Постанова № 29867571, 28.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р. Справа № 2а-11510/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-11510/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Трейд», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської обласної державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000572201, №0000582201, №0000592201, № 0000602201 від 14 червня 2012 року, які прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту № 904/22-106/25174072 від 30 травня 2012 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а-11510/12/2070 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови в результаті неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, з наявними невідповідностями висновків суду обставинам справи. Апелянт також зазначає про доцільність та обґрунтованість укладення ним правочину оренди приміщення першого поверху під склад з ФОП ОСОБА_1 з урахуванням усіх чинників, що впливають на визначення ціни. Окрім того позивач звертає увагу на те, що юридичні послуги, придбані у ФОП ОСОБА_2, позитивно вплинули на діяльність позивача, яким отримано значний прибуток, а послуги за договорами експедування використані у власній господарській діяльності, необхідність укладення правочинів виникла внаслідок відсутності можливості самостійного виконання процесу транспортування імпортованого товару, валові витрати та податковий кредит за цими операціями підтверджені первинними документами, оформленими належним чином, тому ним правомірно віднесено до валових витрат та податкового кредиту суми за цими операціями.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Нова-Трейд" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.09.1997 р., знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 16.10.1997 р. за №3181, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.05.2005 р. №28762578, індивідуальний податковий номер 251740720314.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Нова-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки був складений акт від 30.05.2012р. № 904/22-106/25174072.

За висновками вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000572201, яким ТОВ "Нова-Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 277345,00 грн.; №0000582201, яким ТОВ "Нова-Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81829,00 грн.; №0000592201, яким ТОВ "Нова-Трейд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 21430,00 грн.; №0000602201, яким ТОВ "Нова-Трейд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1821,00 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 30.05.2012 р. № 904/22-106/25174072 висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 251981,00 грн. за перевіряємий період, та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 4 квартал 2011 року в сумі 21430,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 25844,00 грн., та зменшене від'ємне значення з податку на додану вартість (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ) за грудень 2011 року в сумі - 44975,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що правочини укладені позивачем з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Юні-орієнт шиппінг ейдженсі», ТОВ «Ламан шиппінг ейдженсі», є нікчемними. ТОВ "Нова-Трейд" під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій із наведеними контрагентами, не підтверджено зв'язок понесених позивачем витрат з його господарською діяльністю. Позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. Означене слугувало підставою для висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з унормувань податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки податковий орган встановив, що ТОВ «Нова-Трейд» згідно договору оренди б/н від 01.06.2008р., укладеного з засновником - ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, орендувало приміщення на першому поверсі за адресою: м.Харків, вул.Ковтуна, 50, №7-А літ.б-2, загальною площею 1008кв.м. Згідно з актом приймання-передачі від 01.07.2008р. ТОВ "Нова-Трейд" прийнято приміщення в оренду. Додатковою угодою №1 від 30.12.2009р. строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2010 р. Згідно з п.3.1 вказаного договору, орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 29858,00грн., без ПДВ, що дорівнює розміру орендної плати за 1кв.м. приміщення під склад на першому поверсі майже 30грн. В акті перевірки відповідачем зазначено розмір орендної плати 1кв.м в сумі 37грн., що є помилковим. Крім того, ТОВ «Нова-Трейд» надавало в оренду приміщення за адресою: м.Харків, вул.Ковтуна, 50, п'ятдесяти суб'єктам господарювання по договорах оренди, в яких орендна плата за 1 кв.м. обумовлена в розмірі від 14,00 грн. до 18,00 грн. В акті перевірки ж відповідачем зазначено розмір орендної плати за 1кв.м вказаних приміщень у сумі від 15 грн. до 17грн., що не відповідає дійсності.

З огляду на зазначене суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність правової позиції позивача щодо необхідності використання у власній господарській діяльності витрат на оренду приміщення №7-А літ.Б-2 площею 1008 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, 50 у власного засновника за завищеною ціною.

Однак, відповідачем та судом першої інстанції не досліджувались всі фактори, що вплинули на визначення ціни оренди, зокрема, стан кожного орендованого приміщення в будівлі, його облаштування, обставини, що вливатимуть на якість товару, що зберігається, наприклад підвищена вологість, тощо. Судом першої інстанції також не було враховано доводи позивача про те, що розмір орендної плати встановлювався з урахуванням понесених орендодавцем витрат на ремонт першого поверху приміщення, а другий поверх потребує ремонту, тому ціна оренди приміщень другого поверху є дешевша. Тому співставлення розміру орендної плати за 1кв.м різних приміщень не є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача, що розвантажувально-завантажувальні роботи та переміщення і підйом вантажів нестандартних габаритів для ліфтів вагою понад тону на другий поверх не є зручним, обґрунтованим та доцільним. Економічна обґрунтованість використання складського приміщення першого поверху будівлі за адресою: м.Харків, вул.Ковтуна, б.50, викликана також необхідністю розміщення великого об'єму паперової продукції позивача, що у місяць сягають до 100 тон. Доцільність використання в якості складу першого поверху будівлі вбачається також в необхідності додержання правил техніки безпеки при переміщенні вантажів.

Колегія суддів відзначає, що обставини стосовно повернення майна або продовження строку дії договору оренди, на що звернув увагу суд першої інстанції, не є такими, що підлягають доведенню у даному спорі.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 року), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем порушень п.п. 5.2.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з боку підприємства позивача. А відтак, віднесення ТОВ «НОВА-ТРЕЙД» до складу валових витрат по оренди приміщення по договору з ФОП ОСОБА_1 у сумі 447870грн. є правомірним.

Як вбачається з акту перевірки від 14.06.2012 р. №904/22-106/25174072, відповідач встановив, що ТОВ «НОВА-ТРЕЙД» у порушення п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат суми 145000 грн., сплачені ФОП ОСОБА_2 згідно договору №01Г2009 від 01.12.2009 р. про надання юридичних послуг.

На підтвердження виконання умов договору про надання юридичних послуг позивач надав суду акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2009 р., який відповідає вимогам, що висуваються законодавством до первинних документів. Зокрема, акт містить зміст господарської операції, якою є юридичні послуги, що не мають обсягу та одиниці виміру.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Витрати з придбання юридичних послуг, які включають в себе: надання консультацій, підготовка матеріалів для проведення переговорів, підготовка юридичних висновків, структурування господарських правовідносин, представництво інтересів замовника перед контролюючими та правоохоронними органами, ведення переговорів з контрагентами замовника, підтверджуються також підготовленими ФОП ОСОБА_2 Консультацією з питань, пов'язаних із створенням підприємницьких товариств, оптимального корпоративного керування від 10.12.2009 р. та Юридичного висновку по процедурах оформлення митних документів в органах митного контролю від 15.12.2009 р., відповідь позивача від 24.12.2009р. на письмовий запит відповідача, а також низка договорів, укладених позивачем з контрагентами, що є результатами наданих юридичних послуг та містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, що завдяки правовій підтримці ФОП ОСОБА_2 з питань розроблення проектів договорів, переговорів з їх укладення, позивачем здійснено поставки товару контрагентам та отримано прибуток і економічну вигоду, що не спростовано відповідачем. Також приймається до уваги твердження позивача, що ФОП ОСОБА_2 представляв інтереси позивача перед контролюючим органом під час проведення відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ "Нова-Трейд", за результатами якої складено акт від 30.05.2012р. № 904/22-106/25174072 та що до цього акту ФОП ОСОБА_2 підготовлені заперечення від 30.12.2009р.

Факт здійснення позивачем оплати юридичних послуг підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками №102 від 02.03.2010р., №136 від 18.03.2010р. та платіжним дорученням №66 від 18.03.2010р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки податкового органу в акті перевірки, що надані контрагентом послуги не мають будь-якого відношення до господарської діяльності позивача такими, які не мають під собою правового підґрунтя, а висновки про завищення позивачем валових витрат на суму понесених витрат з придбання юридичних послуг помилковими.

Отже, за наявності підтвердження таких витрат вище переліченими первинними документами, судовою колегією не встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про те, що юридичний висновок має узагальнений характер, який не може мати впливу на господарську діяльність підприємства не є вмотивованими. Висновки суду першої інстанції, що вартість придбаних позивачем у ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг є дуже надмірною та використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку (відсутність ділової мети) не кореспондуються із загальними принципами господарювання в України, визначеними ст.6 Господарського кодексу України та унормуваннями ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України, що визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

Судом першої інстанції також було встановлено, що між клієнтом ТОВ "Нова-Трейд" та експедитором ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі» 17.09.2009р. укладено договір №640/20/09 на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно якого клієнт доручив, а експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту за згодою сторін.

На підтвердження факту здійснення даної господарської операції позивачем надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі». В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних зазначено про виконання та сплату наступних видів робіт (надання послуг): експедування вантажів - 3998,81грн., транспортно-експедиторське обслуговування - 89527,64грн., послуги з організації транспортного процесу по території України - 46693,59грн., навантажувально-розвантажувальні роботи - 27896,84грн., використання контейнерного обладнання - 3008,53грн., льодовий збір - 898,68 грн., зберігання в порту 2684грн.

