Ухвала суду № 29860081, 06.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2011 р.справа № 2а-7705/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників сторін:

позивача : - Буртова К.Д., дов. від 01.10.10 р.

відповідача: - Обертович М.Г., дов. від 25.11.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-2002"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2009р. у справі № 2а-7705/08/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-2002",

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віват-2002" (далі -ТОВ "Віват-2002", Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просило (з урахуванням уточнень позовних вимог) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001882301/3 від 25.07.2008 р., винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська (далі -ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська) в частині податкового зобов'язання в сумі 124077,17 грн. та в частині штрафних санкцій у сумі 62038,58 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 р. у справі № 2а-7705/08/0470 (суддя Олійник В. М.) в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що надані позивачем документи на підтвердження проведення маркетингових послуг не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», акти не містять обсягів послуг, результатів робіт; діяльність з просування товару в торгівельній мережі після здійснення купівлі-продажу товару є господарською діяльністю покупця..

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТОВ "Віват-2002" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 р. у справі № 2а-7705/08/0470 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права при неповному дослідженні обставин, які мають значення для правильного та обґрунтованого винесення рішення по справі. Скаржник вважає, що суд не врахував норм п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно зазначив про необхідність додаткового обґрунтування витрат та порушив норми абз.4 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку скаржника нелогічним є висновок суду, що після переходу права власності на товар до покупця діяльність з просування такого товару вже являється господарською діяльністю покупця. Також скаржник зазначив, що податковий кредит та суми ПДВ, не визнані відповідачем, не співпадають із сумами ПДВ, що були сплачені у вартості послуг надавачам послуг та не визнані відповідачем в складі валових витрат позивача.

ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає спірну постанову суду законною, а апеляційну скаргу ТОВ "Віват-2002" - безпідставною.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, які в судовому засіданні апеляційної інстанції надали свої пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Матеріалами справи підтверджується наступне:

На підставі акту планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Віват-2002" за період з 01.12.2004 р. по 30.06.2007 р. № 4072/23-426/33274565-175 від 07.12.2007 р. (т.1, а. с.8-14), ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення № 0001882301/3 від 25.07.2008 р. (т.1, а. с.15).

Вказаним податковим повідомленням-рішенням Товариству за порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 186 753,85 грн., з яких: основний платіж -124 502,57 грн., штрафні (фінансові) санкції -62 251,28 грн.

Виявлене порушення полягає у тому, що Товариством неправомірно віднесено до валових витрат та сформовано податковий кредит по вартості отриманих від ТОВ „АТБ-Маркет" інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг та послуг по просуванню товару, по яких не доведено зв'язок з господарською діяльністю, а також неналежним чином оформлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у зв'язку з чим завищено податковий кредит у сумі 124 077,17 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Віват-2002", виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "Віват-2002" мало договірні правовідносини з ТОВ „АТБ-Маркет".

Так, згідно договорів поставки № 459/9863 від 07.02.2006 р. (т.1, а. с.16-20) та №1292-757 від 02.01.2007 р. (т.1, а. с.36-41), за умовами якого ТОВ "Віват-2002" (Продавець) передавав ТОВ „АТБ-Маркет" (Покупець) товар у власність покупцю.

Додатками до вказаних договорів були укладені між тими сторонами Угоди по проведенню робіт з просунення торгової марки, за умовами яких ТОВ „АТБ-Маркет" надає ТОВ "Віват-2002" платні послуги з просунення торгової марки у мережі магазинів ТОВ „АТБ-Маркет" (надання різноманітних послуг рекламного характеру, як наприклад розміщення спеціальних цінників на певному товарі, надання голосової реклами у магазинах мережі «АТБ-Маркет»), направлені на збільшення обсягів продажу товару, визначеного у договорах поставки (т.1, а. с.21, 22, 43-45).

Крім того, за договором про надання інформаційних послуг і послуг з транспортної логістики № 1519 від 15.02.2007 р. ТОВ "Віват-2002" (Замовнику) надавались послуги по розробці оптимального транспортного сполучення між торгівельними одиницями Покупця (ТОВ „АТБ-Маркет") та складом Продавця товару та інші послуги з транспортної логістики (т.1, а. с.102, 103). Вказаний договір відповідно до п.1.1 укладений на виконання вищевказаного договору постачання № 1292-757 від 02.01.2007 р. Відповідно до положень договору поставки № 1292-757 від 02.01.07 р. поставка здійснювалась Постачальником - ТОВ «Віват-2002».

Також ТОВ "Віват-2002" мало укладені з ТОВ „АТБ-Маркет" договори про надання маркетингових послуг, предметом яких було встановлення рівня продажу певних товарів в мережі «АТБ-Маркет»(т.1, а. с.47,48, 52-54, 57-59, 62-64, 70-72). За результатами таких послуг ТОВ «АТБ-Маркет»приймало рішення про введення певної категорії товару у продовольчий асортимент магазинів, тобто подальшу закупівлю таких товарів у позивача.

Скаржник посилається на відсутність в оскарженій постанові висновків суду першої інстанції про те яким чином термін «валові витрати»впливає на нарахування податкового кредитку у податковому обліку підприємства та як співвідносяться вказані норми Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» з п.п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується посилань формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності реального надання (отримання) послуг та безпосереднього зв'язку витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання вказаних послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Обґрунтовуючи довід про неправомірне зменшення податковим органом податкового кредиту, позивач посилався на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), заявками та податковими накладними, які, на думку позивача, є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг у ТОВ «АТБ-Маркет»у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції, акти здачі-приймання робіт ТОВ „Віват-2002" не містять інформації щодо договорів, на підставі яких виконані роботи, торгівельних мереж, у яких позивачеві надавались інформаційно-консультативні послуги, перелік товарів, відносно яких надавались ці послуги, а також результати виконаних робіт, у зв'язку з якими позивачем понесені витрати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях позивача причинного зв'язку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, оскільки результатом вищевказаних договорів повинно було стати виявлення нового, відмінного від існуючих покупців продукції ТОВ „Віват-2002", а фактично стало знаходження такого покупця, як ТОВ «АТБ-Маркет», з яким позивач вже мав тривалі відносини.

Отже, понесення ТОВ „Віват-2002" витрат на вищенаведені послуги, надані ТОВ «АТБ-Маркет», не обумовило отримання позивачем економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет»не є наслідком маркетингових досліджень останнього, а є наслідком виконання Товариствами взаємних зобов'язань за договорами поставки товару.

Наведене узгоджується з позицією суду першої інстанції, згідно якої після реалізації позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет»операцій поставки (купівлі-продажу) товару і, відповідно, після переходу права власності на ці товари до останнього, діяльність з просування проданого товару в торгівельній мережі є вже господарською діяльністю покупця, тобто ТОВ «АТБ-Маркет».

На підставі вищевказаного колегія суддів вважає правомірним висновок відповідача про наявність з боку позивача порушень при формуванні податного кредиту за наслідками здійснення операцій з отримання від ТОВ «АТБ-Маркет» інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг у період, що перевірявся.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-2002" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 р. у справі № 2а-7705/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009р. у справі № 2а-7705/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко