Постанова № 29867915, 23.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 листопада 2012 року м. Київ № 2а-11207/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Костенка Д.А., суддів: Донця В.А., Шрамко Ю.Т.,

за участю секретаря судового засідання Панченко А.С.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (далі - ПАТ "ЗЛК") до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Торго-вий Дім "Везувій Інвестмент 2010" (далі - ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010") про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0002862220, №0002882220,

в с т а н о в и в:

ПАТ "ЗЛК" просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 08.08.2012 №0002862220 в частині нарахування 468337,50 грн. податку на прибуток і 117084,38 грн. штрафних санкцій та від 07.08.2012 №0002882220 в частині нарахування 407250 грн. ПДВ і 101812,50 грн. штрафних санкцій.

Під час розгляду справи представники позивача і третьої особи на його стороні під-тримали позов. Представники відповідача не визнали позов, надали письмові заперечення.

Позов обґрунтовано відсутністю зазначених в акті перевірки порушень п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, стверджуючи про правомірність включення позивачем вартості придбаних у ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" на підставі договору від 01.11.2010 №1/1 послуг по стоянці автомобілів на загальну суму 2036250 грн. до складу валових витрат за 2 квартал 2011р. згідно з п. в), г) пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК та на підставі акта про надання послуг від 29.04.2011, а нарахованого ПДВ в сумі 407250 грн. - до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011р. згідно з п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК та на підставі податкової накладної від 29.04.2011 №30.

Відповідач заперечує проти позову, стверджуючи про неправомірність формування по-зивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, оскільки придбання послуг із стоянки не впливає на обсяг продажу позивачем товарів, надання послуг чи виконання робіт, не направ-лено на отримання позивачем прибутку і не має зв'язку з господарською діяльністю позивача, оскільки надання послуг із стоянки передбачено за рахунок майна самого позивача, наданого в управління ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" згідно договору управління майном від 14.09.2010 №193-10. Крім цього, відповідач зазначає, що договір управління майном від 14.09.2010 №193-10 не відповідає ст. 1031 ЦК тому, що не був нотаріально посвідченим та не пройшов державну реєстрацію, у зв'язку з чим та відповідно до п. 4 ст. 203, ст.ст. 209, 210 ЦК відповідач стверджує про нікчемність цього договору, що не призводить до настання будь-яких правових наслідків, в тому числі, як вважає відповідач, і до надання послуг з автостоянки.

До судового засідання 09.11.2012 не прибув представник третьої особи, у зв'язку з чим та згідно із ч. 6 ст. 128 КАС суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, оформлену актом від 25.07.2012 №272/22-205/14312364, в якому за-значено, серед іншого, про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК і заниження податку на прибуток на 840550 грн., про порушення позивачем п. 186.3 ст. 186, п. 196.1.14 ст. 196, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК і заниження ПДВ на 590442 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012:

- №0002862220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1050688 грн. (у т.ч.: основний платіж - 840550 грн., штраф - 210138 грн.);

- №0002882220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 703543 грн. (у т.ч.: основний платіж - 590442 грн., штраф - 113101 грн.).

Згідно з пп. 1) п. 3.1.2 та пп. 1) п. 3.2.2 акта (с. 11-14, 29-32) зміст порушень, за які позивачу нараховано 468337,50 грн. основного платежу і 117084,38 грн. штрафу з податку на прибуток та 407250 грн. основного платежу і 101812,50 грн. штрафу з ПДВ, в частині, що ним оскаржується, полягає в тому, що всупереч пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК позивачем завищено валові витрати на загальну суму 2036250 грн. та податковий кредит з ПДВ на 407250 грн. у зв'язку з придбанням послуг з автостоянки згідно договору від 01.11.2010 №1/1 з ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010".

