Рішення № 29887616, 20.02.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю:ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування приміщеннями в житловому будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в будинку та визнання права власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_5, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 грудня 2012 року,

встановила:

В липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.

Просила визначити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1, виділивши позивачці у користування кімнату №1-3 площею 17,60 кв.м.

Посилалася на те, що вона є власником 1/4 частки приватизованого житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Співвласниками решти 3/4 частин зазначеного будинку є ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Вважала, що відповідачі порушують її законне право на власність, не допускають позивачку у будинок.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом.

Просила:

___________________

№22ц-165/2013 р. Головуючий у І інстанції

Категорія 2/5 Кирилюк Л.К.

Доповідач Одинак О.О.

- припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1;

- визнати ОСОБА_1 власницею 1/4 частки в спірному нерухомому майні, що належить ОСОБА_3

Посилалася на те, що вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не здійснюють перешкод у користуванні власністю ОСОБА_3

Вважала, що право власності ОСОБА_3 на 1/4 частину спірного нерухомого майна може бути припинено, оскільки це майно є неподільним та вона може набути право власності на вказане майно.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визначено порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_3 в користування житлову кімнату 1-3 площею 17,60 кв.м. Кухню 1-4 площею 11,60 кв.м., ванну кімнату 1-5 площею 7,40 кв.м., коридор 1-6 площею 8,00 кв.м. та підвальне приміщення залишено в спільному користуванні сторін.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачці на праві власності належить 1/4 ідеальна частка в спірному житловому будинку , що відповідно становить 19,12 кв.м. загальної площі, в тому числі 12,37 кв.м. житлової площі, враховуючи розміри будинку. Поділ будинку на дві окремі квартири відповідно до розміру часток сторін є неможливим.

ОСОБА_3 з врахуванням її частки слід виділити в користування жилу кімнату 1-3 площею 17,60 кв.м., що є більшим на 4,80 кв.м. її частки, яка в деякій мірі порушує право відповідачів, як співвласників будинку з врахування їх частки. Однак це порушення суд вважає незначним, тим більше, що ОСОБА_6 фактично не проживає в будинку. Не виділення в користування позивачці взагалі жилої кімнати буде суттєвим порушенням її права, як співвласника будинку на володіння та користування своїм майном, що є недопустимим.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходов з наступних підстав.

Зустрічний позов ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, оскільки суд вирішив задовольнити вимоги ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірним будинком.

Позов про припинення права особи на частку в спільному майні може бути задоволений тільки в разі наявності всіх чотирьох підстав передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України, а не при наявності тільки якоїсь з них.

Частка ОСОБА_3 в спірному будинку є значною , однак не може бути виділена в натур. Спільне володіння і користування цим будинком є можливим, так як сторони перебувають у родинних стосунках. Хоча між позивачкою та відповідачкою є неприязні стосунки, причиною чого був спір про право на спадщину на будинок, але ці стосунки не є такими, які перешкоджають їх проживанню в одному будинку. Припинення права власності на будинок завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3, оскільки у неї іншого житла на праві власності немає. ОСОБА_3 проживає в невеликій двохкімнатній квартирі, яка не приватизована разом з іншими особами. Грошова компенсація, яку пропонує ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_3 за її частку в будинку, є дуже незначною і не визначена належними і допустимими доказами.

З такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Так, частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 3 статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частинами 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно частин 1,3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У

разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам

співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем

вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є власником 1/4 будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 2012 року та витягом про державну реєстрацію прав від 11 травня 2012 року (а.с.18,19).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 1994 року ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8 є власниками 3/4 частини вищевказаного нерухомого майна (а.с.21).

З довідки ПП «Регіон-Центру» від 14 червня 2012 року вбачається, що ОСОБА_9 проживає в квартирі площею 37,30 кв.м., разом з ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.с.58).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 вересня 2009 року був задоволений позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування спірним будинком. Згідно цього рішення ОСОБА_5 надано у користування жилу кімнату площею 12, 80 квадратних метрів.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 суд першої інстанції не врахував наступні обставити.

