Ухвала суду № 29873246, 11.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 30 Головуючий в 1 інстанції Радченко В.Є.

Доповідач Дундар І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.

суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.

при секретарі Таранові М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2 до Держави Україна, Мар»їнського міжрайонного прокурора Донецької області Комісарука Олександра Борисовича, управління Державної казначейської служби України у Мар»їнському районі Донецької області про захист порушених прав, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2

на рішення Мар»їнського районного суду Донецької області від 9 січня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Мар»їнського районного суду Донецької області від 9 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог з підстав незаконності та необгрунтованості рішення суду .

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи скарги, просили скасувати рішення суду.

Представник управління Державної казначейської служби України у Мар»їнському районі Донецької області Бєда К.Г. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Прокурор Жуков В.В. просив відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_5 в травні 2011 року звернулись до ВДАІ Мар»їнського району при УДАІ МВС України в Донецькій області з заявою про притягнення до відповідальності інспекторів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за фактом нанесення позивачу тілесних ушкоджень та отримання грошових коштів, постановою помічника Мар»їнського міжрайонного прокурора від 18 жовтня 2011 року в порушенні кримінальної справи відмовлено, за висновком службової перевірки Мар»їнської міжрайонної прокуратури факти застосування до ОСОБА_1 методів фізичного впливу та отримання від нього грошових коштів підтвердження не знайшли.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними.

Як виходить з уточненої позовної заяви (арк..спр.94-96) предметом позову є, в тому числі, відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, спричиненої незаконними рішеннями посадових осіб органу державної (судової) влади - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 при здійсненні ними своїх повноважень в сумі 100000 грн. за кожну посадову особу органу державної влади, підставою позову в цій частині є винесення суддями ухвал, які в подальшому були скасовані апеляційним судом.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Одним із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.4 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується в тому числі порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом.

Як роз'яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбачений процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийняття позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийняття до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз'яснено, що у розумінні положень статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами власних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126, 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-якій спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

На необхідності забезпечення суддівського імунітету як гарантії об'єктивного і неупередженого правосуддя йдеться й у міжнародних актах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Про необхідність забезпечення незалежності судової влади йдеться також у Європейській хартії про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року N (94) 12, пунктах 67-70 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010) 12.

Зазначені положення норм матеріального права залишились поза увагою суду.

Крім того, судом невірно встановлені обставини справи та не звернуто увагу на те, що предметом позову в частині відшкодування шкоди, спричиненої посадовими особами - суддями є по суті оскарження їх процесуальних дій. Розгляд вказаних позовних вимог нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати факт посягання на життя та здоров»я. З пояснень представника позивача в судовому засіданні виходить, що підставо даної частини позову є бездіяльність органів прокуратури за зверненнями позивача.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Порядок розгляду заяв та повідомлень про злочини, встановлений ст. 97 КПК України, в редакції 1960 року, який діяв на час звернення позивача.

Розділ другий КПК України містить норми, які визначають види заяв та повідомлень про злочини, що слугують приводами до порушення кримінальної справи, а також порядок їх прийняття. Водночас, такі норми не регулюють увесь комплекс суспільних відносин, що стосуються цього питання, зокрема, відсутній порядок прийняття, реєстрації, обліку, розгляду заяв, повідомлень про злочини та іншої відповідної інформації, яка надходить до органів внутрішніх справ, прокуратури та суду.

На підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини)" положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку і розглянув позовні вимоги щодо визнання фактів посягання на життя та здоров»я в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання фактів посягання на життя та здоров»я, відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями посадових осіб органу державної (судової) влади - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 слід скасувати, провадження у справі відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 310 ЦПК України в цій частині закрити, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.205, 307, 310, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мар»їнського районного суду Донецької області від 9 січня 2013 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання фактів посягання на життя та здоров»я, відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями посадових осіб органу державної (судової) влади - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2 до Держави Україна, Мар»їнського міжрайонного прокурора Донецької області Комісарука Олександра Борисовича, управління Державної казначейської служби України у Мар»їнському районі Донецької області про визнання фактів посягання на життя та здоров»я, відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями посадових осіб органу державної (судової) влади - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді