Постанова № 29859077, 04.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" березня 2013 р. № 820/764/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача - Голяк С.М. (довіреність №2645/9/10-035 від 15.08.12р.),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 11.02.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд накласти арешт на кошти з розрахункових рахунків, що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (код. НОМЕР_1) а саме: МФО Банку: 350697; назва банку: Ф „СЛОБОЖАНСЬКЕРУ"АТ"Б"ФІН ТА КР"Харків ; номер рахунку: НОМЕР_2; дата відкриття: 08.04.2005 р.; валюта: українська гривня ; МФО Банку: 380537; назва банку: ПАТ „ВіЕйБі Банк"; номер рахунку: НОМЕР_3; дата відкриття: 07.05.2009 р.; валюта: українська гривня .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що ФОП ОСОБА_3 має податковий борг перед бюджетом в розмірі 160803,01 грн., який є узгодженим, та на момент подачі позову є несплаченим. Позивач зазначає, що у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення та просить суд в порядку п.п. 20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України накласти арешт на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих в установах банку ФОП ОСОБА_3 Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що адміністративний арешт може бути накладено лише за рішенням керівника податкової інспекції та за наявності підстав, передбачених ст. 94 Податкового кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача , встановив наступне

ФОП ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради від 26.07.2012 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , наявного в матеріалах справи (а.с. 4), та перебуває як платник податків на обліку в ДПІ у московському районі м.Харкова Харківської області ДПС , що не заперечується сторонами у справі .

Відповідно до п.п. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом, з наявних матеріалів справи та копії облікової картки платника податків встановлено, що ФОП ОСОБА_3 має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 160803,01 грн. , що підтверджується наступним:

-Декларація №9014075607 від 20.01.2012р. на суму 983 грн.;

- Декларація № 9079641087 від 17.02.2012р. на суму 546 грн.;

- Декларація № 9012518423 від 19.03.2012р. на суму 1448 грн.;

- Декларація № 9020879942 від 20.04.2012р. на суму 1651 грн.;

- Декларація № 9026510358 від 15.05.2012р. на суму 31 грн.;

- Декларація №9027476324 від 18.05.2012р.;

- Декларація № 9034732717 від 19.06.2012р. на суму 1355 грн.;

- Декларація №9042311153 від 20.07.2012р. на суму 1004 грн.;

- Декларація №9049808037 від 01.09.2011р. на суму 941 грн. та штрафні санкції на суму 28 грн.;

- Декларація №9049986171 від 17.08.2012р. на суму 1705 грн.;

- Декларація №9057365978 від 20.09.2012р. на суму 2182 грн.;

- Декларація №9064654467 від 19.10.2012р. на суму 2566 грн.;

- Декларація №90071837718 від 15.11.2012р. на суму 1897 грн.;

- Декларація №9079641087 від 18.12.2012р. на суму 1273 грн.

- податкове повідомлення - рішення № 0000041740 від 23.03.2012р. на суму 1750 грн. та 3500гн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0003611740 від 15.06.2012р. на суму 88953,40 грн. та 44476,70гн.;

- донараховано штрафних санкцій від 29.11.2012р. на суму 7848,37 грн.

Пунктом 11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. (п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Суд зазначає, що не зважаючи на подану відповідачем ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року про оскарження ним зазначених вище податкових повідомлень - рішень, доказів повного погашення податкового боргу відповідачем не надано.

Згідно п.87.9 ст. 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд не приймає в якості доказів повного погашення податкового боргу копії платіжних доручень, оскільки з облікової картки платника податків станом на 04.03.13р. вбачається наявність загальної суми заборгованості на загальну суму 156583,34 грн., яка складається з недоїмки у розмірі 150518,19 та пені у розмірі 6045,15 грн.

Наведені вище обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України (п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 36).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Податковим органом виставлено ФОП ОСОБА_3 податкову вимогу №1/7402 від 24.09.2010 року та № 2/8332 від 25.10.2010р., які отримано відповідачем , про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с. 30).

Зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є накладення арешту на кошти з розрахункових рахунків, що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як слідує з наведеної норми, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення та /або балансова вартість такого майна менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У ФОП ОСОБА_3 є податковий борг та відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення боргу, що підтверджується: обліковою карткою платника податків , листом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" №169/4 від 05.05.2011р.(а.с.5) про відсутність об"єктів нерухомого майна, листом Міської інспекції Держтехнагляду Департаменту транспорту і зв"язку ВК Харківської міської ради №193 від 03.04.2011 року (а.с. 6) про відсутність техніки, листом ВДАІ з обслуговування Московського району м.Харкова та АТІ ГУМВС України в Харківській області №52/1/М-837 від 11.07.2011 року (а.с. 7) про відсутність транспортних засобів.

Відповідач для здійснення розрахунків в безготівковій формі має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, про що свідчить службова записка, яка міститься в матеріалах справи (а.с.29).

На час розгляду справи сума податкового боргу відповідачем не сплачена, до суду не надано доказів наявності майна у відповідача для його погашення та /або майна, балансова вартість якого більша суми податкового боргу, а судом під час судових засідань таких доказів не встановлено.

Суд не приймає в якості доказів відсутності підстав для задоволення позовних вимог посилання відповідача на те, що податковою інспекцією не дотримано вимог ст. 94 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що ст. 94 Податкового кодексу України визначає підстави саме для арешту майна платника податків, тому підстави для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст.94 Податкового кодексу України та підстави для застосування арешту коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не є тотожними , а є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції..

Пунктом 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України лише деталізовано, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Також п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

-платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

- іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

У зв"язку з чим суд не погоджується з відповідачем щодо не дотримання позивачем вимог п.94.6 ст.94 ПКУ щодо не прийняття керівником органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За таких підстав, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про накладення арешту на кошти з розрахункових рахунків, що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 є доведеною та обґрунтованою, висунута за наявності встановлених законодавством підстав, а відповідачем в свою чергу, не надано доказів погашення суми податкового боргу та наявності майна , балансова вартість якого більша, ніж сума податкового боргу, через що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про накладення арешту -задовольнити у повному обсязі.

Накласти арешт на кошти з розрахункових рахунків, що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (код: НОМЕР_1) а саме: МФО Банку: 350697; назва банку: Ф „СЛОБОЖАНСЬКЕРУ"АТ"Б"ФІН ТА КР"Харків ; номер рахунку: НОМЕР_2; дата відкриття: 08.04.2005 р.; валюта: українська гривня ; МФО Банку: 380537; назва банку: ПАТ „ВіЕйБі Банк"; номер рахунку: НОМЕР_3; дата відкриття: 07.05.2009 р.; валюта: українська гривня .

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.