За змістом ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Встановивши порядок користування спірним житлом суд не врахував, що такий порядок передбачає виділення у користування позивачці конкретної жилої кімнати в будинку з відступленням від її ідеальної частки, внаслідок чого у користуванні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишаться жилі кімнати, площа яких менша ніж належні їм на праві власності частки у цьому будинку.

Вирішення спору у визначений судом спосіб проведено з порушенням вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України, ст. 319 ЦК України та порушує право відповідачів на користування та володіння своїми ідеальними частками у спірному будинку.

Крім того, встановлюючи порядок користування спірним приміщенням суд не врахував, що такий порядок можливий лише за умови проведення перепланування та переобладнання спірного житлового приміщення.

Зокрема суд в рішенні зазначив про те, що , в будинку є три жилі кімнати. Кімната площею 12,80 кв. м. вже виділена за рішенням суду в користування ОСОБА_5 В будинку ще є дві кімнати площею 19,10 кв. м. та площею 17,60 кв. м., які не є ізольованими. Вказані кімнати можна зробити ізольованими, закривши дверний отвір з кімнати в кімнату та встановивши інший дверний отвір з коридора. Вказані роботи позивачка погоджується зробити за власний рахунок.

Суд, вирішуючи спір про встановлення порядку користування спірним приміщенням у спосіб, який передбачає необхідність його переобладнання, не звернув уваги, що предметом судового розгляду була вимога про встановлення порядку користування спірним будинком, а не його поділ в натурі.

Захист права ОСОБА_3 за викладених у позові обставин, можливий лише у спосіб, який передбачає виділення у користування співвласників конкретних жилих приміщень в межах існуючої забудови без будь-яких переобладнань.

Вирішення спору у визначений судом спосіб, є по суті поділом будинку в натурі, про що вимоги не заявлялися.

Суд, у порушення ст. 214 ЦПК України, замість з'ясування обставин про встановлення порядку користування квартирою між її співвласниками - вийшов за межі позовних вимог та увійшов в обговорення та з'ясування обставин про поділ квартири в натурі.

Суд також не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 100 ЖК Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю.

Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

В матеріалах справи відсутній дозвіл місцевої ради на переобладнання та перепланування спірного будинку.

За таких обставин позов ОСОБА_3 є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно виходив з того, що припинення права власності на спірний будинок завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3, оскільки у неї іншого житла на праві власності немає, вона має належних умови для проживання.

Однак , суд зробив помилковий висновок про те, що для задоволення позову про припинення права особи на частку в спільному майні необхідно встановлення наявності усіх чотирьох підстав, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України.

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в своїй постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81 кс 11.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування приміщеннями в житловому будинку слід скасувати з підстав , які зазначені вище та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вищевказаного позову.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в будинку та визнання права власності слід змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання суду на те, що позовні вимоги про припинення права особи на частку в спільному майні можуть бути задоволені тільки в разі наявності всіх чотирьох підстав передбачених частиною 1 статті 365 Цивільного кодексу України, а не при наявності тільки якоїсь з них.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про те, що первісний позов ОСОБА_3 є безпідставним і задоволенню не підлягає з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції також слід виключити посилання на те, що зустрічний позов ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, оскільки суд вирішив задовольнити вимоги ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірним будинком.

В решті рішення слід залишити без змін

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування приміщеннями в житловому будинку скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування приміщеннями в житловому будинку відмовити.

Рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в будинку та визнання права власності змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що, зустрічний позов ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, оскільки суд вирішив задовольнити вимоги ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірним будинком, позовні вимоги про припинення права особи на частку в спільному майні можуть бути задоволені тільки в разі наявності всіх чотирьох підстав передбачених частиною 1 статті 365 Цивільного кодексу України, а не при наявності тільки якоїсь з них.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: