Постанова № 29884498, 27.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа№ 5011-9/11426-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Кузьмін А.Д.,

від відповідача -Перкова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс» від 12.12.2012

на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2012

у справі №5011-9/11426-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ЛТД», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс», м. Київ

про стягнення 154563грн.74коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2012 (Бондаренко Г.П.) частково задоволено позов ТОВ "ВІК БУД ЛТД", з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та стягнуто з ТОВ "НВЦ Будальянс" 102615грн.51коп заборгованості за передані відповідачу ТОВ "Вік-Буд" товари (піностірольні плити самозатухаючі - ПСБ-С) згідно договору купівлі-продажу № 34 від 02.01.2007 року, укладеного між ТОВ "Вік-Буд" як продавцем та відповдіачем як покупцем, право вимоги заборгованості за яким до відповідача набув позивач- ТОВ "ВІК БУД ЛТД" на підставі договору № 270 уступки вимоги (цесії) від 10.11.2009 року. Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався.

При цьому щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, судом зазначено, що враховуючи укладення договору цесії 10.11.2009 року та наявний в матеріалах справи лист відповідача вих. 16/11/09 від 16.11.2009 року про згоду з переуступкою права вимоги на загальну суму 413101грн.36коп., позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права щодо стягнення основної суми боргу в межах строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, оскільки позов подано 29.08.2012 року.

Судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в зв'язку з спливом строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Крім того, судом залишено без розгляду позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на підставі п. 5 ст.81 ГПК України, оскільки позивачем не надано, на вимогу суду, документів, необхідних для розгляду позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, зокрема обґрунтованого (детального з зазначенням календарних дат) розрахунку. За таких обставин, суд був позбавлений можливості розглянути вказані позовні вимоги за наявними в справі матеріалами.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності представника відповідача, що є порушенням його права на захист своїх інтересів.

Крім того, на думку скаржника за договором купівлі-продажу № 34 від 02.01.2007 сплинув строк позовної давності, оскільки відповідно до положень ст. 262 ЦК України укладення договору уступки вимоги (цесії) - 10.11.2009 року не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідач зазначає про добровільну сплату ним заборгованості, проте заперечує проти існування права вимоги за викладених підстав.

Звертає відповідач увагу суду і на той факт, що договір уступки права вимоги від імені цедента і цесіонера підписано однією особою - Захарєнковим Р.Д., що викликає сумніви у його дійсності.

Також вказує на проведення часткової оплати заборгованості в сумі 10000грн. до винесення рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив про безпідставність посилань апелянта щодо розгляду справи у відсутності представника відповідача, необґрунтованість посилань про пропуск позивачем строку позовної давності.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Судом встановлено, що 02.01.2007 року між ТОВ "Вік-Буд", як продавцем та ТОВ "НВЦ Будальянс" (відповідач), як покупцем укладено договір №34, відповідно до умов якого продавець передає покупцю товари (піностірольні плити самозатухаючі -ПСБ-С) в його власність, а покупець приймає і сплачує їх вартість згідно специфікацій (накладних), узгоджених по асортименту, цінам та кількості, які є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, що викладені в даному договорі.

ТОВ "Вік-Буд" поставило відповідачу товар на загальну суму 419 804грн.47коп., що підтверджується належним чином завіреними копіями накладних, наявними в матеріалах справи та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 89-114).

10.11.2009 року між ТОВ "Вік-Буд", як цедентом та ТОВ "ВІК БУД ЛТД" (позивач), як цесіонарієм, укладено договір № 270 уступки вимоги (цесії), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором №34 від 02.01.2007 року між цедентом та ТОВ "НВЦ Будальянс".

Відповідно до п. 8 договору цесії, цедент або цесіонарій зобов'язаний повідомити боржника - ТОВ "НВЦ Будальянс" про уступку вимоги протягом 10 днів з моменту підписання цього договору.

10.11.2009 року Листом Вих. № 234 ТОВ "Вік-Буд" повідомило відповідача про укладання договору цесії та що станом на 10.11.2009 року загальна сума заборгованості відповідача перед ним становить 413101грн.36коп.

16.11.2009 року відповідач Листом Вих. № 16/11/09 погодився з переуступкою права вимоги за договором № 34 від 02.01.2007 року на загальну суму 413101грн.36 коп.

З матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2009 року по вересень 2012 року відповідач виконав частково свої зобов'язання по оплаті поставленого товару та перерахував позивачу 310 485грн.85коп.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар на підставі договору №34 від 02.01.2007 право вимоги за яким у позивача виникло на підставі договору про уступку права вимоги №270 від 10.11.2009. Згідно поданого позивачем клопотання про зменшення суми основного боргу в зв'язку з проведеною відповідачем частковою оплатою, просив стягнути з відповідача 102615грн.51коп. суму заборгованості за отриманий товар, а також 1376грн.15коп. інфляційних втрат, 1719грн.12коп. 3% річних та 13752грн.96коп. пені.

Як зазначалось вище, вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основної заборгованості, оскільки відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки у видаткових накладних та інших матеріалах справи, доданих позивачем в підтвердження отримання товару відповідачем від ТОВ "Вік-Буд" (а.с. 89-114), відсутні посилання на договір №34 від 02.01.2007, то підставою для стягнення заборгованості є видаткові накладні.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ "Вік-Буд" та відповідачем цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо поставки певного товару, та щодо прийняття зазначеного товару відповідачем та оплати його вартості.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Як вбачається з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу своїх вимог посилається про здійснення ТОВ "Вік-Буд" передачі товару на підставі договору №34 від 02.01.2007 право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору уступки права вимоги №270 від 10.11.2009, проте як зазначалось вище, додані позивачем видаткові накладні не містять посилання на договір №34 від 02.01.2007 за яким відбувалась передача товару ТОВ "Вік-Буд" відповідачу.

Метою позову є розгляд спору і захист порушених суб'єктивних прав або законних інтересів. З цього випливає, що на момент звернення до суду з позовною заявою мають бути наявні вже порушені права або інтереси заявника, при цьому порушення прав позивача не може пов'язуватись із зверненням останнього до суду з позовом. Отже, позовна заява, подана заявником до суду, не може розглядатись як вимога про сплату боргу відповідачем за наявними в справі видатковими накладними в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не звертався у встановленому чинним законодавством порядку до відповідача з проханням сплатити наявну згідно видаткових накладних заборгованість, а відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про те, що він намагається уникнути розрахунків за поставлений товар. При цьому необхідно зазначити, що відповідач поступово сплачує наявну заборгованість за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджуються правові підстави для стягнення заявленої позивачем суми, апеляційна скарга підлягає задоволенню з відмовою у позові. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2012 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2012 у справі №5011-9/11426-2012 скасувати частково.

2. В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Буд ЛТД" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 92, код ЄДРПОУ 36581628) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ Будальянс" (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, б. 11, літ. Б, код ЄДРПОУ 33542057) 1026 (одну тисячу двадцять шість)грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу №5011-9/11426-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.