Також між позивачем та ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі» 09.02.2011р. укладено договір №230/20 на транспортно-експедиторське обслуговування.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі», накладну, екологічну декларацію та вантажні митні декларації. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено про отримання наступних видів робіт (надання послуг): винагорода експедитора на суму 4315,86 грн., навантажувально-розвантажувальні роботи на суму 34671,71 грн., транспортно-експедиторське обслуговування на території України на суму 136215,9 грн., зберігання в порту товарів на суму 4273,07 грн., наднормативне використання контейнерного обладнання на суму 7267,08грн.

Слід відзначити, що здійснюючі господарську діяльність, підприємствам не завжди є доцільним виконувати ряд робіт самостійно, у деяких випадках набагато вигіднішим з точку зору економії часу, зусиль та коштів є залучення професійних посередників та спеціалістів для надання кваліфікованих послуг.

На думку суду апеляційної інстанції судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги твердження позивача щодо економічної обґрунтованості укладення позивачем договорів на транспортно-експедиційне обслуговування стосовно того, що у ТОВ «НОВА ТРЕЙД» відсутні можливості щодо самостійної організації на території України транспортно-експедиторського обслуговування, а також перевезення імпортних вантажів, придбаних за зовнішньоекономічними контрактами позивача з нерезидентами на постачання товару (паперу) №943 від 01.10.2007р., №25 від 09.06.2009р., №01/09/08 від 01.09.2008р., №942 від 01.08.2007р., тому виникла необхідність залучення до процесу транспортування вказаного товару з м.Одеси до м.Харкова експедиторів ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі» та ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі».

В свою чергу, ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі» укладено договір №011/40/08 від 01.04.2008р. з ПП «Авто-Експрес» про організацію перевезень автомобільним транспортом, укладено договір з ПП «Транс-Трафік» від 29.11.2010р. №960/40/10 про організацію перевезень автомобільним транспортом, підтвердженням виконання яких є відповідні вантажні митні декларації (ВМД), та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), що містяться у справі. Наведені ВМД мають всі необхідні реквізити, які вимагаються спеціальним митним законодавством для їх оформлення, мають свідчення митного оформлення Харківською обласною митницею товару, що перетинає кордон України. СМR містять відмітки перевізника, штампами контролюючого органу «Під митним контролем» та завершення митного контролю.

Судом першої інстанції зауважено, що в судовому засіданні на вимогу суду представником позивача не надано відомостей, чим підтверджується отримання наданих послуг та необхідність їх отримання.

Однак, таке твердження суду першої інстанції спростовується встановленими ним же обставинами, що представником позивача зазначено про підтвердження отримання послуг фактичним перевезенням вантажу - паперу (картону) згідно СМR - міжнародних товарно-транспортних накладних та вантажних митних декларацій, для виробництва та використання у власній господарській діяльності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає невідповідними обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що представник позивача не зміг пояснити та надати документи в підтвердження власної правової позиції щодо того, в якому місці, яким підприємством, дату та яким технічним засобом здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи, тощо, оскільки зазначені оплатні послуги виконувалися посередниками згідно укладених договорів.

Колегія суддів враховує долучені позивачем до матеріалів справи обігово-сальдові відомості по рахунку 281 за перевіряємий період, які свідчать про рух товарів в бухгалтерському та складському обліку позивача, що придбані останнім за зовнішньоекономічними контрактами, що наведені вище.

Оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, випливає висновок, що здійснення оплати позивачем за придбані у ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі» та ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі» послуги згідно відповідних платіжних доручень, про що містяться у справі банківські виписки, засвідчує факт вибуття із власності позивача безготівкових коштів, а отже - рух активів.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.99 №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р., №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р., №168/704.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.1 ст.198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Сума податку на додану вартість за цими податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що з аналізу наданих до матеріалів справи документів первинного бухгалтерського та податкового обліку вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Судова колегія також акцентує увагу і на тому, що в силу ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В матеріалах справи містяться довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача, його контрагентів експедиторів, які свідчать про відсутність ознак фіктивності даних підприємств.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність вказаних суб'єктів господарювання була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Таким чином, враховуючи вимоги наведених правових норм, є правомірним віднесення ТОВ «НОВА-ТРЕЙД» до складу валових витрат витрати в сумі 195784грн. та є правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 70918грн. у зв'язку з придбанням за вказаними правочинами експедиторських послуг у ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі» та ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі», оскільки суми сплаченого податку підтверджені податковими накладними та експедиторські послуги призначені для використання у власній господарській діяльності позивача.

З приводу викладеного в акті перевірки твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що до суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів.

Також до матеріалів справи не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що укладені позивачем правочини порушують публічний порядок та вчинені без мети настання реальних наслідків, отже твердження відповідача про нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, враховуючи, що ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Отже, обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість і слугували підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.138, 198 Податкового кодексу України. Натомість позовні вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими, повністю підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-11510/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за № 0000572201, № 0000582201, № 0000592201, № 0000602201 від 14 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.