Ухвала суду № 29859054, 11.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

11 березня 2013 р. Справа № 802/982/13-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Генеральної прокуратури України, заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, прокуратури Вінницької області, заступника прокурора Вінницької області Сичука В.В., Держави Україна

про: оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність, повідомлення про вчинені тяжкі злочини,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся у суд з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (відповідач 1), заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 (відповідач 2), прокуратури Вінницької області (відповідач 3), заступника прокурора Вінницької області Сичука В.В. (відповідач 4), Держави Україна (відповідач 5), у якому просить:

- визнати протиправними бездіяльність 1, 2-го відповідачів по ігноруванню (при здійсненні провадження в справі Генпрокуратури №04/2/2-605-12 від 11.09.12 року) обов'язку, встановленого ст. 97 КПК та ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", задокументувати та провести перевірку його заяви про злочини, скоєних вказаними ним керівниками прокуратури Вінницької області, керівниками ГУБОЗу МВС, суддями Барського районного, Вінницького апеляційного, Верховного та Вищого спеціалізованого суду, а також злочину, скоєного головою ВРЮ, та визнати, що така протиправна бездіяльність 1, 2-го відповідачів призвела до нанесення шкоди його здоров'ю;

- визнати протиправними дії 2-го відповідача по направленню листом від 11.09.2012 року до прокуратури Вінницької області листа судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Саландяк О.Я. з доданою його заявою про злочин, яка містила прямі вказівка про скоєння злочинів керівниками прокуратура Вінницької області (в т.ч. скоєного прокурором області ОСОБА_5), та визнати, що внаслідок таких протиправних дій 2-го відповідача було нанесено шкоду його здоров'ю;

- визнати протиправною бездіяльність 3, 4-го відповідачів по ігноруванню передбаченого ст. 97 КПК обов'язку прийняти від нього та задокументувати його заяву про злочини, скоєні прокурорами, керівниками ГУБОЗу МВС, суддями та Головою ВРЮ що призвело до нанесення шкоди його здоров'ю;

- визнати протиправною бездіяльність 1-го відповідача по ігноруванню обов'язку, встановленого ст. 121 Конституції України здійснювати нагляд за 2-4-ми відповідачами внаслідок чого 2-4 відповідачі проігнорували обов'язок (ст. 97 КПК) прийняти від нього та перевірити заяву про злочини, скоєними вказаними мною прокурорами, керівниками ГУБОЗу МВС, суддями та головою ВРЮ, що призвело до нанесення шкоди його здоров'ю;

- визнати протиправною бездіяльність 1-го відповідача, яка полягає в неухваленні внутрішньовідомчої інструкції для органів прокуратури, яка має регулювати порядок розгляду та перевірок повідомлень про злочини скоєних керівниками підрозділів прокуратури. Визнати, що внаслідок відсутності в органах прокуратури такої внутрішньовідомчої інструкції його заява про злочини, скоєні керівниками прокуратури Вінницької області (направлена листом від 29.08.12 року суддею Жмеринського суду Саландяк О.Я. до Генеральної прокуратури) протиправно була направлена для перевірки керівникам прокуратури Вінницької області, - тим особам, злочинні діяння яких були предметом такої заяви про злочин. Визнати, що внаслідок такої протиправної бездіяльності 1-го відповідача було нанесено шкоду його здоров'ю;

- визнати протиправною бездіяльність 1-4 відповідачів по неувідомленню слідчого Генеральної прокуратури України (який здійснює розслідування кримінальної справи про організацію вбивства ОСОБА_6) про наявність доказів злочинів, які дозволяють встановити організаторів вбивства ОСОБА_6, про які 1-4 Відповідачі дізнались з отриманої його заяви про злочин, направленою листом від 29.08.12 року суддею Жмеринського суду Саландяк О.Я. до Генеральної прокуратури України, та визнати що внаслідок такої бездіяльності 1-4 відповідачів було нанесено шкоду його здоров'ю;

- визнати, що протиправні дії та бездіяльність 1-5 відповідачів, які зазначені в цьому позові, призвели до порушення його прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність, гарантованих йому ст. 3 Конституції України;

- на підставі ст.ст. 1167, 1168, 1172-1174 ЦК України стягнути на його користь з усіх відповідачів 5 млрд. (п'ять мільярдів) грн. за шкоду здоров'ю, нанесену йому внаслідок протиправних дій та бездіяльності 1-4 відповідачів, поклавши на 1-5 відповідачів солідарну відповідальність згідно із ст. 1190 ЦК України.

Як вбачається з позовної заяви і доданих до неї матеріалів, позивач ОСОБА_1 фактично оскаржує та висловлює свою незгоду з діями органів прокуратури та її посадових осіб під час розгляду його заяв про злочини і ставить питання про перевірку адміністративним судом правомірності бездіяльності відповідачів щодо невиконання ними вимог статті 97 КПК України, встановлення осіб, винних, на думку позивача, у вчинені тяжких злочинів, та їх кримінального переслідування.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом один частини першої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Водночас органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України у редакції 1960 року, на норми якого посилається позивач у позовній заяві (далі - КПК України), дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із вимогами частин першої та другої статті 3 КПК України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані КПК України.

Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання положень частини 3 статті 2 КАС України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.

Отже, вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Заявлений позивачем адміністративний позов стосується оскарження процесуальних дій (бездіяльності) органів державної влади під час перевірки його повідомлення про злочин, для оскарження яких встановлено спеціальний порядок, що виключає можливість вирішення такого позову за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене приходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 слід відмовити, одночасно роз'яснивши позивачу його право на звернення за захистом своїх прав та інтересів до загального місцевого суду у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Керуючись ст. 2, 3, 17, 107, 109, 165, 186, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, прокуратури Вінницької області, заступника прокурора Вінницької області Сичука В.В., Держави Україна про оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність, повідомлення про вчинені тяжкі злочини.

2. Роз'яснити позивачу його право на звернення за захистом своїх прав та інтересів до загального місцевого суду у порядку кримінального судочинства.

3. Копію даної ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сало Павло Ігорович