Ухвала суду № 29887879, 04.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. справа № 2а-3194/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 грудня 2011 року у справі № 2а-3194/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконною відмову Пенсійного фонду України в призначенні та виплати їй пенсії за віком та зобов'язати Пенсійний фонд України, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська призначити і здійснювати виплату пенсії за віком з 7 січня 2010 року за межі України у відповідності до діючого законодавства України. В обґрунтування позову зазначила, що вона 25.07.1991 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. До виїзду за кордон, позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та отримувала пенсію за віком. Після прийняття Конституційним Судом України Рішення № 25-рп/2009від 07.10.2009 року, яким визнано право на пенсію осіб, які виїхали на постійне проживання за кордон, позивач 07 січня 2010 року звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії, яка залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду.

Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, прийнятою 26 грудня 2011 року в порядку скороченого провадження, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги, що стосуються періоду до 16 квітня 2011 року судом залишені без розгляду.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Апелянт зазначає про помилковість висновків суду щодо необхідності особистого звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська із заявою про поновлення виплати пенсії, оскільки Пенсійний фонд України зобов'язаний самостійно визначити уповноважений орган або особу, якому буде передана заява для прийняття рішення про призначення пенсії і перерахунок її до Ізраїлю.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, направлених на адресу суду, Пенсійний фонд України просить залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що ухвалена із дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Пенсійний фонд України зазначає про відсутність у нього, як центрального органу виконавчої влади, повноважень щодо безпосереднього прийняття рішення про призначення та виплату пенсій особам, які виїхали за кордон.

Від Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

ОСОБА_1 просила розглядати апеляційну скаргу без її участі.

Пенсійний фонд України, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 29.08.2012 року та 30.08.2012 року - відповідно, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 письмово зверталась до Пенсійного фонду України: - 28.12.2009 року із заявою про оформлення пенсії, перерахування її до Ізраїлю, де вона мешкає; 12.04.2010 року із листом щодо надання повторної відповіді на її звернення від 07.01.2010 року; - 04.09.2011 року із листом щодо надання повторної відповіді на її звернення від 07.01.2010 року ( а.с.12,14,15). Пенсійний фонд України листом № 17285/к-11 від 25.08.2011 року повідомив ОСОБА_1 про те, що вичерпна відповідь з порушеного нею питання надана 18.02.2010 року № 3613/К-11 (а.с.13). Листом № 19053/К-11 від 15.09.2011 року Пенсійний фонд України надав роз'яснення наслідків ухвалення Конституційним судом України Рішення № 25-рп/2009, а також повідомив про те, що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання зазначеного Рішення Конституційного суду України (а.с.11).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції послався на відсутність повноважень Пенсійного фонду України призначати, перераховувати та виплачувати пенсії громадянам. Суд також встановив, що ОСОБА_1 не зверталась до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська у встановленому законом порядку, тому жодним чином цим Управлінням її права не порушені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що Конституційним Судом України Рішенням від 25.01.2012 № 3-рп/2012 надано офіційне тлумачення, у тому числі, статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25 листопада 2005 року за № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846. Цим Порядком передбачено, що заява про призначення (поновлення) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. (п.5 Порядку).

Зважаючи на відсутність іншого нормативно-правового акту, що регулює порядок відновлення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, застосуванню підлягають приписи діючого Порядку № 22-1, відповідно до яких для поновлення виплати пенсії особа має подати заяву особисто або через представника, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріально.

Поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. (п.15 Порядку). Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії. (п.39 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 взагалі до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська не зверталась, тому цим органом ніяких рішень не приймалось, дій не вчинялось, бездіяльності щодо позивача не допускалось.

Колегія суддів вважає, що для прийняття рішення про поновлення виплати пенсії, ОСОБА_1 має подати заяву із дотриманням Порядку № 22-1 (особисто або через повіреного). Посвідчення її особи в іншій, ніж передбачено Порядком № 22-1, спосіб не можливе, зважаючи на персоніфікований характер пенсійних виплат.

За наслідками розгляду заяви, орган Пенсійного фонду України, до компетенції якого належить вирішення питання про поновлення пенсії у відповідності із Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, зобов'язано прийняти відповідне рішення, реалізація якого має відбуватись із дотриманням приписів, встановлених статтею 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жоден нормативно-правовий акт, на сьогоднішній день, не наділяє районне Управління Пенсійного фонду України повноваженнями щодо поновлення виплати пенсій в іншій, ніж передбачено Порядком № 22-1, спосіб, незважаючи на підстави для такого поновлення.

Крім того, наявність права особи на певний соціальний захист apriori передбачає і наявність механізму його реалізації, про що і було вказано в Рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009. Так, Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

На сьогоднішній день, на законодавчому рівні врегульоване лише питання виплати пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання громадянам, які виїхали на постійне проживання до інших країн. Такі виплати переводяться Пенсійним фондом України у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1993, № 258 "Про порядок переведення пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання до інших країн", прийнятою відповідно до статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Інструкція, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 4-5 від 23 квітня 1999 року з метою реалізації вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначає порядок перерахування коштів пенсіонерам, що мешкають за межами України, визначає уповноважену фінансову установу та інш., проте ці нормативно-правові акти стосуються лише виплати пенсій по інвалідності.

Крім того, одним із принципів адміністративного судочинства України є принцип обов'язковості судових рішень, відповідно до якого постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України ( стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. При цьому, завданням адміністративного судочинства України, як визначено статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень. Однак, цей захист не передбачає підміну судом функцій державних органів, у тому числі, і щодо нормотворчої діяльності. Суд зобов'язаний при розгляді справи перевірити, у тому числі, чи діяв суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог, пред'явлених до Пенсійного фонду України, колегія суддів зазначає, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України № 384 від 06.04.2011 року. До повноважень Пенсійного фонду України не належить питання призначення пенсій громадянам, оскільки ці функції виконуються через головні управління Фонду в областях, містах, районах і районах у містах. Пенсійний фонду України не допустив порушень прав ОСОБА_1 у зв'язку із поданими нею заявами про призначення пенсії, оскільки надав відповіді в межах своєї компетенції із відповідними роз'ясненнями.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 жодних рішень, дій чи бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська не оскаржено, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову і в цій частині.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 грудня 2011 року у справі № 2а-3194/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає відповідно до частини 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна