Рішення № 29883810, 28.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/127/2013 28.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна

компанія»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг»

Про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Дерев'янченко Я.Ю. - по дов. № б/н від 12.09.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу транспортних засобів, редакція якого наведена в позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 394 від 30.07.2007, за умовами якого позивач отримав у користування транспортні засоби (2 Камази). Позивач у відповідності до положень пунктів 6.4., 9.5., 12.5., 12.6., 14.1. договору фінансового лізингу здійснив повну сплату лізингових платежів та залишкової вартості транспортних засобів, а отже набув право на отримання цих транспортних засобів у власність. Проте, відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку щодо укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 порушено провадження у справі № 910/127/2013 та призначено справу до розгляду на 29.01.2013.

В судовому засіданні 29.01.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.02.2013.

Відповідач у поданому 06.02.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки вимоги про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу транспортних засобів вже був предметом судового розгляду та згідно рішення Господарського суду міста Києва № 5011-30/15580-2012 від 18.12.2012 в позові було відмовлено. Зазначає, що предметом лізингу за договором фінансового лізингу були 5 транспортних засобів. Рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 16/41 від 27.04.2011 було встановлено що позивач жодного разу вчасно не сплатив лізинговий платіж. З наданих позивачем копій виписок за поточним рахунком не можна встановити сплату позивачем 660 490,39 грн. як вартості транспортних засобів. Позивачем не подано доказів сплати залишкової вартості транспортних засобів в сумі 6 488,09 грн. станом на 21.08.2012 за договором лізингу обліковувалась пеня в розмірі 51 702,50 грн. за неналежне виконання умов договору щодо оплати. Після сплати позивачем 15 102,20 грн. згідно платіжного доручення № 641 від 21.08.2012 розмір пені зменшився до 36 600,30 грн. Відповідач вказує на те, що є незрозумілим звідки позивач вирахував залишкову вартість транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/127/2013 від 07.02.2013, в зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника позивача, розгляд справи був відкладений на 28.02.2013.

Позивач в судовому засіданні 28.02.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 28.02.2013 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 07.02.2013 свідчить про те, що представник відповідача Зайцев М.М. згідно довіреності № 8 від 02.01.2013 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 28.02.2013 (розгляд справи відкладено).

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 07.02.2013 представника позивача Зайцева М.М. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/127/2013.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.02.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 394 (далі - договір).

Згідно п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 2.1. договору лізінгодавець передає лізінгоодержувачу, а лізінгоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг) транспортні засоби у відповідності з замовленням на транспортні засоби.

Згідно п. 2.2. договору ТЗ, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на ТЗ.

Відповідно до п. 12.4. договору надання транспортних засобів здійснюється за актом приймання-передачі транспортних засобів, що підписується представниками сторін.

Лізингоодержувачем на підставі замовлень було отримано від лізингодавця згідно актів приймання-передачі за № 394/001 та № 394/002 від 17.08.2007 наступні транспорті засоби:

Камаз-65115, шасі № ХТС65115071136929, реєстраційний номер АА 2860 ЕВ;

Камаз 65115-018, шасі № ХТС65115071136928, реєстраційний номер АА 2861 ЕВ.

Згідно п. 19.2. договору термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу.

Планами лізингу № 394/001 та № 394/002 (зі змінами) було встановлено, що останній лізинговий платіж має бути здійснений 20.07.2012.

Відповідно до п. 14.1. договору після закінчення строку лізингу ТЗ, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості ТВ відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Спір виник внаслідок того, що позивач після сплати всіх платежів звернувся до відповідача з проханням погодити та укласти з ним договір купівлі-продажу ТЗ за договором, оскільки на його думку у позивача виникло право на отримання ТЗ, а у відповідача обов'язок по передачі позивачу ТЗ. Проте, відповідач безпідставно відмовляється від укладення договору купівлі-продажу і така відмова є неправомірною.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За умовами додатків № 3 (плани лізингу за № 394/001 та № 394/002) сторонами узгоджено періоди лізингу, строки внесення платежів та загальну суму лізингових платежів, яка становить 537 800,60 грн. за кожний транспортний засіб, тобто за два становить 1 075 601,20 грн.

14.09.2008 сторонами було підписано додаток № 3 - зміни до планів лізингу за № 394/001 та № 394/002, відповідно до яких починаючи з 15 періоду змінено розміри лізингових платежів.

Так, з урахуванням розмірів платежів за періоди по 14 включно, що визначені планом лізингу та розмірів платежів за періоди з 15 по 61 (останній), які визначені змінами до плану лізингу, загальна сума лізингових платежів за кожний транспортний засіб збільшено та становить 560 963,36 грн., тобто за два складає 1 121 926,72 грн.

Згідно з п. 12.5 договору встановлено умови переходу права власності на ТЗ: право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на ТЗ та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати надання ТЗ.

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок та платіжного доручення вбачається, що позивачем у період з серпня 2007 року по липень 2012 роки відповідачу було перераховано кошти (з призначенням платежу комісія та оплата вартості ТЗ) в загальному розмірі 1 711 999,21 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (банківської виписки) лізингоодержувач 21.08.2012 платіжним дорученням № 641 перерахував лізингодавцю кошти в розмірі 15 102,20 грн. з призначенням платежу «сплата пені, неустойки, штрафів згідно договору фінансового лізингу № 394 від 30.07.2007».

Проте, листом № 130 від 17.10.2012 позивач звернувся до відповідача, в якому уточнив призначення платежу в платіжному дорученні № 641 від 21.08.2012, а саме «сплата залишкової вартості транспортних засобів згідно договору фінансового лізингу № 394 від 30.07.2007 - 6 488,09 грн. Сплата пені, неустойки, штрафів згідно договору лізингу № 394 від 30.07.2007 - 8 614,11 грн.».

Даний лист надіслано позивачем відповідачу 22.10.2012 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 4811 та описом вкладення.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.5. договору лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, передати ТЗ у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п. 6.4. даного договору.

Відповідно до п. 6.4 договору лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану в плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на ТЗ тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що лізингоодержувач виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів та залишкової вартості ТЗ, а отже набув право отримати у власність предмет лізингу.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно п. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 132 від 30.10.2012 з пропозицією укласти договір купівлі-продажу ТЗ з доданим до нього проектом договору купівлі-продажу. Вказаний лист було направлено відповідачу 03.11.2012, що підтверджується поштовою квитанцією № 4654 та описом вкладення в цінний лист.

Дана обставина встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 у справі № 5011-30/15580-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу транспортних засобів, яке сторонами не було оскаржено та набрало законної сили.

Пунктом 3 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.

Відповідно до п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Проте відповідач у передбачений даною нормою строк жодної відповіді позивачу не надав.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторонами дотриманий порядок укладення договорів.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стосовно посилань відповідача на рішення Господарського суду Донецької області від 02.07.2009 у справі № 16/41 та від 27.04.2011 у справі № 37/67, якими встановлено неналежне виконання лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, слід відзначити, що присудженні до стягнення за вказаними рішеннями суду суми в примусовому порядку були сплачені позивачем.

Крім того, умовами п. 8.4.1. договору передбачено, що лізингодавець може припинити дію договору і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом 30 днів. Відповідач таким правом не скористався.

Стосовно посилань відповідача існування спору у справі № 5011-30/15580-2012 слід зазначити, що рішенням у даній справі в задоволенні позову було відмовлено лише з тієї підстави, що станом на день звернення з позовом до суду у позивача не було порушено право щодо укладення договору (не було дотримано двадцятиденний строк для надання відповіді відповідачем).

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» укласти договір купівлі-продажу транспортних засобів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» (м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» (м. Донецьк, вул. Економічна, 34, код ЄДРПОУ 35174848) договір купівлі-продажу транспортних засобів в наступній редакції:

«Договір купівлі-продажу транспортних засобів

Ми, що нижче підписалися, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг», в особі Генерального директора Васильєва Павла Володимировича, який діє на підставі Статуту (надалі - Продавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», в особі Директора Загребельної Ольги Василівни (надалі - Покупець), на виконання п.п. 6.4., 9.5., 12.5., 12.6., 14.1. Договору фінансового лізингу від 30.07.2007 № 394, враховуючи сплату повної суми лізингових платежів та залишкової вартості за транспортні засоби за Планами лізингу № 394/001 і № 394/002 у редакції від 14.09.2008 та набуття права власності на них Покупцем, з метою оформлення переходу права власності на транспортні засоби до Покупця всіма необхідними документами, передбаченими законодавством, домовилися про наступне:

1. Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність

транспортні засоби:

1.1.Камаз 65115 вантажний самоскид, рік випуску 2007, колір оранжевий, номер шасі ХТС65115071136929, реєстраційний номер АА2860ЕВ;

1.2. Камаз 65115 вантажний самоскид, рік випуску 2007, колір оранжевий, номер шасі ХТС65115071136928, реєстраційний номер АА2861ЕВ.

2. Ціна цього Договору становить 660490,39 грн. (шістсот шістдесят тисяч

чотириста дев'яносто грн. 39 коп.) з ПДВ, в тому числі залишкова вартість

транспортних засобів в розмірі 6 488,09 грн.(шість тисяч чотириста вісімдесят

вісім грн. 09 коп.), та є повністю сплаченою Покупцем Продавцю, згідно умов

Договору фінансового лізингу від 30.07.2007 № 394.

3. Право власності на транспортні засоби перейшло до Покупця 21.08.2012 зі сплатою повної суми лізингових платежів та залишкової вартості на транспортні засоби за Договором фінансового лізингу від 30.07.2007 № 394 за Планами лізингу № 394/001 і № 394/002 у редакції від 14.09.2008.

4. Цей Договір є Додатком до Договору фінансового лізингу від 30.07.2007 № 394 з моменту його укладення.

5. Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано всі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу транспортного засобу.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» (м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» (м. Донецьк, вул. Економічна, 34, код ЄДРПОУ 35174848) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 07.03.2013.

СуддяВ.В. Сівакова