Рішення № 29871748, 04.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2013 р.Справа № 5017/3753/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 25289,51грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: Сухінін С.В., діючий на підставі довіреності від 19.10.2012р. №3833-О;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25289,51грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 14193,68грн., по процентам за користування кредитом у розмірі 7077,91грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 2868,26грн., по комісії за користування кредитом у розмірі 1149,66грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 11.05.2011р. публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 підписали Заяву про відкриття поточного рахунку та картку з примірниками підписів та відбитком печатки, відповідно до якої ПАТ „А-Банк" (скорочена назва) зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає Клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з Клієнтом. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.a-bank.com.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Ухвалою суду від 24.12.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №5017/3753/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2013р. строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про місце та час судових засідань повідомлявся судом за адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.02.2013р. В судове засідання представники не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Згідно з п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 і п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

11.05.2011р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було подано заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки. Згідно зазначеної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргivatbank.ua та взяв на себе зобов'язання виконувати нижчезазначені умови.

Відповідно до п.3.11.1.1. "Умов та Правил надання банківських послуг", кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши від повідачу кредитний ліміт на поточний рахунок в межах 14193,68грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку відповідача.

Пунктом 3.11.1.3. Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди.

Обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, відповідно до п.3.11.6.1. Умов, здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг"(або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно п.3.11.4.1. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт зобов'язується сплачувати проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.11.4.1.1. Умов встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.11.4.1.2. Умов).

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, п.3.11.4.1.3. Умов визначено, що починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п.3.11.4.4. Умов, Клієнт зобов'язався сплачувати Банку винагороду за використання Ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Пунктом 3.11.5.1. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 3.11.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п.3.11.5.1., 3.11.5.2., 3.11.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

29.10.2012р. позивачем, у зв'язку з невиконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 прийнятих на себе за договором зобов'язань, направлено на адресу відповідача претензію №10511AN3ОS02N із вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 29.10.2012р. складала 25091,87грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовили ся укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електрон ний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст.629 цього ж Кодексу.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання сторонами 11.05.2011р. заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів договору банківського обслуговування б/н від 11.05.2011р., правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.a-bank.com.ua, вбачається, що вказаний договір, з огляду на приписи ст.1054 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 24.02.2011р., а саме у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 22421,25грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 14193,68грн., заборгованість з комісії у сумі 1149,66грн. та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у сумі 7077,91грн.

Відповідно до п.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відношень встановленим по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України та умовами укладеного кредитного договору, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, як спеціальною нормою закону, яка регулює кредитні правовідносини передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 зазначеного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно п.3.11.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.11.5.1., 3.11.5.2., 3.11.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Пунктом 3.11.5.1. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Поряд з цим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не надано будь-яких доказів, спростовуючих заявлені позивачем вимоги.

З огляду на зазначені норми матеріального права, вказані договірні умови, несвоєчасне повернення відповідачем суми кредиту та відсотків за користування вказаними грошовими коштами, перевіривши правильність розрахунків заявлених до стягнення сум, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 14193,68грн., по процентам за користування кредитом у розмірі 7077,91грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 2868,26грн., по комісії за користування кредитом у розмірі 1149,66грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд.11; адреса для листування: 65014, м. Одеса, вул.. Успенська, 22-а, код 14360080) заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 11.05.2011р. у розмірі 25289(двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять)грн.51коп., 1609(одна тисяча шістсот дев'ять)грн. 50коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.03.2013р.

Суддя Ю.Г.Фаєр