В обґрунтування висновків перевірки відповідач зазначив в акті, що придбання послуг із стоянки не впливає на обсяг продажу позивачем товарів, надання послуг чи виконання робіт, не направлено на отримання прибутку і не має зв'язку з господарською діяльністю позивача, оскільки надання послуг із стоянки передбачено за рахунок майна самого позивача, наданого в управління ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" згідно договору управління майном №193-10 від 14.09.2010. Водночас договір управління майном від 14.09.2010 №193-10 не відповідає ст. 1031 ЦК тому, що не був нотаріально посвідченим і не пройшов державної реєстрації.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для прова-дження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається змен-шення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (конт рактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготов ленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено придбанням ним товарів, робіт (послуг) для подальшого використання в оподат-ковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій перви-нних документів і податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат за 2 квартал 2011р. 2036250 грн. вартості придбаних у ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" згідно договору №1/1 від 01.11.2010 послуг по стоянці автомо білів та включено до складу податкового кре диту з ПДВ за квітень 2011р. 407250 грн. нарахованого в ціні послуг ПДВ.

Позивач надав копію укладеного з ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" договору про надання послуг по стоянці автомобілів від 01.11.2010 №1/1 (т. 1 а.с. 49, 50), згідно з яким предметом договору є надання послуг по стоянці автомобілів Замовника (ПАТ "ЗЛК") за адресою м. Київ, вул. Комінтерну, 32, та інших транспортних засобів, що належать підрядним організаціям, що поставляють будівельні вантажі на будівництво "тимчасового" торговель-ного комплексу ВАТ "ЗЛК" з продажу продовольчих та не продовольчих товарів із закладами громадського харчування, та надання послуг зі зберігання автомобільної техніки замовника.

Згідно з умовами договору, строк його дії з 01.11.2010 - 01.11.2011; Виконавець зобов'язаний, після вступу Договору в дію надати Замовнику 180 місць на стоянці автомобі-лів. Плата за надані послуги розраховується таким чином: 180*строк розрахунку*75=плата за послуги з ПДВ, де 75 - ставка в гривнях за одне пакувальне місце в день; 180 - кількість пар-кувальних місць; строк розрахунку - кількість днів в розрахунковому періоду, який не може бути меншим 6-ти календарних місяців. Плата за надані послуги сплачується Замовником Виконавцю на підставі рахунку фактури наданого Виконавцем.

До перевірки і до суду позивач надав копії акта про надання послуг від 29.04.2011 №131 та податкової накладної від 29.04.2011 №30 на загальну суму 2443500 грн. (у т.ч. ПДВ - 407250 грн.) (т. 1 а.с. 51, 52), на підставі яких ним сформовано валові витрати і податковий кредит з ПДВ.

Однак, дослідивши дані документи та оцінивши їх у сукупності з іншими зібраними судом доказами, суд дійшов висновку, що достовірність цих доказів не підтверджується іншими матеріалами справи і подані позивачем документи є недостатніми для підтвердження правильності формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту та не спростовують факт заниження позивачем податкових зобов'язань, виходячи з наступного.

І. Перевіркою встановлено, не заперечувалося позивачем в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, що надання ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" послуг із стоянки автомобілів уможливлювалося за рахунок отриманого ним в управління від позивача майна - автостоянки.

Так, між позивачем (Установник управління) та ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" (Управитель) укладено договір управління майном №193-10 від 14.09.2010 (т. 1 а.с. 56-58), згідно з яким Установник управління передає Управителю наступне нерухоме майно: відкриту автостоянку за адресою вул. Комінтерну, 32, інв. №01285, балансовою вартістю 2456282,30 грн. в управління на строк, визначений цим договором, а Управитель здійснює управління цим майном виключно в інтересах Установника управління. У п. 1.1.1 договору визначено характеристики майна, а саме площу ділянок, покриттів та контрольно-пропускних пунктів.

Сторонами договору складено акт приймання-передачі майна в управління від 14.09.2010 (т.1 а.с.59) відповідних, зазначених в п. 1.1.1 договору, характеристик. Згідно додаткової угоди №1/1 від 01.01.2011 до договору управління майном від 14.09.2010 №193-10 (т.1 а.с.60) та акта приймання-передачі майна від 01.01.2011 (т. 1 а.с. 61) Управитель 01.01.2011 повернув Установнику управління з управління частину відкритої автостоянки за адресою вул. Комінтерну, 32, вказаної в додатковій угоді та акті площі.

Частиною 2 ст. 1031 ЦК встановлено, що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 209 і ч. 1 ст. 210 ЦК нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочину вчиняється у випадках, встановлених законом. При цьому згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації, а згідно із ч. 1 ст. 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається зі змісту договору від 14.09.2010 №193-10, в управління передано саме нерухоме майно, а відтак відповідач дійшов вірного висновку, що даний договір підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Однак, до перевірки і до суду позивач не надав доказів нотаріального посвідчення та державної реєстрації вказаного договору.

Твердження представника позивача, що в управління передавалося рухоме майно, не відповідають дійсності та суперечать договору, тому судом відхиляються. Належних доводів і доказів того, що договір управління майном від 14.09.2010 №193-10 не підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, позивач суду не надав. Суд не бере до уваги надане позивачем на підтвердження правомірності та дійсності договору управління майном від 14.09.2010 №193-10 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 по справі №52/160 за позовом ВАТ "ЗЛК" до ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" про розірвання договору управління майном, згідно з яким в задоволенні позову було відмовлено (т. 1 а.с. 68-74), оскільки даним рішенням не встановлено відповідних обставин, які б мали преюдиціальне значення.

Таким чином, враховуючи порушення ч. 2 ст. 1031 ЦК та те, що договір управління майном від 14.09.2010 №193-10 не пройшов державної реєстрації, то згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК даний правочин не вважається вчиненим, тобто господарські зобов'язання не виникли.

Однак, не вчинення правочину не є тотожним нікчемності правочину, як невірно та всупереч ч. 2 ст. 215 ЦК зазначає у своїх письмових запереченнях представник відповідача Перепелюк О.В., оскільки закон таких підстав не встановлює. В даному випадку, ст.ст. 209, 210 ЦК, на які посилався у своїх запереченнях названий представник відповідача, за своїм змістом лише встановлюють вимоги про нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію правочину, але не встановлюють такого наслідку недодержання цих вимог як нікчемність правочину, тому твердження представника відповідача про нікчемність правочину є нормативно-необґрунтованими.

За змістом ст. 236 ЦК недійсний (нікчемний) правочин є таким з моменту вчинення, а відтак момент вчинення правочину є первинним юридичним фактом, після якого можливе визнання правочину недійсним (нікчемним) та застосування відповідних наслідків недійсності правочинів. Тобто, спочатку слід встановити момент, з якого правочин вважається вчиненим, і лише після цього можливо визначати дійсність або недійсність (нікчемність) правочину.

Зазначена судом вище норма ст. 220 ЦК, на яку названий представник відповідача не послався, визначає нікчемним правочином той правочин щодо якого не було додержано вимоги про його нотаріальне посвідчення, що має місце і в даній справі. Однак, у зв'язку з тим, що правочин не вважається вчиненим, то наявність даної обставини не дає підстав для визнання договору нікчемним згідно ст. 220 ЦК, виходячи з того, що момент вчинення право-чину договору управління нерухомого майна не відбувся.

Отже, твердження представника відповідача про нікчемність договору управління май-ном від 14.09.2010 №193-10 є необґрунтованими і відхиляються судом.

Разом з цим, той факт, що правочин з управління майном між позивачем і ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" не вчинений, спростовує наявність правових передумов для надання послуг ПП "ТД "Везувій Ігнвестмент 2010" з автостоянки та виникнення господарських зобовящань, а також дає підстави суду вважати вірним висновок перевірки, що позивачем придбано послуги по стоянці автомобілів за рахунок власних площ автостоянки. При цьому фактична передача позивачем площ ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" згідно акта від 14.09.2010 та вчинення останнім певних фактичних дій щодо цих площ у відносинах з позивачем не впливає на їх правовий статус і не визначає такі дії третьої особи як поставка послуг.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що придбання позивачем у ПП "ТД "Везувій Інвестмент 2010" послуг із автостоянки не пов'язано з провадженням позивачем господарської діяльності та відсутні правові підстави для формування валових витрат і податкового кредиту.

ІІ. Позивачем не доведено факт будівництва зазначеного "тимчасового" торгівельного комплексу з продажу продовольчих та промислових (не продовольчих) товарів, а також факт перебування транспортних засобів на стоянці.

Так, обґрунтовуючи виробничу необхідність придбання послуг з автостоянки і їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача, останній в письмових поясненнях, залу-чених до справи 20.09.2012 (т.1 а.с.97-99) зазначає про будівництво позивачем "тимчасового" торгівельного центру, для чого позивачу необхідно було забезпечити паркування транспорт-них засобів та іншої будівельної техніки підрядних організацій ТОВ "Фраміс" та ТОВ "ОСВ Практик" за наступними договорами підряду та на підставі їх листів-заявок: - за договором від 07.07.2010 №137-10 з ТОВ "ОСВ Практик" та за договорами від 27.05.2010 №110-10 і №111-10 з ТОВ "Фраміс", копії яких позивач надав до суду.

1) Згідно договору підряду від 07.07.2010 №137-10 (т. 1 а.с. 100-103), укладеного між позивачем (Замовник) і ТОВ "ОСВ Практик" (Підрядник), останній зобов'язується за адресою: вул. Жилянська, 107 у Шевченківському районі м. Києва, на свій ризик із свого матеріалу і своїми засобами виконати комплекс робіт по будівництву тимчасового ринку продовольчих та промислових товарів гідно робочої документації. Договірна ціна складає 12200335 грн. (у т.ч. ПДВ - 2033389,16 грн.). Строк виконання робіт 92 кал. дні з дня отримання першого платежу.

Сторонами договору укладено додаткову угоду №4 від 01.10.2010 (т. 1 а.с. 104), якою передбачено доповнення договору п. 7.2.8, згідно з яким Замовник зобов'язується забезпечити підряднику за свій рахунок місця для паркування транспортних засобів підрядника, які доставляють будівельні матеріали для будівництва тимчасового ринку продовольчих та промислових товарів по вул. Жилянська, 107.

Також позивач надав письмову заявку ТОВ "ОСВ Практик" від 01.11.2010 №5 (т. 1 а.с. 105) на розміщення транспортних засобів згідно переліку (41 шт.).

2) Згідно договору на виконання будівельних робіт від 27.05.2010 №110-10 (т. 1 а.с. 109-114), укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ "Фраміс" (Виконавець), останній приймає на себе зобов'язання виконання в повному обсязі будівельних робіт по ремонту надземного автодорожнього міського мосту №3 через р. Либідь на території позивача за адресою: вул. Жилянська, 107 у Шевченківському районі м. Києва, згідно зведеного кошторису. Договірна ціна - 1768338 грн. (у т.ч. ПДВ - 294723 грн.) з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.06.2010 (т. 1 а.с. 115).

Сторонами укладено додаткову угоду №2 від 01.09.2010 (т.1 а.с.116), якою передбачено доповнення договору п. 4.12.4, згідно з яким Замовник зобов'язується забезпечити підряднику за свій рахунок місця для паркування приватних та службових транспортних засобів виконавця, приватних та службових транспортних засобів субпідрядних організацій, та авто мобілів, що доставляють будівельні матеріали та конструкції для виконання ремонту наземного автодорожнього мосту №3 через р. Либідь на території Замовника по вул. Жилянська, 107.

3) Згідно договору на виконання будівельних робіт від 27.05.2010 №111-10 (т. 1 а.с. 121-126), укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ "Фраміс" (Виконавець), останній приймає на себе зобов'язання виконання в повному обсязі будівельних робіт по ремонту надземного автодорожнього міського мосту №1 через р. Либідь на території позивача за адресою: вул. Жилянська, 107 у Шевченківському районі м. Києва, згідно зведеного кошторису. Договірна ціна - 1870280,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 311713,40 грн.) з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.06.2010 (т. 1 а.с. 127).

Сторонами укладено додаткову угоду №2 від 01.09.2010 (т.1 а.с.128), якою передбачено доповнення договору п. 4.12.4, згідно з яким Замовник зобов'язується забезпечити підряднику за свій рахунок місця для паркування приватних та службових транспортних засобів виконавця, приватних та службових транспортних засобів субпідрядних організацій, та авто мобілів, що доставляють будівельні матеріали та конструкції для виконання ремонту наземного автодорожнього мосту №1 через р. Либідь на території Замовника по вул. Жилянська, 107.

