Постанова № 29882949, 06.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2013 року Справа № 812/2029/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Солоніченко О. В.

при секретарі: Балябі В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Карбоніт» про стягнення заборгованості у сумі 386442,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Карбоніт» про стягнення заборгованості у сумі 386442,59 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідача зареєстровано платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності. Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» відповідач має сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. В порушення вимог Закону та Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» страхові внески відповідачем перераховувались не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість. За результатами перевірки правильності нарахування коштів Фонду, про що складено акт № 100 від 11.12.2012 нарахована пеня у сумі 386442,59 грн.

В порушення вимог Закону відповідачем зазначена сума пені не сплачена. За таких обставин позивач вважав, що відповідач ухиляється від встановленого Законом обов'язку щодо сплати страхових внесків, чим завдає істотної шкоди державним інтересам щодо забезпечення державної політики в сфері загальнообов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З урахуванням зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача нараховану актом перевірки пеню за період з 01.04.2009 по 01.01.2011 у сумі 386442,59 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких, позовні вимоги не визнав та серед іншого, зазначив, що Інструкція «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затверджена Постановою правління Фонду № 36 від 12.07.2007, якою керувався позивач при проведенні перевірки та нарахуванні пені, втратила чинність 01.01.2011 на підставі Постанови Правління Фонду № 31 від 30.11.2010.

Посилаючись на норми Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач вказує, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», які надавали підстави для нарахування та стягнення пені за невиконання обов'язків зі сплати страхових внесків, втратили чинність 01.01.2011. Тобто, нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків з 01.01.2011 чинним законодавством не передбачено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач - Відокремлений підрозділ «Шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Луганськвугілля» внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України без права юридичної особи, зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі - Фонд) в м. Первомайську Луганської області платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності (надалі - страхові внески).

Позивачем - Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Первомайську Луганської області 11.12.2012 проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду, про що 11.12.2012 складено акт за № 100 (а.с.7). Вказаним актом перевірки, серед іншого, відповідачу за порушення строків сплати страхових внесків за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 нараховано пеню в розмірі 386442,59 грн. При цьому безпосередньо сум страхових внесків донараховано не було.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (надалі - Закон 1105).

Відповідно до преамбули Закону 1105 страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI , який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (надалі - Закон № 2464).

Пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2464передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Законом 2464 до Закону 1105 внесено зміни та, серед інших, виключено п.2 ч. 2 ст.45 та ч. 2 ст. 52 Закону 1105.

Пункт 2 ч. 2 ст. 45 Закону 1105 в редакції, що діяла до 01.01.2011 передбачала обов'язок роботодавця як страхувальника, своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, встановлює ст.52 Закону 1105. Частиною 2 цієї статті в редакції, що діяла до 01.01.2011, зокрема, було встановлено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом

Таким чином, обов'язок відповідача, як страхувальника, своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески до Фонду, та відповідальність за невиконання цього обов'язку була встановлена чинним законодавством України до 01.01.2011.

Вищенаведені норми п. 7 Прикінцевих положень закону 2464 дозволяють здійснювати саме стягнення вже нарахованих та несплачених до 01.01.2011 страхових внесків та штрафних санкцій, та не надають повноважень здійснювати нарахування нових штрафних санкцій.

Як зазначалось, перевірку відповідача позивачем проведено в березні 2012 року, тобто у період, коли вказані норми Закону 1105, що передбачали відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків, втратили чинність, а відтак, не підлягали застосуванню.

На думку суду, позивач не мав підстав застосовувати під час здійснення перевірки та нарахування пені норми Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженої Постановою правління Фонду № 36 від 12.07.2007, оскільки Інструкція втратила чинність 01.01.2011 на підставі Постанови Правління Фонду № 31 від 30.11.2010.

Тобто нарахування пені актом № 100 від 11.12.2012 за несплату страхових внесків до Фонду за період з 01.04.2009 по 01.01.2011 є безпідставним та неправомірним, оскільки не передбачено чинним законодавством на момент здійснення перевірки.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України по справі 21-367а12, якою встановлено недопустимість застосування норм права, які втратили чинність та відповідно до яких до суб'єкта господарювання застосовуються санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача сум пені за несплату страхових внесків відсутні, тому у задоволенні вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Карбоніт» про стягнення заборгованості у сумі 386442,59 грн. відмовити повністю за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі складено 11 березня 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко