Ухвала суду № 29866452, 21.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/8124/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі № 2а-1670/8124/12

за позовом Приватного підприємства «Геологія»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Геологія», звернувсь до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Державної податкової служби № 0001452301/1866 від 26.11.12 р. про збільшення зобов'язання по ПДВ в сумі 24280,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 6070,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.13 р. по справі № 2а-1670/8124/12 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.13 р. по справі № 2а-1670/8124/12 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ПП «Геологія» зареєстроване виконавчим комітетом Комсомольської міської ради як юридична особа 26.10.00 р., перебуває на обліку, як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ та відповідно свідоцтва № 23521055 є платником ПДВ з 21.10.00 р. Відповідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 154 видами діяльності ПП «Геологія» є діяльність у сфері геології та геологорозвідування, улаштування основ та буріння свердловин і шурфів.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт № 4485/22-109/31160669 від 30.10.12 р. документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Берніс Продакт» за період з 01.07.11 р. по 31.12.11 р, в якому зафіксовано порушення ПП «Геологія» вимог ст. 198, ст. 201 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за серпень 2011 р. в сумі 7740,0 грн., за вересень 2011 р. в сумі 7740,0 грн., за листопад 2011 р. у сумі 8800,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001452301/1866 від 26.11.12 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Як свідчать письмові докази, які містяться в матеріалах справи, в ході проведення перевірки підприємства позивача контролюючим органом було встановлено, що ПП «Геологія» мало взаємовідносини з TOB «Берніс Продакт» в серпні, вересні та листопаді 2011 р. за договором поставки № 12 від 30.08.11 р., предметом якого є поставка бурових інструментів та різних видів запасних частин і витратних матеріалів до бурових установок, промислового обладнання.

В рішенні суду першої інстанції зазначено та це не спростовано відповідачем по справі, що ТОВ «Берніс Продакт» зареєстроване Печерською районною в м. Києві Державною адміністрацією, відповідно свідоцтва № 100325364 є платником ПДВ з 16.02.11 р. Відповідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 367188 видами діяльності ТОВ «Берніс Продакт» є інші види оптової торгівлі, ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля будівельними матеріалами

На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 24280,0 грн. ПП «Геологія» надало до суду першої інстанції копію договору, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, квитанцій. Також суд першої інстанції встановив, що придбані у ТОВ «Берніс Продакт» бурильні інструменти та запчастини позивач використовував для виконання договірних зобов'язань перед ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується договором, графіком виконання експлуатаційно-розвідувальних робіт, актами приймання виконаних робіт, актами про закладення бурової свердловини, актами про закриття бурової свердловини, актами-допуску, актами списання бурових інструментів, оборотно-сальдовою відомістю, копії яких долучені до матеріалів справи. Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що товар покупцю передавався на умовах поставки - склад постачальника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182.

В акті перевірки № 4485/22-109/31160669 від 30.10.12 р. вказано, що згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.04.12 № 148/3-22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» (код ЄДРПОУ 37319033) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.11 р. по 29.02.12 р.» встановлено, що під час проведення перевірки TOB «Берніс Продакт» виявлено фінансову операцію з ознаками сумнівності з придбання товарів. На підставі вказаного акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зроблений висновок, що у ТОВ «Берніс Продакт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а у підприємств, які задіяні в ланцюгу постачання товару, згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України зазначені угоди мають ознаки нікчемності. Крім того, перевіряючі посилаються на те, що на підтвердження транспортування товару підприємством не надані до перевірки ТТН.

Щодо доводів апелянта про відсутність ТТН, які б підтверджували транспортування товару, придбаного у ТОВ «Берніс Продакт», в ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено та не спростовано відповідачем в суді апеляційної інстанції, що перевезення здійснювалось автомобілем марки «ВАЗ», оскільки використовувати вантажні автомобілі підприємства для перевезення деталей максимальною довжиною 11,2 см економічно недоцільно. Таким чином, враховуючи розмір та кількість придбаних позивачем у ТОВ «Берніс Продакт» товарів, суд першої інстанції визнав необґрунтованим посилання перевіряючих на відсутність ТТН та подорожніх листів, як підставу для зменшення податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді.

Колегія суддів зазначає, що порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Зважаючи на те, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками в діяльності його контрагента, порушенням останнім порядку звітування по податкам та зборам, колегія суддів вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.13 р. по справі № 2а-1670/8124/12 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.13 р. по справі № 2а-1670/8124/12 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.13 р. по справі № 2а-1670/8124/12 за позовом Приватного підприємства «Геологія» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська