Постанова № 29883078, 06.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р. Справа № 804/176/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Грушко Н.В.

за участю:

представника позивача Пащука В.В.

представників відповідача Голик М.О., Михайленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2013 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - відповідач) з вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000298821 від 05.10.2012 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби; визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000288821 від 05.10.2012 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентами, порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № 0000298821 та № 0000288821 від 05.10.2012 р. суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію наступним. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи», Приватним підприємством «Базис-Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримстройіндустрія», Приватним підприємством «Севелітстрой», Приватним підприємством «Укрторгпартнер», Приватним підприємством «Пан-буд», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Акрополь», Приватним підприємством «Ротонда торг», Приватним підприємством «Скипер», Комунальним підприємством «Альянс», Приватним підприємством «Габарит Груп», Приватним підприємством «Команд», Фірмою «Капітель Плюс», БВП «Строітель-Плюс». Угоди між позивачем та зазначеними контрагентами укладені з метою штучного створення податкового кредиту. Такий висновок зроблений відповідачем на підставі матеріалів перевірок вказаних контрагентів, а саме, актів про неможливість проведення зустрічних звірок. В зв'язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 01073828 та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби. 11.09.2012 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з окремими підприємствами за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 369/22-01073828 від 18.09.2012 р. (Т. 1 а.с. 11-113).

Перевіркою встановлені порушення Державним підприємством «Придніпровська залізниця»:

- п. 1, п. ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Державним підприємством «Придніпровська залізниця» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого Державним підприємством «Придніпровська залізниця» занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 81 978,89 грн.;

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.23 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 95 671,21 грн. (Т. 1 а.с. 111-112).

В акті перевірки зазначено про наявність податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт(послуг), актів приймання-передачі, платіжних доручень (Т. 1 а.с. 18).

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки тим, що Державне підприємство «Придніпровська залізниця» мало господарські взаємовідносини з контрагентами, які допустили порушення податкового законодавства, а саме, Фірмою «Капітель Плюс», БВП «Строітель-Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримстройіндустрія», Комунальним підприємством «Альянс», Приватним підприємством «Севелітстрой», Приватним підприємством «Габарит Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», Приватним підприємством «Ротонда торг», Приватним підприємством «Базис-Торг», Приватним підприємством «Укрторгпартнер», Приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи», Приватним підприємством «Пан-буд», Приватним підприємством «Команд», Приватним підприємством «Скипер», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Акрополь». Стосовно посадових осіб зазначених підприємств порушено кримінальні справи. Зроблено висновок про те, що угоди позивача з наведеними контрагентами є нікчемними (а.с. 19-80).

На підставі акту № 369/22-01073828 від 18.09.2012 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення № 0000298821 від 05.10.2012 р. та № 0000288821 від 05.10.2012 р. (Т. 1 а.с. 124, 126).

Представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами надано наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, рахунки-фактури (Т. 1 а.с. 164-250, Т. 2 а.с. 1-251, Т. 3 а.с. 1-205).

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період,протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 200.1.-200.4 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні положення містяться в ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинного на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.1, 135.2, п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (чинного на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у Державного підприємства «Придніпровська залізниця» наявні статутний капітал, структурні підрозділи, технічні можливості для здійснення статутної діяльності, розрахункові рахунки в установах банків.

Відповідачем не надано доказів, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача, на яких посилається в акті перевірки відповідач, не були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Факт проведення розрахунків між підприємствами підтверджується платіжними дорученнями.

Товари, які отримувались позивачем від контрагентів, відповідають видам господарської діяльності позивача, зазначеним в акті перевірки та використовувались в господарській діяльності.

Представником позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених з указаними в акті перевірки контрагентами.

Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Норми чинного (та чинного на момент виникнення правовідносин) законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не доведено порушення позивачем п. 1, п. ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України; п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.23 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Крім того, при винесенні податкових повідомлень-рішень на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки підприємств, щодо яких порушено кримінальні справи, відповідачем не дотримано вимог п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України щодо заборони винесення та надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили рішенням в кримінальній справі.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № 0000298821 від 05.10.2012 р. та № 0000288821 від 05.10.2012 р. не відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 2 140,96 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000298821 від 05.10.2012 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000288821 від 05.10.2012 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Судові витрати в розмірі 2 140,96 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 11.02.2013 р.

Суддя О.С. Рябчук