Постанова № 29866616, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р. Справа № 2а-1870/9189/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представників позивача - Сугоняко О.Л., Лукянець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-1870/9189/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позивних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0000082306 від 07.11.12 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 104667,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26166,75 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.12 р. по справі № 2a-1870/9189/12 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.12 р. по справі № 2a-1870/9189/12 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 302/22/36031709 від 22.10.12 р. (а.с.9-21) виїзної позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.07.11 р. по 31.07.11 р. та правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у ІІІ-му кварталі 2011 р. по господарським операціям з ПП «Надіса», в якому зафіксовані порушення платником податків вимог абз. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження ПДВ за липень 2011 р. на суму 104667,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з ненаданням позивачем при перевірці належним чином оформлених ТТН по вказаній операції і з тим, що за інформацією, отриманою відповідачем від Рокитнянської МДПІ (акт № 17/22/32792142 від 10.07.12 р.), ПП «Надіса» на момент перевірки відсутнє за юридичною адресою, також у підприємства відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Надіса» по поставці товарів на користь ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», а тому встановлений факт безтоварних операцій між ПП «Надіса» та ТОВ «Компанія «Еко-Енергія». Крім того, перевіряючі зазначили, що відносно ФОП ОСОБА_3, який виступав постачальником меляси на користь ПП «Надіса», порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст абз «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України і вказав на те, що в судовому засіданні було підтверджено виконання позивачем вимог п.198.3 ст. 198 ПК України, який сплатив ПДВ в ціні товару, придбаного у ПП «Надіса», який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені покупцем суми податку. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у контрагента, до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

В обґрунтування наведених висновків суд першої інстанції визнав безпідставними твердження відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки відсутність ТТН, а також трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень у ПП «Надіса» не може свідчити про недійсність договору, відсутність господарських операцій та про відсутність у покупця права на віднесення даних сум у складі податкового кредиту за наявності документального підтвердження господарських операцій. За висновками суду першої інстанції орган ДПС повинен був брати до уваги всі документи, надані платником, та оцінювати реальність здійснення операції, досліджуючи надані документи в їх сукупності та вживати заходів для встановлення чи перевірки тих чи інших обставин. Однак відповідачем були зроблені поверхові висновки, які не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки твердження відповідача про відсутність у ПП «Надіса» власних транспортних засобів спростоване наявними до матеріалів справи копіями технічних паспортів на транспортні засоби, зареєстровані за ПП «Надіса» (а.с.119).

Крім того, суд першої інстанції дослідив наданий позивачем договір купівлі-продажу № 16/06-11 від 16.06.11 р., укладений ним з ПП «Надіса», предметом якого є поставка меляси бурякової загальною вагою 2000 тонн. На виконання вказаного договору ПП «Надіса» позивачу видало видаткові та податкові накладні (а.с.54-60, 38-39). Оплата товару підтверджена копіями платіжних доручень (а.с.61-67). Доставка товару здійснювалася транспортом ПП «Надіса» згідно видаткових накладних на кожну партію товару, що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с.40-53), копією листа ПП «Надіса», в якому зазначено, що поставка меляси буде здійснюватись транспортом ПП «Надіса», копією ліцензії на право здійснення послуг з перевезення вантажів, видана ПП «Надіса» (а.с.118), копіями технічних паспортів на транспортні засоби, зареєстровані за ПП «Надіса» (а.с.119). Вказаний лист суд першої інстанції визнав додатком до договору (а.с.117).

Також в постанові суду вказано, що придбана меляса була оприбуткована на склад ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», про що складені приходні ордери (а.с. 40, 42, 44, 46, 48, 49, 51-53) та у повному обсязі використана у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується відомостями про рух меляси за липень 2011 р. (а.с. 108-116), копією витягу з книги відвантажувань меляси на виробництво (а.с. 127-131).

Судом першої інстанції визнані безпідставними доводи відповідача стосовно того, що на деяких видаткових накладних (а.с.40-53), згідно яких (замість ТТН) здійснювалось транспортування придбаного товару, містилось не ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», а ЗАТ «Еко-Енергія», оскільки це пояснюється допущеною помилкою, про яку вказав позивач у письмових пояснення (а.с.132), а не надання та не складення ТТН не може свідчити про відсутність операції за наявності вказаних вище доказів, з тих підстав, що за договором обов'язок складати та надавати покупцю ТТН був покладений на ПП «Надіса», тобто фактично обов'язок транспортування покладений на продавця, а не на ТОВ «Компанія «Еко-Енергія».

Вказані обставини, за висновками суду першої інстанції, в сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Надіса».

