Ухвала суду № 29863503, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К-8887/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постановуГосподарського суду міста Києва від 27.08.2007та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009у справі №46/322-А (№22-а-6059/2008)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва №0000752302/3 від 29.05.2007.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.08.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009, вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань проведення взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астелс»за 2004 рік;

- за результатами перевірки складено акт №2658-6005/23-0204/31202483 від 20.10.2006, згідно висновків якого позивачем порушено пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у січні 2004 року на суму 109230,08 грн., у лютому 2004 року на суму 205444,34 грн., у березні 2004 року на суму 149846,08 грн., у квітні 2004 року на суму 138437,52 грн., у травні 2004 року на суму 113379,00 грн., у червні 2004 року на суму 122302,98 грн., у липні 2004 року на суму 168298,98 грн., у серпні 2004 року на суму 105101,60 грн., у вересні 2004 року на суму 76541,77 грн., у жовтні 2004 року на суму 770587,26 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000752302/0 від 03.11.2006, за наслідками адміністративного оскарження якого відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000752302/3 від 29.05.2007, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2938754,00 грн. (в тому числі, 1959169,00 грн. основного платежу та 979585,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування позивачу контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно п.10.2 ст.10 названого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість»визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 цього Закону).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із усього наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України та не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та порядку державної реєстрації, а визначальними факторами для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що, керуючись положенням пп.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Астелс»податкових накладних та сплачено продавцю вартість товару з врахуванням ПДВ. На час здійснення господарських операцій ТОВ «Астелс»належним чином було зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, на момент здійснення господарських операцій з контрагентом, установчі документи та свідоцтво платника ПДВ останнього були дійсними. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08.06.2005 (яким були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість ТОВ «Астелс») було скасоване за результатом його перегляду за нововиявленими обставинами ухвалою того ж суду від 15.12.2005.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 27.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний