Постанова № 29867216, 26.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа № 1615/2а-4384/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Адамчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.2012р. по справі № 1615/2а-4384/12

за позовом ОСОБА_3

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

третя особа Служба у справах дітей виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_3, звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовною заявою від свого імені та від імені і в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якій після уточнення позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 576 від 15.06.12 р. «Про затвердження протоколу № 7 від 14.03.12 р. засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради» в частині відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в праві на приватизацію кімнати АДРЕСА_1; зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на приватизацію кімнати АДРЕСА_1.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.12 р. по справі № 1615/2а-4384/12 позов був задоволений частково: визнане незаконним та скасоване рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 576 від 15.06.12 р. «Про затвердження протоколу № 7 від 14.03.12 р. засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради» в частині відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в праві на приватизацію кімнати АДРЕСА_1. В іншій частині позову було відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.12 р. по справі № 1615/2а-4384/12 в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені в апеляційні скарзі.

Позивачка також не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.12 р. по справі № 1615/2а-4384/12 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивачки, в яких просив відмовити у задоволенні її апеляційної скарги.

Позивачка надала письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог без змін.

Третя особа надала до суду заяву, в якій зазначила, що підтримує апеляційну скаргу позивачки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг, заперечення на них та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 24.02.00 р. на підставі рішення виконавчого комітету м. Кременчука № 1956/4 від 24.02.00 р. ОСОБА_3 одержала обмінний ордер № 21 на жиле приміщення - ізольовану кімнату АДРЕСА_1. Даний ордер був виданий на ім'я позивачки та її сім'ю у складі 2-х осіб: чоловік - ОСОБА_1, донька - ОСОБА_4, та на підставі вказаного ордера вони вселилися у надане жиле приміщення та зареєструвалися в ньому 29.02.00 р. В серпні 2001 р. чоловік позивачки знявся з реєстрації за вказаною адресою, а 13.09.04 р. у кімнаті був зареєстрований її син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Також суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що 03.02.12 р. позивачка звернулася до КГЖЕП «Крюківське» із заявою про передачу їй, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 у власність вказану кімнати шляхом приватизації, надавши всі необхідні документи. Протоколом № 7 від 14.03.12 р. засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 576 від 15.06.12 р., позивачці було відмовлено у прийнятті рішення щодо приватизації кімнати у зв'язку з відсутністю підстав для проживання, а саме: наявність ознак фіктивного обміну, а також наявність власності для проживання громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 576 від 15.06.12 р. «Про затвердження протоколу № 7 від 14.03.12 р. засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради» прийнято з порушенням вимог законодавства.

Як свідчать письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та це було правильно встановлено судом першої інстанції, що рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 31.12.10 р. № 1017 була створена громадська комісія з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради та затверджене Положення комісії. При цьому правовий статус даної комісії визначається положеннями Житлового кодексу Української PCP та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень, якими передбачений вичерпний перелік повноважень громадської комісії.

Першому заступнику Кременчуцького міського голови було винесено прокурором м. Кременчука подання від 19.04.12 р. «Про усунення порушень Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про місцеве самоврядування в Україні», яким встановлено, що постійна комісія із забезпечення реалізації житлових прав громадян для вирішення спорів, пов'язаних з порушенням житлових прав громадян, створена виконкомом Кременчуцької міської ради в порушення визначених Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» строків, склад її представників не відповідає вимогам, викладеним у п. 2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Зазначені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про те, що протокол № 7 від 14.03.12 р. засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради, який в подальшому був затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 576 від 15.06.12 р., прийнятий поза межами повноважень такої комісії та у складі представників, які не відповідали вимогам ч. 2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», тобто нелегітимною комісією.

Крім того, в обґрунтування своїх висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції вказав на те, що комісія з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради відмовила позивачці у приватизації кімнати з підстав начебто наявності ознак фіктивного обміну, а також з підстави наявності власності для проживання її та її дітей, що на думку суду першої інстанції є порушення вимог законодавства, оскільки обмінний ордер № 21 був виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1956/4 від 24.02.00 р., рішенням суду не визнався недійсним, обвинувальний вирок суду за фактом підробки такого ордеру не постановлявся, а відсутність в архіві відомостей про рішення виконавчого комітету м. Кременчука № 1956/4 від 24.02.00 р. не підтверджує факт його недійсності чи його фіктивності.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» його дія поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Таким чином, першою з визначених умов для одержання права на приватизацію кімнати в гуртожитку, наявність якої необхідно враховувати під час вирішення спірних правовідносин, є відсутність у громадянина власного житла.

Наявність у позивачки житла для проживання відповідач пов'язує з тим, що її чоловік отримав за договором дарування квартиру, а тому вона є сумісною власністю подружжя. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив хибність даних висновків і не наполягав на них, оскільки отримана за договором дарування нерухомість не може вважатися придбаною подружжям.

Також колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що іншою обставиною для виникнення права на приватизацію кімнати у гуртожитку є законні підстави реєстрації за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них, але Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не містить його визначення поняття «законні підстави». Між тим, положення ст. 129 Житлового кодексу України та п. 10 розд. II Примірного положення про гуртожитки, визначено, що єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, що видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що обмінний ордер № 21, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1956/4 від 24.02.00 р., рішенням суду не визнався недійсним, обвинувальний вирок суду за фактом підробки такого ордеру не постановлявся. Також свідок ОСОБА_7 показав, що на час видачі вказаного обмінного ордеру він був головою квартирного управління і саме він здійснював видачу такого ордеру, про що свідчить його підпис. Вказавши, що обмін житлових приміщень між громадянами і видача ордерів на період з 01.01.00 р. по 01.01.01 р. здійснювався квартирним управлінням на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 1956 від 24.12.99 р., у зв'язку з чим громадянам і видавались відповідні ордери, а тому такий ордер виданий у відповідності до законодавства та є дійсним.

Крім того, відповідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.і) державного житлового фонду на користь громадян України. Згідно п. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України» приватизація державного житлового фонду у здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, а в п. 10 ст. 8 вказаного Закону визначено, що органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених Законом, а об'єкти, які не підлягають приватизації визначені ч. 2 ст. 2 Закону.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вказаних вище норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 576 від 15.06.12 р. «Про затвердження протоколу № 7 від 14.03.12 р. засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради» прийнято з порушенням вимог законодавства, а відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, вирішення питання про прийняття рішення віднесено до власних повноважень органу місцевого самоврядування та суд не може перебирати на себе вказані повноваження.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.12 р. по справі № 1615/2а-4384/12 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.12 р. по справі № 1615/2а-4384/12 - залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.12 р. по справі № 1615/2а-4384/12 за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області третя особа Служба у справах дітей виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.03.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська