Ухвала суду № 29863575, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Київ К-30441/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2009

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010

у справі № 2а-44457/09/1670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-ТВ Кремінь»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-ТВ Кремінь»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Євро-ТВ Кремінь») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту -відповідач, Кременчуцька ОДПІ) №0003262301/0/3286 від 10.11.2008, №0003262301/1/42 від 16.01.2009 та №0003262301/2/1176 від 13.04.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0003262301/0/3286 від 10.11.2008 і в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. В частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0003262301/1/42 від 16.01.2009 та №0003262301/2/1176 від 13.04.2009 змінено постанову суду першої інстанції в частині підстав для мотивів задоволення позову. В іншій частині залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 в повному обсязі, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою ОДПІ була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Євро-ТВ Кремінь»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період квітень, червень, липень, серпень, вересень 2007 року, за результатами якої складено акт від 28.10.2008 №3067/23-210/30343300, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022301/0 від 10.11.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 465489,00 грн. в тому числі 310326,00 грн. -за основним платежем та 155163,00 грн. -за штрафними санкціями.

В результаті адміністративного оскарження даного рішення відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення №0003262301/1/42 від 16.01.2009 та №0003262301/2/1176 від 13.04.2009, в яких сума визначеного податкового зобов'язання та розмір застосованих штрафних санкцій є такими же, що і в оскарженому податковому повідомленні-рішенні №0003262301/0/3286 від 10.11.2008.

Як вказано в акті перевірки, при її проведенні перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пов'язані з тим, що у період, що перевірявся, підприємство включило до податкового кредиту по податку на додану вартість суми податку на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Вісета -24»№399 від 19.07.2007, ТОВ «Роял-Плюс СВ»№168 від 03.09.2007, №131 від 09.08.2007, №103 від 02.07.2007, №79 від 01.06.2007, №52 від 05.04.2007, №40 від 02.04.2007 та ТОВ «Тіса-ком»№191 від 07.09.2007. У перелічених податкових накладних вказано, що розрахунки за отриманий товар проводиться готівкою.

За даними, отриманими від ДПІ Солом'янського району м. Києва, постановою Солом'янського районного суду м. Києва визнано недійсним статут ТОВ «Компанія «Вісета -24»та скасована реєстрація платника податку на додану вартість з моменту його реєстрації і цим підприємством були задекларовані податкові зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2007 року в сумі 4100,00 грн.

Відповідно довідки ДПІ у Подільському районні м. Києва ТОВ «Роял-Плюс СВ»останню податкову звітність подало за жовтень 2006 року, а всі документи по податковому обліку були вилучені у ДПІ у Подільському районні м. Києва за протоколом виїмки від 01.04.2008 у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Відповідно інформації, отриманою відповідачем від ДПІ Вишгородського району Київської області підприємство ТОВ «Тіса-ком»не звітує про господарські операції з жовтня 2006 року, документи в податковому обліку по вказаному платнику були вилучені на підставі протоколу виїмки від 05.03.2007, а до Єдиного Державного реєстру внесений запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Оскільки попередньою плановою перевіркою від 31.01.2008 підприємства позивача було встановлено, що по операціям купівлі-продажу металопродукції у позивача відсутні документи по її транспортуванню (відсутні власні виробничі потужності і не надавалися договору на їх оренду): товарно-транспортні накладні, накладні, дорожні відомості, корінці дорожньої відомості та квитанції про прийняття вантажу в залежності від того, яким транспортом здійснювалося перевезення.

Вищевказані обставини стали підставою для висновків про завищення ТОВ «Євро - ТВ Кремінь»податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 310326,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на положення п. 7.2.4 ст. 7, п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»і зробив висновок про те, що підприємства контрагенти позивача на момент складання ними податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість (анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Роял-Плюс СВ»проведено актом від 31.05.2008, ТОВ «Тіса-ком»проведено актом від 23.01.2008), а тому позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту по вищевказаним податковим накладним.

Також в обґрунтування висновків постанови суд першої інстанції вказав на те, що визнання недійсним установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Оскільки на час проведення операцій всі контрагенти були включені до Державного реєстру, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що визнання недійсним установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не призводить до недійсності всіх угод, суд першої інстанції не дослідив угоди (господарські зобов'язання), укладені позивачем з його контрагентами з точки зору їх відповідності вимогам чинного законодавства та реальності їх виконання.

Слід відмітити, що за проведені поставки сторони повинні узгодити готівкову форму розрахунків (письмовою формою договору слід визнати надані до матеріалів справи податкові накладні, які є одночасно розрахунковим та звітним документом). При цьому судом першої інстанції не було взято до уваги те, що Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 (реєстрація в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005) встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою Правління НБУ №32 від 09.02.2005 (реєстрація в Міністерстві юстиції України від 18.04.2005) встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10000,00 грн.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи податкових накладних, всі суми, що підлягали сплаті готівкою, становили від 148301,00 грн. до 341095,28 грн., тобто перевищували граничний розмір готівкового розрахунку. Доказів того, що платежі проводилися в іншому порядку або протягом якогось терміну, позивачем до матеріалів справи не надано і пояснення з цього приводу не надавалися.

Дані обставини свідчать про те, що при укладанні правочинів їх учасники, в т.ч. позивач по даній справі, усвідомлювали наявність в їх діях порушення вимог спеціального нормативного документу, який обмежував їх право на проведення розрахунків готівкою. Зважаючи на те, що для правочинів купівлі-продажу вартість товарів та порядок проведення розрахунків є суттєвою умовою договору, то в цій частині зміст укладених позивачем з його контрагентами правочинів суперечити спеціальному законодавству, тобто в наявності існує порушення приписів п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно положенням п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням положень наведених норм, колегія суддів вважає необхідним вказати, що укладені позивачем правочини з ТОВ «Компанія «Вісета -24», ТОВ «Роял-Плюс СВ»та ТОВ «Тіса-ком»є недійсними в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України, а документи, виписані з посиланням на них, не породжують для сторін юридичних наслідків, зокрема, для позивача права формування на їх підставі податкового кредиту по податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в наданому до матеріалів справи акті від 08.02.2008 про знищення фінансових та бухгалтерських документів ТОВ «Євро-ТВ Кремінь»за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, яке проведено з урахуванням роз'яснень ДПА України №2470/6/23-1216 від 17.04.2002, зазначено, що фінансові та бухгалтерські документи за вказаний період були знищені у зв'язку з відсутністю приміщення для їх зберігання. Проте позивачем в обґрунтування позовних вимог були надані копії з оригіналів вказаних податкових накладних, що свідчить про те, що ці оригінали при знищенні документів не знищувалися.

У відсутності опису документів, що були знищені за актом від 08.02.2008, твердження позивача про відсутність у нього з поважних причин інших документів, що підтверджують реальність та законність проведених операцій судом апеляційної інстанції вірно не приймалися як доказ.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовного того, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 прийнята з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова