Ухвала суду № 29867222, 05.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р.Справа № 2а-11153/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. по справі № 2а-11153/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дергачівська Райагрохімія"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Дергачівська Райагрохімія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001441542 від 23.07.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №00014441542 від 23.07.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Дергачівська Райагрохімія" (адреса:м. Харків, Комсомольське шосе, буд. 88 ; код ЄДРПОУ 05491072 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 721,90 грн. (сімсот двадцять одна гривня дев'яносто копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, вважаючи, що оскаржувана постанова прийнята при неправильному дослідженні доказів і встановленні обставин справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Дергачівська Райагрохімія" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Дергачівської міської ради в Харківській області від 17.01.1997 р. та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АЖ № 734621, перебуває на обліку в Західній МДПІ, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 02.02.2012 р. №97, та є платником податку на додану вартість з 27.08.2009 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200026655 від 16.02.2012 р.

16.07.2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку АТ "Дергачівська Райагрохімія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 1189/15-404/05491072 від 16.07.2012р., яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201, п.201.1 ст.201, п.200.5 ст. 200 ПК України, а саме : безпідставно заявлено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року на суму 48127 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 23.07.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001441542, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 48127 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24063 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між АТ "Дергачівська Райагрохімія" ( орендодавець) та АТ "Новий стиль" ( орендар) 31.10.2011 року укладено договір оренди нерухомого майна №113537 (а.с.59 т. ІІ), відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати в оренду орендареві у строк, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування будівлі площею 7111,54 кв.м.

Згідно з п.1.2 договору об'єкт належить орендодавцеві на праві приватної власності, що посвідчується Свідоцтвом про реєстрацію права власності від 20.09.2011р.

П.2.1 договору встановлено, що метою оренди є використання об'єкту для виробництва комплектуючих меблів.

Відповідно до п. 5.4. зазначеного договору орендар зобов'язаний сплатити на умовах попередньої оплати орендну плату за 12 місяців оренди в сумі 1 200 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ .

30.03.2012 року між АТ "Дергачівська Райагрохімія" та АТ "Новий стиль" укладено додаткову угоду до договору №113537, якою відкладено строк передачі майна в оренду до 31.07.2012 року.

АТ "Дергачівська Райагрохімія" на адресу АТ "Новий стиль" виписано податкову накладну № 1 від 31.10.2011р. на суму 1 200 000 грн., в т.ч. ПДВ.

Сума ПДВ по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту жовтня 2011р.

Оплата оренди підтверджується платіжними дорученнями № 18273 та № 18274 від 31.10.2011р. (а.с.57- 58 т. ІІ).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Згідно з п. п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі по тексту - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що оскільки обсяг оподаткованих операцій за період з червня 2011 року по травень 2012 року (465844 грн.) є меншим, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (672934 грн.), то позивач на підставі п. 200.5 ст. 200 ПК України не мав права на отримання бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року.

Проте, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що, визначаючи показник обсягу оподаткованих операцій за період червень 2011 року - травень 2012 року, податковий орган не враховував суму, включену платником податків до податкових зобов'язань жовтня 2011 року відповідно до податкової накладної №1 від 31.10.2011 року на суму 1 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 200 000,00 грн.).

Підставою для не врахування відповідачем суми по податковій накладній №1 від 31.10.2011р. слугувало те, що відповідачем під час перевірки встановлено, що Договір оренди нерухомого майна №113537 від 31.10.2011 року, укладений із ПАТ "Новий стиль", є нікчемним, у зв'язку із відсутністю фінансово-господарської діяльності на протязі жовтня 2011 р. - березня 2012 р., що свідчить про здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, тобто з метою отримання права на відшкодування ПДВ з бюджету.

Однак, вказані висновки відповідача є безпідставними та не приймаються до уваги з огляду на таке.

Як вже було встановлено, позивач отримав оплату по оренді, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.10.2011р. на суму 1 200 000 грн., що є фінансово-господарською операцією, яка пов'язана з наданням орендних послуг та спрямована на отримання доходу.

Що стосується посилань відповідача на те , що фінансово - господарської операції не відбулось через те, що отримані гроші від АТ "Новий Стиль" по договору оренди позивач повернув своєму контрагенту 20.07.2012р., що підтверджується Додатком 1 до податкової декларації з ПДВ "розрахунок корегувань сум податку на додану вартість" від 20.07.2012р. №9042375680 , колегія суддів зауважує на таке.

Під час проведення камеральної перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення - рішення відповідач не знав про зазначене коригування та повернення грошей, а тому спірне повідомлення - рішення прийняте без врахування зазначеної обставини, у зв'язку з чим не можливо приймати в якості належного доказу наданий відповідачем додаток 1 до податкової декларації з ПДВ №9042375680 на підтвердження того, що фінансово - господарська операція не відбулась.

Таким чином, обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців - 1461282 грн. ( травень 2011р. - квітень 2012 р.) не є меншим, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування - 48 127 грн.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

Викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, на думку колегії суддів, зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та АТ "Новий Стиль".

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, у позивача наявне право на отримання бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року у розмірі 48 127 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. по справі № 2а-11153/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.