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що предметом поставки за договором купівлі-продажу № 16/06-11 від 16.06.11 р., який досліджувався судом першої інстанції, є меляса, яка за своїми характеристиками є темною, тягучою солодко-гірко-солонуватою рідиною, яка містить понад 50% вуглеводів (переважно цукрів) у сухій масі, є відходом цукробурякового виробництва. Наведене свідчить про те, що для перевезення цієї рідини (кожна поставка близько 30 т) необхідні спеціальні ємкості (спеціалізовані цистерни). Проте до матеріалів справи позивачем надані лише копії технічних паспортів сідловин тягачів «Scania» державні номери АІ 8527 ВХ, АІ 8528 ВХ та АІ 8529 ВХ, зареєстровані за ПП «Надіса», проте доказів наявності у цього перевізника спеціалізованих цистерн для перевезення меляси і їх використання в операціях з позивачем до матеріалів справи не надано. Про використання спеціалізованих цистерн також відсутні дані і в накладних, які суд першої інстанції визнав достатніми доказами факту перевезення меляси.

За таких підстав слід зробити висновок про те, що у позивача відсутні докази фактичного перевезення меляси бурякової автомобільним транспортом постачальника.

Також слід відмітити, що суд першої інстанції, погодившись з доводами позивача, вказав на те, що придбана меляса була оприбуткована на склад ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», про що складені приходні ордери. Проте при цьому не враховано, що оприбуткування товарів (в даному випадку сировини) проводиться відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р. (реєстрація в Мінюсті № 751/4044 від 02.11.99 р.), з використанням Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р. (вказані документи слід застосовувати в редакції, що діяла у період, вказаний в накладних та приходних ордерах). Оскільки запаси це активи, які, зокрема, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва або утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством, а для цілей бухгалтерського обліку запаси включають сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, то для оприбуткування сировини в Плані рахунків передбачений рах. 201 і саме відображення операцій на рахунках першого та/або другого порядку є оприбуткування товарів.

За таких підстав висновки суду першої інстанції про оприбуткування товарів на складі позивача є недоведені належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними.

В судовому рішенні суд першої інстанції зазначив, що придбана у ПП «Надіса» меляса бурякова повному обсязі використана у власній господарській діяльності позивача і в якості доказів прийняті відомості про рух меляси за липень 2011 р. (а.с. 108-116) та копія витягу з Книги відвантажувань меляси на виробництво (а.с. 127-131). Проте, як вбачається з копій відомостей, в них відображені операції з давальницькою сировиною (мелясою). Даних про використання у виробництві власної сировини вказані відомості не містять, а тому не можуть визнаватися належними доказами використання придбаного у ПП «Надіса» товару у власній господарській діяльності позивача, чим спростовуються висновки суду першої інстанції. Також не можливо встановити факт використання придбаного у ПП «Надіса» товару у виробництві і з Книги відвантажувань меляси на виробництво, оскільки відсутні дані про попереднє завантаження меляси у резервуари, з яких вона відпускалася у виробництво, і про це не вказано в Книзі (графа 2).

Наведене свідчить про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту отримання меляси бурякової, її перевезення від постачальника до підприємства позивача, розвантаження у резервуари, оприбуткування товару та подальше використання сировини у власному виробництві.

Також колегія суддів вважає доцільним зауважити, що суд першої інстанції, визнаючи помилкою при оформленні накладних записи про учасника господарської операції, де замість ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» вказане ЗАТ «Еко-Енергія», не враховує того, що ідентифікуючими ознаками господарюючого суб'єкту є його назва та ідентифікаційний код, за якими цей суб'єкт зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В накладних, про які вказує суд першої інстанції, відсутній ідентифікаційний код підприємства покупця, а назва ЗАТ «Еко-Енергія» не є назвою підприємства позивача, що не дає можливості визнати накладні такими, що видані саме позивачу.

Крім того, лист ПП «Надіса», яким за висновками суду першої інстанції підтверджені допущені помилки в накладних, датований 06.12.12 р., тобто отриманий позивачем вже після проведеної перевірки та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення і не може підтверджувати наявність належно оформлених документів на період перевірки підприємства відповідачем.

Також слід зауважити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про ПДВ» та ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (Постанова Верховного Суду України № 07/97 від 04.09.07 р.)

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.12 р. по справі № 2a-1870/9189/12 прийнята без врахування фактичних обставин, з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування і прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-1870/9189/12 - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-1870/9189/12 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сумської МДПІ Сумської області Державної податкової служби № 0000082306 від 07.11.12 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 104667,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26166,75 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.02.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська