Ухвала суду № 29870618, 05.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6814/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Борисенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк», Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Завод «Маяк» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2012 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 316, 00 грн., в тому числі 2 877, 00 грн. - основний платіж та 1 439, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПАТ «Завод «Маяк» подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові та постановити нову про задоволення позову у повному обсязі.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби також подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову про відмову у позові у повному обсязі.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ВАТ «Завод «Маяк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., за результатами якої було складено Акт від 14.01.2008 р. за № 6/23-9-14307423.

19 лютого 2008 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі Акта від 14.01.2008 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.02.2008р. за № 3606/10/25-008 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0000042309/1, яким згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 і 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначила ВАТ «Завод «Маяк» суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 151 193, 00 грн., в тому числі 81 813, 00 грн. - основний платіж, 69 380, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно розрахунку сум штрафних санкцій по податку на прибуток, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням, залученим до матеріалів даної справи 26 вересня 2012 року, позивачу визначені суми основного платежу та нараховані суми штрафних санкцій у наступних розмірах:

- за недекларування у складі валового доходу суми кредиторської заборгованості у розмірі 128 500, 00 грн., термін позовної давності якої минув, - 32 125, 00 грн. (основного платежу) та 16 063, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за недекларування у складі валового доходу суми кредиторської заборгованості у розмірі 11 507, 00 грн., термін позовної давності якої минув, - 2 877, 00 грн. (основного платежу) та 1 439, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за віднесення до складу валових витрат сум витрат у розмірі 24 799, 61 грн. на гарантійний ремонт товарів (гарантійні заміни товарів), проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, без належного ведення обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, які отримали таку заміну (ремонт) - 6 200, 00 грн. (основного платежу) та 3 100, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за віднесення до складу валових сум витрат у розмірі 35 483, 97 грн. понесених у зв'язку із внутрішнім браком та технологічними відходами виробництва, що не пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені документально, - 8 871, 00 грн. (основного платежу) та 4 435, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за ненарахування та недоплату авансових внесків - 24 124, 00 грн. (основного платежу) та 18 041, 00 грн. (штрафних санкцій);

- сума завищеного (заниженого) податкового зобов'язання, що враховується за карткою особового рахунку платника згідно наказу № 143 (порядок заповнення декларації) - 7 616, 00 грн. (основного платежу) та 18 041, 00 грн. (штрафних санкцій).

Виходячи із встановлених по справі обставин та за результатами дослідження наявних в матеріалів справи доказів вбачається неправомірність висновків ДПІ у Оболонському районі м. Києва про заниження позивачем валового доходу внаслідок невключення до його складу суми кредиторської заборгованості в розмірі 11 507, 00 грн., термін позовної давності по якій минув з огляду на нижчевикладене.

В абзаці четвертому підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під «безповоротною фінансовою допомогою», зокрема, розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) загальна позовна давність (тобто, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Одночасно ч. 5 цієї статті Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При цьому в силу норм ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В розумінні Закону № 996-ХІV «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Також, відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 цього Положення).

Судом першої інстанції встановлено, що будь-які первинні документи, які б засвідчили підстави виникнення у ВАТ «Завод «Маяк» суми заборгованості перед ЗАТ «Сонлюкс» і приватним підприємцем Омельченком на загальну суму 11 507, 00 грн., та відповідно дозволили б визначити строк виконання зобов'язань Товариства з погашення цієї заборгованості за наведеними вище нормами цивільного законодавства, у позивача відсутні, що підтверджується його письмовими поясненнями від 10.09.2012р. за № 1083/909, договором знищення (даних, носіїв інформації та ін.) від 11.01.2008р. за № 110108/01 з додатком до нього, актом про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню, за № 35 від 03.03.2008р.

Таких доказів відповідач також не надав.

Згідно п. 1.5 - 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. за № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, (який діяв на момент складання Акта перевірки від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

При цьому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, з тексту Акта перевірки від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423 видно, що в ньому відсутні посилання на вищезазначені первинні документи. Докази пред'явлення ЗАТ «Сонлюкс» і приватним підприємцем Омельченком вимог до ВАТ «Завод «Маяк» виконати відповідні зобов'язання (що давало б підстави визначити граничний строк виконання позивачем цих зобов'язань для можливого подальшого їх віднесення до категорії простроченої заборгованості) ні позивачем, ні відповідачем до суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що підстав для віднесення суми у розмірі 11 507, 00 грн. до валового доходу Товариства в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 вказаного Закону, не має.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем сум валових доходів за ІІІ квартал 2005 року на суму невключеної до їх складу кредиторської заборгованості в розмірі 128 500, 00 грн. (сума безповоротної фінансової допомоги), термін позовної давності по якій минув, то суд дійшов висновку про їх правомірність з огляду на те, що позивачем не було погашено заборгованість Головному управлінню промислової політики за договорами фінансової допомоги № 18 від 01 листопада 2000 року та № 18/1 від 15 листопада 2000 року, додаткових угод до них про продовження договору фінансової допомоги від 07 листопада 2001 року, про що також було зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2012 року.

Відносно висновків відповідача про завищення сум валових витрат на суму витрат у розмірі 24 799, 61 грн. на гарантійний ремонт товарів (гарантійні заміни товарів) суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у Книзі обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну позивача, необхідних відомостей для перевірки дотримання позивачем 10-відсоткового обмеження суми витрат на гарантійний ремонт позбавляє його права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Щодо правомірності висновків податкової інспекції з питань віднесення до складу валових витрат сум витрат у розмірі 35 483, 97 грн., понесених у зв'язку із внутрішнім браком та технологічними відходами виробництва, що не пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону).

Тобто, якщо одержання браку є природним результатом нормального технологічного процесу і його ніяк не можна уникнути, то такий брак визнається технологічно неминучим результатом виробництва та має визнаватись витратами, що пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, абз. 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази (абз. 5 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення (абз. 6 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону).

Відповідно до п. 6.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву.

Строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (п. 6.6 цього Положення).

Згідно положень Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. № 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за № 576/3016, зокрема, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій, і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) зберігаються 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення (ст. 315 пп. 4.2 «Бухгалтерський облік та звітність» п. 4 «Облік і звітність» ч. 1 «документи, що створюються в управлінській діяльності» вказаного Переліку).

Позивач не надав первинні та інші документи, пов'язані з технологічними втратами й технічно неминучим браком (в тому числі класифікатори виробів з переліком операцій, де передбачено технологічні втрати й плановий брак; затверджені на підприємстві, затверджені норми втрат (технологічних і від технічно неминучого браку), акти про брак або втрати, складені відповідальними осадовими особами Товариства), посилаючись на їх знищення 03 березня 2008 року (в матеріалах справи № 2а-6814/12/2670 наявні копії договору знищення (даних, носіїв інформації та ін. за № 110108/01, укладеного позивачем 11 січня 2008 року з ТОВ «Архів-центр» (тобто на момент складання Акта перевірки від 14.01.2008р.); наказ позивача від 10.01.2008р. за № 2 «Про створення експертної комісії та затвердження її складу», протокол від 10.01.2008р. за № 1 за результатами розгляду Комісією питань про вилучення для знищення документів, затвердження опису справ особового складу за період з 1970 по 2006 роки та затвердження Акта «Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню» за період з 1970 по 2006 роки; акт за № 35 «Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню», затверджений позивачем 03 березня 2008 року).

Будь-які заходи щодо відновлення первинних, бухгалтерських та інших документів, знищених в період виникнення спору між ВАТ «Завод «Маяк» і ДПІ в досудовому порядку з питань правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 25.01.2008р. та 19.02.2008р., позивачем не вживалися.

З огляду на вищевикладене та неможливість встановлення під час розгляду справи дійсних причини браку та відходів, їх обсягу, відповідність установленим нормативам, що в свою чергу, не дає підстави встановити факт правомірності включення позивачем до складу валових витрат підприємства зазначених витрат у розмірі 35 483, 00 грн. суд першої інстанції правомірно прийняв позицію відповідача по факту виявленого порушення з урахуванням відсутності цих документів під час проведення перевірки.

Інші порушення, встановлені в ході проведення перевірки, не були спростовані позивачем в ході розгляду справи.

Доводи ДПІ в Оболонському районі м. Києва, викладені в апеляційній скарзі, на спростовують висновків суду першої інстанції, які є належним чином обґрунтованими та правомірними, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 року (№ К-49228/09, № К-50352/09).

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк», Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 07.03.2013 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.