Ухвала суду № 29886936, 20.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5179/12

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.

представника позивача: Дмуховського О.В.

представника відповідача (апелянта): Гралєвського Л.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівське ХПП" до Іллінецької державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оратівське ХПП» (ТОВ «Оратівське ХПП») звернулось в суд з адміністративним позовом до Іллінецької державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Іллінецька ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року №0000062320.

11 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Іллінецькою МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оратівське ХПП» з питань взаєморозрахунків з ПП «Кримспецтехнолоджи» за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт від 09 жовтня 2012 року №141/22/35885721.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 1.3, 1.4 ст.1, п.2.1 ст. 2, п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР; ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 2.4, 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 28213 грн.

На підставі акта перевірки, 23 жовтня 2012 року Іллінецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062320, яким ТОВ «Оратівське ХПП» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 35266,25 грн., з яких за основним платежем - 28213 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7053,25 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 вересня 2010 року ТОВ «Оратівське ХПП» уклало з ПП «Кримспецтехнолоджі» договір оренди №01-9-10/265 про передачу останнім позивачу у платне користування обладнання: КШП-5, ОВС-25, ЗМ-60, ЗМ Р6-м36-100, ЛT-10, пневмотранспортер Т207/2, орендна плата за користування яким складає 169278 грн., в т.ч. ПДВ 28213 грн. Строк оренди становить з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

Факт здійснення господарської операції між ТОВ «Оратівське ХПП» та ПП «Кримспецтехнолоджі» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податкова накладна та платіжне доручення про оплату послуг з оренди майна, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсним чи неукладеним правочину укладеного між ТОВ «Оратівське ХПП» та ПП «Кримспецтехнолоджі».

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу, як на підставу нікчемності правочину, кримінальну справу, оскільки ні в суді першої інстанції так в суді апеляційної інстанції вирок по даній кримінальній справі відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 лютого 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.