Постанова № 29887667, 06.03.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

06 березня 2013 року Справа № 823/303/13-а

10 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Паламар П.Г.,

при секретарі Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Геращенка М.В. - за довіреністю, представника відповідача Бакалини В.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Шполянський завод продтоварів» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2013 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне акціонерне товариство «Шполянський завод продтоварів» (далі - позивач) до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Смілянська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.12.2012 року № 0000532301 та №0000542301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки акту перевірки про фактичну відсутність господарських відносин між ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» та ТОВ «Пром Альянс ЛТД», ТОВ «Оптовик Плюс», ТОВ «КПІ Трейдінг», ТОВ «Альпекс - СВ - Т», ТОВ «Совертекс», ТОВ «ТК «Укртехкомплект» протягом серпня 2011 року - лютого 2012 року є неправомірними внаслідок явно поверхневого дослідження взаємовідносин між суб'єктами господарювання та за відсутності будь-яких об'єктивних доказів неправомірних дій з боку підприємства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте Смілянською ОДПІ № 0000532301 від 27.12.2012 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 205 737 грн. 53 коп. і штрафних санкцій в сумі 35 343 грн. 00 коп. та №0000542301 від 27.12.2012 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 180048 грн. 99 коп. і штрафних санкцій в сумі 90 024 грн. 49 коп. підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач - приватне акціонерне товариство «Шполянський завод продтоварів» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Шполянської міської ради Черкаської області 17.11.1994 року, ідентифікаційний код 00380681 та здійснює свою діяльність як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Смілянської ОДПІ від 02.11.2012 року № 686, у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ), посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Шполянський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, про що складено акт від 14.12.2012 року № 822/22/00380681.

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»:

- пункту 135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135, ст. 137, ст. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 206318 грн., в тому числі за ІІ-IV квартал 2011 року на суму 135 051 грн. (ІІІ квартал 2011 року на суму 20 634 грн., ІV квартал 2011 року на суму 114 417 грн. та за 3 квартали 2012 року на суму 71 267 грн. (за 1 квартал 2012 року на суму 70 686 грн., за ІІ квартал 2012 року 138 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 443 грн.);

- пункту 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено суми сплати податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 180602 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 3 204 грн., за листопад 2011 року на суму 66 775 грн., за грудень 2011 року на суму 330 000 грн., за березень 2012 року на суму 9 750 грн., за червень 2012 року на суму 131 грн., за липень 2012 року на суму 422 грн.

Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцію Черкаської області ДПС 27 грудня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000532301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 241 952 грн., із яких 206 318 грн. основний платіж, а 35634 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000542301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 270 903 грн., із яких 180 602 грн. основний платіж, а 90 301 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає висновок відповідача щодо прийняття вищевказаних податкових повідомлень - рішень правомірним з огляду на наступне.

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ПКУ визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4.1 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем надані суду та досліджені видаткові накладні № 2308-80 від 23.08.2011 року, № 3101-10 від 31.01.2012 року, податкові накладні № 230880 від 23.08.2011 року, №310110 від 31.01.2011 року на отримання позивачем від ТОВ «Пром Альянс ЛТД» екстракту мильного кореня в кількості 120 кг та 62 кг відповідно, платіжні доручення № 2314 від 01.09.2011 року, № 329 від 08.02.2012 року на оплату зазначеного товару, договір поставки №1108 від 29.08.2012 року,видаткова накладна № РН-000085 від 31.08.2011 року, податкова накладна № 81 від 30.08.2011 року на отримання від ТОВ «Оптовик плюс» мигдалю в кількості 204,120 кг, платіжне доручення № 2294 від 30.08.2012 року на оплату товару, видаткова накладна № РН-0001564 від 10.10.2011 року, податкова накладна № 1021 від 27.09.2011 року на отримання від ТОВ «КПІ-Трейдінг» електронного обладнання, платіжне доручення № 2600 від 27.09.2011 року на оплату товару.

Проте суду не надано документів, що підтверджують перевезення, оприбуткування та використання зазначеного товару у господарській діяльності позивача. У наданих дорожніх листах відсутня будь - яка інформація щодо отримання товару від покупця. Товарно - транспортні накладі ні відповідачу під час проведення перевірки, ні до суду позивачем не надані. Крім того, підписи відповідальної особи у видаткових накладних на отримання товару візуально відрізняються від підпису в журналі отримання довіреностей.