Також позивач надав письмову заявку ТОВ "Фраміс" від 31.10.2010 №122/52 (т. 1 а.с. 136) про забезпечення наявності паркувальних місць для паркування приватних та службових транспортних засобів виконавця у кількості 5 одиниць, приватних та службових транспортних засобів субпідрядних організацій у кількості 12 одиниць, автомобілів, що доставляють будівельні матеріали та конструкції для виконання робі на об'єкти будівництва вказані в договорах від 27.05.2010 №110-10 та №111-10 у кількості 5 одиниць, тобто разом 22 одиниці.

Однак, самі по собі дані договори і листи-заявки не свідчать про фактичне проведення будівельних робіт, тому для з'ясування цього питання ухвалою суду від 08.10.2012 (т.1 а.с.176, 177) витребувано у позивача, серед іншого, робочу проектну документацію, кошториси, календарні плани виконання робіт та акти виконаних робіт за вказаними вище договорами з ТОВ "ОСВ Практик" та ТОВ "Фраміс". Цією ж ухвалою суд ухвалив позивачу надати письмові пояснення про те, на якому етапі перебуває будівництво вказаних в договорах об'єктів.

У письмових поясненнях від 15.10.2012 (т.1 а.с.184, 185), позивач зазначив, що будів-ництво "тимчасового" торгівельного комплексу призупинено у зв'язку з фінансовими пробле-мами позивача, будівельні роботи проведено частково; будівельні роботи по ремонту мостів №1 і №3 через р. Либідь виконано.

Однак позивач не надав до суду відповідних документів, які б вказували на фактичне здійснення робіт з будівництва тимчасового торгівельного комплексу. Надані позивачем графік виконання робіт (т. 1 а.с. 186, 187); локальний кошторис №1-1-1 на тимчасовий ринок промислових товарів на загальну суму 12200335 грн. (т. 1 а.с. 188-195); розроблений у 2011р. ПП "Макропроект" Проект багатофункціонального виставково-торговельно-розважального центру з паркінгами на вул. Комінтерну,32-вул. Жилянській, 107 у Шевченківському районі м. Києва (Торговельний комплекс з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, із закладами громадського харчування та відкритою автостоянкою) (т.1 а.с.196-208) не підтвер-джують фактичне проведення будівельних робіт.

Таким чином, зважаючи на ненадання позивачем до суду доказів здійснення робіт по будівництву тимчасового торгівельного комплексу та враховуючи положення ч. 4 ст. 70 КАС, то факт будівництва торгівельного комплексу і факт використання при цьому будівельної техніки чи інших транспортних засобів залишився не підтвердженим позивачем. Письмова заявка ТОВ "ОСВ Практик" від 01.11.2010 №5 (т.1 а.с.105) на розміщення транспортних засобів згідно переліку (41 шт.) носить лише умовний характер і не підтверджує фактичне використання 180 паркувальних місць у період з 01.11.2010 по 29.04.2011. Крім того, згідно наданого позивачем графіку виконання робіт будівництво тимчасового торгівельного комплексу передбачено здійснити у період з 01.07.2010 по 30.09.2010, що також не стосується періоду надання послуг з автостоянки.

Щодо ТОВ "Фраміс" суд зазначає, що договори з ТОВ "Фраміс" на виконання буді-вельних робіт з ремонту автодорожніх міський мостів №1 і №3 через р. Либідь не стосуються будівництва "тимчасового" торгівельного комплексу ПАТ "ЗЛК", а отже не пов'язані з предметом договору про надання послуг з автостоянки від 01.11.2010 №1/1.

Крім того, виконання ТОВ "Фраміс" будівельних робіт з ремонту мостів у березні 2011р., що підтверджено наданими актами приймання виконаних підрядних робіт за бере-зень 2011р. (т.1 а.с.213-222, 239-247), не пов'язано з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованим на отримання доходу, тобто не пов'язано з господарською діяльністю позивача за визначенням (пп. 14.1.36 ПК).

Окремо слід зазначити, що вартість послуг із автостоянки в сумі 2443500 грн. неспіврозмірна з вартістю будівельних робіт згідно довідок від 31.03.2011р. про вартість виконаних ТОВ "Фраміс" робіт за березень 2011р. в сумі 1212686,40 грн. та в сумі 532748,40 грн. (т. 1 а.с. 212, 238), а згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011р. вартість експлуатації машин становила лише 143025 грн. і 28002 грн. (т. 1 а.с. 221, 246).

Таким чином, надані позивачем докази фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Фраміс" не підтверджують виробничу необхідність і фактичне використання 180 паркувальних місць у період з 01.11.2010 по 29.04.2011.

Отже, враховуючи не підтвердження позивачем факту будівництва "тимчасового" тор-гівельного комплексу, зважаючи на недоведення позивачем виробничої необхідності і фактичного використання 180 паркувальних місць у період з 01.11.2010 по 29.04.2011, а також з огляд у на те, що грошовий розрахунок за придбання послуг з автостоянки не проводився, то суд вважає неправомірним включення вартості послуг по стоянці автомобілів в сумі 2036250 грн. до складу валових витрат. З цих же мотивів, а також враховуючи, що послуги з автостоянки не призначалися для використання позивачем в оподатковуваних ПДВ опера ціях, то суд вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кре диту з ПДВ за квітень 2011р. 407250 грн.

ІІІ. Враховуючи відсутність правових і фактичних підстав для збільшення спірних сум валових витрат і податкового кредит у з ПДВ, то висновок перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на 468337,50 грн. і з ПДВ на 407250 грн. є вірним, а донарахування вказаних сум податку на прибуток та ПДВ - правомірним.

Водночас відповідачем допущене порушення п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, що вплинуло правомірність розміру нарахованих позивачу штрафних санкцій.

Судом встановлено, що факт завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ допущено позивачем у квітні 2011р. (2 квартал 2011р. для податку на прибуток), що підтверджується витребуваними судом податковими деклараціями з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. (т. 2 а.с. 61-63) та з ПДВ за квітень 2011р. (т. 2 а.с. 37-39, 46) і фактично залишилося без заперечень представника відповідача.

При цьому суд зазначає, що відповідач недостовірно відобразив в акті перевірки періоди вчинення позивачем порушень, а зміст акта перевірки містить численні неточності й розбіжності з його ж висновками та даними податкового обліку позивача, підтвердженими наявними у справі податковими деклараціями позивача. Так, відповідач помилково зазначив у п. 1 висновків акта про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у 1 квар-талі 2012р., а також помилково вчинив запис на с. 32 акта про завищення податкового кредиту з ПДВ на 407250 грн. за червень 2011р. та у п. 2 висновків акта перевірки (с. 82), що не відповідають даним податкового обліку позивача з податку на прибуток та з ПДВ. В ході розгляду справи пояснень по суті достовірності відображення результатів перевірки представник відповідача не надав.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Оскільки, порушення податкового законодавства мали місце в період з 1 січня по 30 червня 2011р., то відповідач зобов'язаний був застосувати до позивача штраф у розмірі 1 грн. згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК за кожне порушення, однак в порушення вказаної норми відповідач нарахував 117084,38 грн. штрафу з податку на прибуток та 101812,50 грн. штрафу з ПДВ.

Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі, що перевищує 1 грн., є неправомірним, тому податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0002862220 слід скасувати в сумі 117083,38 грн. штрафу, а податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0002882220 - в сумі 101811,50 грн. штрафу.

Натомість штраф у розмірі 1 грн. відповідає вимогам ПК, тому в цій частині підстав для скасування податкових повідомлень-рішень немає.

Виходячи з меж позовних вимог, враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 50, 70, 71, 79, 86, 128, 138, 158- 163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня".

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 07.08.2012 №0002862220 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 117083,38 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 07.08.2012 №0002882220 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 101811,50 грн.

4. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Завод "Ленінська кузня" в задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

5. Присудити на користь Публічному акціонерному товариству "Завод "Ленінська кузня" судовий збір у розмірі 429,19 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Головуючий суддя Д.А.Костенко

Судді В.А.Донець

Ю.Т.Шрамко