Ухвала суду № 29857159, 07.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"07" березня 2013 р.

Справа № 5017/2248/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАГ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД";

про стягнення 39519 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: 19.09.2012 року рішенням господарського суду Одеської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАГ" задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАГ" суму боргу у розмірі 16 000,00 (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 2 666, 67 (дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.), пеню у розмірі 1 972,38 гривень (одна тисяча дев’ятсот сімдесят дві гривні 38 коп.), а також суму судового збору у розмірі 1 653,00 гривні (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні 00 коп.).

26.02.2013 року за вх. №2-47/2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 19.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2013 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" в порядку ст. 121 ГПК України прийнято до розгляду суддею Меденцевим П.А., та витребувано у заявника письмові обгрунтування щодо неможливості виконання судового рішення, з посиланням на норми чинного законодавства; письмові уточнення щодо вибору відстрочки чи розстрочки рішення суду від 16.09.2012 року.

Однак, в порушення вимог зазначеної ухвали, відповідач без поважних причин не надав витребувані судом документи.

Розглянувши подану заяву, господарський суд встановив наступне:

Згідно приписів ч.1 ст.121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року, № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами) відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений законом строк. При вирішенні питання про відстрочку судового рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, а також інтереси позивача.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В силу приписів ст. 121 ГПК України господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, тобто імперативно не передбачає вчинення згаданих процесуальних дій одночасно.

Неможливість здіснення одночасно двох процесуальних дій при наявності у тексті статті між ними (діями, словами) розділового сполучника „або” підтверджуються позицією Пленуму Вищого господарського суду України, яка викладена в Постанові від 26.12.2011р. N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” і де дається тлумачення положень ст.22 ГПК України щодо неможливості одночасної зміни підстави та предмету позову, оскільки між цими діями (словами) також розділовий сполучник „або”. Так у вказаній Постанові зазначено, що: "...У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви ...".

Ці роз’яснення можливо застосувати по аналогії і до ст.121 ГПК України, оскільки, як зазначалось вище, у зазначеній статті як і в статті 22 ГПК України між вищевказаними словами (процесуальними поняттями/діями) стоїть розділовий сполучник „або”.

Викладене свідчить, що при розгляді заяви відповідача про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, господарський суд враховує вимоги (приписи) господарсько - процесуального законодавства та застосовує його для прийняття правильного рішення (ухвали).

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" в своїй заяві просило одночасно і розстрочити, і відстрочити виконання рішення суду, а чинне господарське процесуальне законодавство не надає права господарському суду змінювати викладені в заяві вимоги за власною ініціативою або обирати на власний розсуд одну з вимог, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" слід залишити без задоволення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" про одночасне відстрочення та розстрочення виконання судового рішення слід залишити без задоволення, що не позбавляє відповідача можливості звернутись до місцевого суду з заявою про відстрочку або розстрочку цього судового рішення в загальному порядку.

Керуючись ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" від 26.02.2013 року за вх. №2-47/2013 про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 19.09.2012 року – залишити без задоволення.

Суддя Меденцев П.А.