Рішення № 29871713, 25.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1060/13 25.02.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс»провідшкодування шкоди в порядку регресу, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Голоднюк О.Г., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс» (далі - відповідача) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2.519,30 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2.519,30 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1060/13 та призначено до розгляду на 11.02.2013.

Ухвалою суду від 11.02.2013 розгляд справи було відкладено на 25.02.2013 у зв'язку з неявкою сторін.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з неявкою представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відклався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка додана позивачем до матеріалів справи, місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс» є Дніпровська Набережна, 13, Дніпровський район, м. Київ, 02098.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача (Дніпровська Набережна, 13, Дніпровський район, м. Київ, 02098), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та була вручена уповноваженому представнику відповідача, проте останній свою явку у судове засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: Дніпровська Набережна, 13, Дніпровський район, м. Київ, 02098, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.02.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Примаком Русланом Миколайовичем (далі - страхувальник) 15.03.2012 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 005044/4002/0000080 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Фіат», державний номер АЕ 5741 ЕС.

В місті Дніпропетровськ 15.06.2012 на перехресті вул. Артема та вул. Комсомольської сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Фіат», державний номер АЕ 5741 ЕС, який належить на праві власності Примаку Руслану Миколайовичу та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки «Шевролет Авео» державний номер АЕ 8770 ВС, який належить на праві власності Литвиненку Віталію Миколайовичу та перебував під його керуванням.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Фіат» державний номер АЕ 5741 ЕС.

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 31.07.2012 у справі № 403/9517/12 Литвиненка Віталія Миколайовича було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до Звіту № 14/06/12 від 29.06.2012 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику автомобіля марки «Фіат» державний номер АЕ 5741 ЕС, склала 4.477,50 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 00093514 від 23.07.2012, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 3.519,30 грн.

Дану суму страхового відшкодування, позивач відповідно до рахунку на оплату № 197 від 22.06.2012, рахунку на оплату № 2494 від 22.06.2012 та наказу № 00093514 від 23.07.2012, виплатив наступним чином: шляхом перерахунку безготівкових коштів у розмірі 2.619,30 грн. на рахунок Резяпов І.Н. - ФОП, що підтверджується платіжним дорученням № 025544 від 24.01.2012; шляхом перерахунку безготівкових коштів у розмірі 900,00 грн. на рахунок ПП «АЕЛІТА», що підтверджується платіжним дорученням № 025543 від 24.07.2012.

Судом установлено, що транспортний засіб «Шевролет Авео» державний номер АЕ 8770 ВС, застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/3142493 страхувальником за яким є Литвиненко Віталій Миколайович, що підтверджується копією полісу, що знаходиться в матеріалах справи.

З заявою від 24.09.2012 № 01255, яку було отримано відповідачем, про що свідчить вх. № 49 від 26.09.2012, позивач з метою досудового врегулювання даного спору звернувся до відповідача з претензією виплатити страхове відшкодування у розмірі 3.519,30 грн. Відповідач відповіді не надіслав.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50.000,00 грн., розмір франшизи становить 1.000,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2.519,30 грн. підлягають задоволенню повністю. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2.519,30 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс» (02098, м. Київ, Дніпровський район, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 21664129) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування у сумі 2.519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 30 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2013

Суддя Ониськів О.М.