Також позивачем надані суду та досліджені договір з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» № 08300 про надання послуг від 30.08.2011 року, додаток № 1 від 01.09.2011 року до договору №08300 від 30.08.2011 року, додаток № 2 від 30.09.2011 року до договору № 0830 від 30.08.2011 року, акти прийому-передачі виконаних робіт № 131 від 30.09.2011 року з додатком «звіт про відвідування торгівельних об'єктів», № ОУ-147 від 31.10.2011 року з додатком «звіт про відвідування торгівельних об'єктів», податкова накладна № 14 від 31.10.2011 року, договір з ТОВ «Совертекс» № 28-10м про надання послуг від 28.10.2011 року, додаток № 1 від 01.11.2011 року до договору № 28-10м від 28.10.2011 року, додаток № 2 від 01.11.2011 року до договору № 28-10м від 28.10.2011 року, акти прийому-передачі виконаних робіт № ОУ- 72 від 30.11.2011 року з додатком «звіт про відвідування торгівельних об'єктів», № ОУ-117 від 30.12.2011 року з додатком «звіт про відвідування торгівельних об'єктів», податкові накладні № 72 від 30.11.2011 року, № 117 від 30.12.2011 року, договір з ТОВ «ТК «Укртехкомплект» № 1226-м про надання послуг від 26.12.2011 року, додаток № 1 від 26.12.2011 року до договору № 1226-м від 26.12.2011 року, додаток № 2 від 27.01.2011 року до договору № 1226-м від 26.12.2011 року, акти прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-10601 від 06.01.2012 року, № 21301 від 13.01.2012 року, № 12001 від 20.01.2012 року, № 23101 від 31.01.2012 року з додатком «звіт про відвідування торгівельних об'єктів за січень», № 42 від 13.02.2012 року, № 59 від 20.02.2012 року, № 107 від 29.02.2012 року з додатком «звіт про відвідування торгівельних об'єктів за лютий» податкові накладні № 10601 від 06.01.2012 року, № 21301 від 13.01.2012 року, № 12001 від 20.01.2012 року, № 28 від 06.02.2012 року, № 42 від 13.02.2012 року, № 59 від 20.02.2012 року, № 107 від 29.02.2012 року.

Відповідно до зазначених договорів та актів виконаних робіт виконавці надавали послуги мерчандайзингу, зокрема: здійснення належної викладки (розміщення) продукції на стелажах в торгівельних об'єктах; контроль за розміщенням та позиціюванням продукції на торговельному, касовому або іншому торговому обладнанні в торгівельних об'єктах у формі найбільш вигідній порівняно з конкурентами; контроль за оперативним поповненням обсягів продукції на стелажах в торгівельних об'єктах; контроль за наявністю в торгівельних об'єктах інформаційних матеріалів стосовно продукції; контроль за розміщенням продукції лише на відповідних стелажах у відповідному місці торгівельного об'єкту.

Проте, суду не надано документального підтвердження, яким чином ці послуги надавались та яка економічна доцільність укладення угод про надання послуг.

При дослідженні зазначених документів встановлено, що договори, первинні фінансові та податкові документи складені на підтвердження надання послуг ТОВ «Альпекс-СВ-Т», ТОВ «Совертекс», ТОВ «ТК «Укртехкомплект» відрізняються лише за назвами підприємств контрагентів, підписами керівників, відтисками печаток та періодами у яких складені. Крім того, у різних місяцях зазначено різну кількість відпрацьованих людино-годин, проте вартість послуг є незмінною 198000 грн., з урахуванням ПДВ.

Беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що складені документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, підприємства контрагенти ТОВ «Альпекс-СВ-Т», ТОВ «Совертекс», ТОВ «ТК «Укртехкомплект» не мали можливості здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та їх невідповідністю видам діяльності, тому господарські операції з придбання послуг відображені лише документально, без їх фактичного здійснення.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/114/13-11 при дослідженні руху активів у процесі здійснення господарської операції необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи і вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними без реального вчинення господарських операцій з поставки товару чи послуг суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 12 березня 2013 року.