Постанова № 29887423, 27.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/15/13-а

27 лютого 2013 року 10год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Петреченко О.Р., Дергунов О.Ю.

відповідача: представник Воробйова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада" до Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області і просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000722240 від 03 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623,00 грн. основного платежу та 1406 грн. штрафних фінансових санкцій, податкове повідомлення - рішення № 1000282340 від 06 листопада 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623, 00 грн. основного платежу та 1,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняті Здолбунівською ОДПІ Рівненської області податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Юнітрейд» (далі - ТОВ «Сіріус Юнітрейд») товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства. Угоди між позивачем та контрагентом, як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсними не визнані та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року адміністративну справу № 817/16/13-а, за позовом ТзОВ «Тріада» до Здолбунівської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000712240 від 03 вересня 2012 року вирішено передати для об'єднання у одне провадження зі справою № 817/15/13-а.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі № 817/15/13-а об'єднано в одне провадження адміністративну справу №817/15/13-а за позовом ТзОВ «Тріада» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень зі справою № 817/16/13-а за позовом ТзОВ «Тріада» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Присвоєно об'єднаним справам спільний № 817/15/13-а. Відтак предметом судового оскарження за позовом ТзОВ «Тріада» до Здолбунівської ОДПІ є визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000722240 від 03 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623,00 грн. основного платежу та 1406 грн. штрафних фінансових санкцій, податкове повідомлення - рішення №1000282340 від 06 листопада 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623, 00 грн. основного платежу та 1,00 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000712240 від 03 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4498,00 грн., основного платежу та 1,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій. Оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту перевірки від 21.08.2012 року №00694/22-22558642.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити та зазначив, що інспекцією проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Сіріус Юнітрейд» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за березень 2011 року на суму 4498,00 грн., та податок на прибуток підприємств за І квартал 2011 року на загальну суму 22490,00 грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 5623,00 грн. В ході перевірки були використано акт документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Сіріус Юнітрейд» складений ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо правовідносин з платниками податків за період березень - квітень 2011 року (акт від 12.07.2011 року №874/23-6/37403465. Документи отримані позивачем від ТзОВ «Сіріус Юнітрейд» не можуть мати податкових наслідків, а тому винесені Здолбунівською ОДПІ податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ТзОВ «Тріада» 24.11.1995 зареєстрований в якості юридичної особи Здолбунівською державною адміністрацією, номер запису про державну реєстрацію №76. Видами діяльності за КВЕД-2010 є: 45.22.0 - виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, 45.21.1 - будівництво будівель, 45.41.0. - штукатурні роботи, 45.44.0.- малярні роботи та скління, 45.33.2 - водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, що підтверджується довідкою статистики серії АБ № 600222. Позивачу видана ліцензія № 614300 серії АВ, на продовження дії ліцензії серії АВ № 230972 від 23.02.2007 року, з переліками видів будівельної діяльності. Позивач має у власності нежиле приміщення, що підтверджується витягом № 4004372 від 30.06.2004 року.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу від 20.08.2012 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Тріада» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Сіріус Юнітрейд» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за березень 2011 року на суму 4498,00 грн., та податок на прибуток підприємств за І квартал 2011 року на загальну суму 22490,00 грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 5623,00 грн. На підставі акта перевірки Здолбунівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000722240 від 03 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623,00 грн. основного платежу та 1406 грн. штрафних фінансових санкцій, податкове повідомлення - рішення № 1000282340 від 06 листопада 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623, 00 грн. основного платежу та 1,00 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000712240 від 03 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4498,00 грн., основного платежу та 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 11.09.2012 подано до Державної податкової служби у Рівненській області первинні скарги № б/н від 11.09.2012 року № 82 від 13.09.2012 року. Рішенням ДПА у Рівненській області скасовано податкове повідомлення - рішення Здолбунівської ОДПІ у Рівненській області від 03.09.2012 року № 0000722240 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 1405,00 грн., за штрафними санкціями, в іншій частині - первинна скарга залишена без задоволення. Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА України від 06.12.2012 року за № 6734/0/61-12/1-2115 залишила повторну скаргу ТзОВ «Тріада» - без задоволення, із врахуванням рішення ДПА у Рівненській області від 06.11.2012 року.

У відповідності до п.п. 60.1.2 п.60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

У відповідності до п.60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

У відповідності до ч.2 ст.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3. цього розділу .

У відповідності до п.5.2. вищезазначеного Порядку, у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 та 5.1.4. пункту 5.1. цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд вважає, що отримане податкове повідомлення - рішення від 06 листопада 2012 року № 1000282340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623,00 грн., основного платежу та 1,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій за результатами адміністративного оскарження є предметом судового розгляду, а податкове повідомлення - рішення від 03 вересня 2012 року № 0000722240 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5623,00 грн. основного платежу та 1406,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій є відкликаним, тобто, не є чинним на день розгляду справи. Отже, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 вересня 2012 року № 0000722240 слід відмовити.

Судом встановлено, що 23 березня 2011 року виписано рахунок - фактуру № СФ-032307 ТОВ «Сіріус Юнітрейд» на загальну суму 26990,28 грн. На виконання рахунку - фактури виписана та видана податкова накладна №48 від 23.03.2011 року, за якою позивач отримав будівельні матеріали, бикроеласт ХПП сланець сірий та мастику бітумну всього на суму 26990,28 грн., в т.ч. ПДВ на суму 4 498,38 грн. Отримання товару також підтверджується видатковою накладною № РН-032303 від 23 березня 2011 року, в якій міститься посилання на довіреність № 173 від 22.03.2011 року, що узгоджується із записом із журналу реєстрації довіреностей, що ведеться у ТзОВ «Тріада». 22 березня 2011 року позивач оплатив по безготівкову рахунку на адресу ТОВ «Сіріус Юнітрейд» кошти у розмірі 26990,28 грн. Отримані товарно - матеріальні цінності від ТОВ «Сіріус Юнітрейд» оприбутковані позивачем по рахунку Дт-205 «будівельні матеріали», Кт 631 «розрахунки із постачальниками». При використанні придбанних товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності їх списано Дт- 23 «виробництво», Кт 205 «будівельні матеріали» на суму 22491,90 грн., в бухгалтерському обліку дана проводка відображена по рахунку Дт- 903 «собівартість реалізованих робіт і послуг», Кт 23 «виробництво» - списано витрати по виконанню будівельних робіт на собівартість за мінусом податку на додану вартість. Як доказ використання у власній господарській діяльності придбаного бикроеласт ХПП сланець сірий та мастики бітумної підтверджується договором підряду від 26.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Тріада» та ДП «Новоград - Волинський сиркомбінат», договором підряду від 17.06.2011 року, укладеного між ТзОВ «Тріада» та ДП «Рівненський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», договором підряду від 13.04.2011 року, укладеного між ТзОВ «Тріада» та Волинською обласною організацією профспілки працівників державних установ, актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, актом на списання матеріалів від 31.05.2011 року, актом на списання матеріалів від 30.06.2011 року, актом на списання матеріалів від 31.08.2011 року, актом на списання матеріалів від 31.08.2011 року, актом на списання матеріалів від 31.08.2011 року, платіжні доручення за оплату виконаних робіт від 11.04.2011 року на суму 2500,00 грн., 26.07.2011 року від ДП «Новоград- Волинський сиркомбінат» в сумі 35000,00 грн., 06.05.2011 року від Волинської профспілки працівників на суму 5364,80 грн., 09.08.2011 року від ДП «Новоград Волинський сиркомбінат» на суму 39246,40 грн.

Крім того, постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05.11.2012 року у справі № 1708/2785/12 провадження в адміністративній справі відносно директора ТзОВ «Тріада» закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Підставою для висновків Здолбунівської ОДПІ про порушення позивачем норм ПК України є акт ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «СІРІУС ЮНІТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.03.2011 року по 30.04.2011 року (акт від 12.07.2011 року №874/23-6/37403465), яким встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому суд, зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування ПДВ тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкової накладної, виданих останньому ТзОВ «Сіріус Юнітрейд».

З акту від 12.07.2011 року № 874/23-6/37403465 вбачається, що по ТзОВ «Сіріус Юнітрейд» складено акт про відсутність за фактичним місцезнаходженням 11.07.2011 року № 4845/2306/3743465, тобто після здійснення фінансово - господарських операцій із позивачем, декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та квітень 2011 року товариством до ДПІ у Печерському районі подані із відповідними показниками. Розбіжність є тільки у питанні формуванні податкового кредиту ТзОВ «Сіріус Юнітрейд», що не стосується предмету доказування по вказаній справі. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Сіріус Юнітрейд» № 100316673 від 28.10.2010 року на момент здійснення операцій 23 березня 2011 року, так і по день складення акту перевірки від 12.07.2011 року чинне, станом на день складення акту перевірки підприємство перебувало на податковому обілку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Враховуючи вищезазначене є безпідставними і висновки Здолбунівської ОДПІ щодо наявності порушення вимог позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку) по операціям з вказаними контрагентами.

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю) позивачем виконані в повному обсязі, що свідчить про неправомірне донарахування податку на прибуток приватних підприємств.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції"(пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем -суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Сіріус Юнітрейд», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, викладених у акті позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада», з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Судовий збір відповідно до ст. 94 КАС України присуджується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Здолбунівської ОДПІ Рівненської області ДПС №0000712240 від 03.09.2012 року та №1000282340 від 06.11.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 171,04 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.