Ухвала суду № 29873555, 19.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц-775/1736/2013 р. Головуючий у 1-й інстанції : Лук»янова О.В.

Категорія : 5 Доповідач : Кіянова С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області

в складі : головуючого - судді Лісового О.О.

суддів : Кіянової С.В., Янчук Т.О.

при секретарі Люліній Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 19 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа - КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 19 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа - КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - гараж в АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і задовольнити його вимоги, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що 20.02.1972 року було укладено договір міни, за яким її батько ОСОБА_4 отримав спірний гараж, на той час нотаріальне посвідчення такого договору не вимагалося, рішенням суду від 20.06.2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на гараж по АДРЕСА_1, необгрунтовано не прийнято до уваги рішення виконкому Центрально-Міської районної в м.Горлівка ради від 17.02.1972 року, яким надано дозвіл на введення в експлуатацію самовільно збудованого гаража ОСОБА_5 та на продаж його ОСОБА_3, тобто її батьком правомірно набуто право на спірний гараж.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Позивач, відповідачі та третя особа в судове засідання не з»явилися, будучи повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами і визначив закон, який їх регулює.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є донькою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 20.02.1972 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі було укладено договір міни гаражів, за яким ОСОБА_4 отримав гараж в АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 гараж по АДРЕСА_1. Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 20.06.2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності на гараж по АДРЕСА_1. Проте, позивачем не надано доказів того, що спірний гараж побудований на відведеній у встановленому законом порядку земельній ділянці, не надано дозволу на право проведення будівельних робіт, тобто гараж який обміняв батько позивача є самочинним будівництвом і розташований він на земельній ділянці державної форми власності. За даними БТІ інвентаризація гаража не проводилася.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача.

Так, відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Відповідно до ч.2, 3 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Центрально-Міської районної ради м.Горлівки від 17.02.1972 р. було надано дозвіл ОСОБА_5 на введення в експлуатацію самочинно побудованого спірного гаражу в 329 кварталі та продаж його ОСОБА_3 (а.с.95).

Однак, ОСОБА_5 не було введено гараж в експлуатацію, технічна документація відсутня.

20.02.1972 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір міни гаражів, за яким ОСОБА_4 отримав гараж, розташований в АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 гараж по АДРЕСА_1 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.9), але, за життя він не оформив права власності на спірний гараж, який є самочинним будівництвом, тому підстав для визнання права власності на спірний гараж за набувальною давністю за позивачем не має.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не має.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 02.07.2007 року встановлено законність договору міни гаражів від 20.02.1972 року безпідставні, оскільки зазначеним рішенням суду предметом спору була не угода, а визнання права власності на гараж по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с.12).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що рішенням виконкому Центрально-Міської районної ради м.Горлівки від 17.02.1972 р. було надано дозвіл ОСОБА_5 на введення в експлуатацію самочинно побудованого спірного гаражу в 329 кварталі та продаж його ОСОБА_3 не є підставою для визнання права власності на спірний гараж за набувальною давністю за позивачем, оскільки зазначене рішення не є правовстановлюючим документом на гараж.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді :