Постанова № 29883556, 25.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року № 2а-17481/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергокомплект»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергокомплект», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнати протиправними дії ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», за результатами якої складено Акт виїзної позапланової податкової перевірки від 07.11.2012 року № 526/22-604/36634119; визнати протиправними дії ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС, які полягають у висновках щодо заниження ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» сум ПДВ лютий 2012 року на суму 7 511 грн. та у висновках щодо завищення ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» від'ємного значення поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 28 273 грн.; зобов'язати ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового 7 кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України в частині насування відображення недостовірної інформації викладеної в Акті виїзної позапланової податкової перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» від 07.11.2012 року № 526/22-604/36634119 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідачем з порушенням норм податкового законодавства було проведено перевірку, висновки викладені в Акті перевірки суперечать вимогам законодавства.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, а в діях Відповідача відсутні порушення, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Наказом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.10.2012 р. №1400 було призначено позапланову виїзну перевірку документальну перевірку з питань достовірності та повноти відображенняданих податковової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних за лютий 2012 року.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за лютий 2012 року. За результатами якої складено акт перевірки від 07.11.2012р. №526/22-604/36634119.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на суму 7511 грн. Та завищено від'ємне значення поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 28273 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше. В частині позовних вимог щодо визнання протиправних дій ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», за результатами якої складено Акт виїзної позапланової податкової перевірки від 07.11.2012 року № 526/22-604/36634119, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 вказаного Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст.79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що перевірка проводилася на підставі того, що в результаті співставлення з даними Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що постачальником ТОВ «НВП Мост» Позивача податкова накладна за лютий не зареєстрована

З аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, вчиняючи оскаржувані дії по призначенню перевірки, а також видаючи оскаржуваний Наказ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

По-друге. В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС, які полягають у висновках щодо заниження ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» сум ПДВ лютий 2012 року на суму 7 511 грн. та у висновках щодо завищення ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» від'ємного значення поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 28 273 грн.; зобов'язати ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового 7 кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України в частині насування відображення недостовірної інформації викладеної в Акті виїзної позапланової податкової перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» від 07.11.2012 року № 526/22-604/36634119 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2012 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Позивачем було придбано у ТОВ «НВП Мост» стрічку кабельну ткану (надалі по тексту Товар), що підтверджується рахунками-фактури №СФ 20021/19 від 20.02.2012 р., видатковими накладними №ВН 200211 від 29.02.2012 р. та податковою накладною №14 від 29.02.2012 р.

В матеріалах справи міститься копія Листа за підписом директора ТОВ «НВП МОСТ» (надалі по тексту Контрагент), в якому зазначено, що 29.02.2012 р. із м. Санкт-Петербург компанією DHL було доставлено товар, в той же день даний Товар пройшов митне оформлення і був переданий по довіреності Позивачу.

Податкова накладна №14 від 29.02.2012 р. була відображена в декларації з ПДВ , реєстрі і в додатку 5 за лютий 2012, всі податкові зобов’язання контрагентом Позивача були сплачені до бюджету в передбачений термін і в повному обсязі.

До листа було надано копію ВДМ та докази надіслання до податкового органу податкової накладної (копії даних матеріалів містяться в матеріалах справи).

В акт перевірки не містить жодних посилань та документально підтвердження того, що Відповідачем було досліджено первинну документацію.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України).

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі - Наказ № 266) затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п. 1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 2.14 Наказу № 266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України зобов'язують платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 179.5 ст. 179 ПК України визначено, що податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

При цьому, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Відтак, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Вичерпний перелік прав, наданих відповідачу чинним законодавством при здійсненні ним своїх повноважень, наведений у ст. 20 ПК України.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Специфікою податку на додану вартість є те, що цей податок сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), а одна операція з продажу товару (наданню послуг) викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість: у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Судом наголошується, що чинна форма "Р" податкового повідомлення-рішення згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1440/18735 від 30.12.2010 р., передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків Акту перевірки була введена до бази даних АС "Аудит", з якої інформація автоматично надійшла до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

В супереч вимогам законодавства відповідач, використовуючи висновки Акту перевірки, не вчинив передбачених законом дій, а саме не прийняв податкове повідомлення-рішення.

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень у такий спосіб ставить Позивача у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки Акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Отже, Суд вважає доцільним зазначити, що зміна податковим органом на підставі Акту перевірки та без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкових зобов'язань, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, законодавством не передбачений.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в даній частині підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС, які полягають у висновках щодо заниження ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» сум ПДВ лютий 2012 року на суму 7 511 грн. та у висновках щодо завищення ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» від'ємного значення поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 28 273 грн.

3. Зобов'язати ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового 7 кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України в частині насування відображення недостовірної інформації викладеної в Акті виїзної позапланової податкової перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» від 07.11.2012 року № 526/22-604/36634119 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук