Ухвала суду № 29866633, 21.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р.Справа № 1804/2а-3269/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2012р. по справі № 1804/2а-3269/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області

третя особа Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради

про визнання дій неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання виконання рішення суду, відновлення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.10.2012 року та зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції виконати рішення Глухівського міськрайсуду Сумської області згідно виконавчого листа № 2а-2123/11, відновити виконавче провадження.

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2012 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області Кондратюк О.М. по закінченню виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-2123/11, виданого Глухівським міськрайонним судом 14 червня 2011 року.

Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області Кондратюк О.М. про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-2123/11, виданого Глухівським міськрайонним судом 14 червня 2011 року.

В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що рішення суду є необґрунтованим, таким, що суперечить чинному законодавству України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Глухівським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 2а-2123/11 від 14 червня 2011 року, відповідно до якого зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради здійснювати перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати , встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» на час виплати , з врахуванням уже виплаченої суми, та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як інваліду війни 3 групи одноразову грошову допомогу за 2011 рік відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком , яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням уже виплаченої суми.

05 вересня 2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 34157888.

Зі змісту розпорядження № 700270 від 10 лютого 2005 року позивачу проведено перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік. Призначено відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову допомогу на оздоровлення в сумі 3764 грн.

Проте, відповідно до заяви Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради від 27 вересня 2012 року № 01-49/2242 боржник не має можливості виконати виконавче провадження ВП № 34157888 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 за відсутності фінансування.

На підставі вказаної заяви та п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" постановою старшого державного виконавця Кондратюк О.М. від 01 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2123/11 від 14 червня 2011 року Глухівського міськрайонного суду закінчено.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області Кондратюк О.М. по закінченню виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-2123/11, виданого Глухівським міськрайонним судом 14 червня 2011 року, та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-2123/11, виданого Глухівським міськрайонним судом 14 червня 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не надані докази правомірності його дій та постанови від 01 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Суд вважає, що порушено право позивача на обов'язкове виконання судового рішення, гарантоване ст. 124 Конституції України , та на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а-2123/11, виданим 14.06.2011 року Глухівським міськрайонним судом, винесена на підставі п. 11 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 37 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ст. 76 ч. 3 цього ж Закону.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, де серед іншого, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно з ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вносив подання до Глухівської міжрайонної прокуратури щодо невиконання рішення з боку посадових осіб УПСЗН Глухівської міської ради, проте, виконавчим органом вжиті не всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на виконання рішення суду, а саме: не застосовано до боржника штрафних санкцій.

Також, колегія суддів зазначає, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Зазначеним Законом не передбачено підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав відсутності фінансування.

За приписами ч.1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 року у справі "Півень проти України", державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань, не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Проте, державний виконавець не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми КАС України та Закону України "Про виконавче провадження", та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області Кондратюк О.М. по закінченню виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-2123/11, виданого Глухівським міськрайонним судом 14 червня 2011 року, та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-2123/11, виданого Глухівським міськрайонним судом 14 червня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання виконання рішення суду та відновлення виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що це прямі обов'язки державного виконавця, передбачені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», та є похідними після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 01 жовтня 2012 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2012р. по справі № 1804/2а-3269/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.