Постанова № 29855479, 05.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2013 р. № 820/530/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Носенка А.Ю.,

представника відповідача - Канаєвой К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІ ПЛАСТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправною діяльність та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНІ ПЛАСТ» (надалі - ТОВ «АНІ ПЛАСТ»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною діяльність Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо винесення податкових повідомлень - рішень № 0000132201 від 15.01.2013 року та 0000142201 від 15.01.2013 року; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000132201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування ТОВ «АНІ ПЛАСТ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн.; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000142201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування ТОВ «АНІ ПЛАСТ» грошового зобов'язання у сумі 134616,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року, вважає їх такими, що не відповідають діючому на момент перевірки законодавству, та вважає, що ці рішення повинні бути визнані нечинними та скасовані. При цьому посилався на те, що він є ексклюзивним дистриб'ютором російського виробника санітарно-технічного обладнання (пластикової інженерної сантехніки) торгової марки «АНІ пласт». Цінова політика у складі маркетингової політики ТОВ «АНІ ПЛАСТ» була узгоджена з виробником (засновником). Позивач вважає, що аналіз цін податковим органом не відповідає дійсності і об'єктивній реальності ринку, відповідачем під час проведення перевірки жодним чином не доведена несправедливість та необґрунтованість цін, визначених ціновою політикою ТОВ «АНІ ПЛАСТ» та визначених у договорах (контрактах) з покупцями ТОВ «АНІ ПЛАСТ». На думку позивача, податковим органом не прийнято до уваги цінову та маркетингову політику підприємства, в якій чітко прописані ділова стратегія та економічні обставини для формування оптових цін. Також не були враховані окремі прас-листи до кожної категорії покупців, які отримують однакові знижки при однакових умовах поставки (тобто ціни, які є звичайними). Отже, позивач вважає, що його ціни є справедливими, звичайними, норми п. 188.1 ст. 188 ПКУ не порушені та підстав для донарахування податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ не має.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 502913 грн. за липень - жовтень 2011 року, та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за вересень 2011 року у сумі 134616 грн. Вказані висновки ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки позивача встановлено, що ціни, розроблені підприємством та затверджені з виробником базовими прас - листами, орієнтовані на те, що вони будуть діяти на ринку території України на роздрібну торгівлю сантехнічними виробами даної торгової марки виробника. Аналізом цін у роздрібній торгівлі в ході перевірки встановлено, що ціни в роздрібній торгівлі на дані товари перевищують базові ціни вдвічі, тобто, підприємством занижено обсяг реалізації та податкових зобов'язань з ПДВ за звичайними цінами - базовими цінами. Однак, систему скидок ТОВ «АНІ ПЛАСТ» надає оптовим покупцям частіше власному підприємству у збиток, не маючи націнки, що йде всупереч інтересам підприємства. Тобто, ТОВ «АНІ ПЛАСТ», який фактично веде збиткову діяльність, надає можливість своїм покупцям отримувати значний прибуток від реалізації власного товару. Отже, підприємство здійснює діяльність, яка не спрямована на отримання прибутку і є фактично збитковою. У зв'язку з цим, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АНІ ПЛАСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.08.2010 року по 30.09.2012 року, на підставі якої було складено акт №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року (а.с. 9-43, 50-51).

Висновками акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року встановлено, що позивачем в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 502913 грн. за липень - жовтень 2011 року, та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за вересень 2011 року у сумі 134616 грн.

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, позивач 02.01.2013 року надав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби свої заперечення (а.с. 44-46), на які отримав відповідь від 10.01.2013 року №47/10/22-125 про залишення без змін висновків акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року (а.с. 47-49).

На підставі вказаних висновків акту перевірки позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132201 від 15.01.2013 року щодо нарахування ТОВ «АНІ ПЛАСТ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн., у тому числі за основним платежем - 502913 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125728,25 грн.; № 0000142201 від 15.01.2013 року щодо зменшення ТОВ «АНІ ПЛАСТ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134616,00 грн. за вересень 2011 року (а.с. 52-53).

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною діяльність відповідача щодо винесення податкових повідомлень - рішень № 0000132201 від 15.01.2013 року та 0000142201 від 15.01.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, за результатами проведеної перевірки у разі виявлення порушень платником податків податковий орган приймає податкові повідомлення-рішення в строк, передбачений п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення - рішення були прийняті відповідачем за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «АНІ ПЛАСТ», оформленими актом №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року, протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання письмової відповіді платнику податків, що узгоджується з положеннями ст. 58 та ст. 86 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача не навів у чому саме полягає протиправність дій відповідача при прийнятті спірних рішень, а також не надав суду належних доказів в обґрунтування наявності протиправних дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень - рішень є правомірними, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, позовні вимоги стосовно визнання протиправною діяльність відповідача щодо винесення податкових повідомлень - рішень № 0000132201 від 15.01.2013 року та 0000142201 від 15.01.2013 року є безпідставними та необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000132201 від 15.01.2013 року та № 0000142201 від 15.01.2013 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини реалізації ТОВ «АНІ ПЛАСТ» у квітні - вересні 2011 року сантехнічних виробів торгової марки «Ані Пласт» за цінами нижчими за звичайні - базові ціни, затверджені з виробником (ТОВ «АНІ пласт» РФ).

Суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим та таким, що спростовується встановленими у справі фактичними обставинами, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «АНІ ПЛАСТ» (Покупець) укладено контракт №ЕК-2010/23 від 08.09.2010 року з ТОВ «АНІ пласт» (РФ) на покупку сантехнічних виробів торгової марки - «Ані пласт» з додатковими угодами до нього від 20.10.2010 року, №1 від 01.02.2011 року (а.с. 92-96, 113, 116, 164-165).

Виходячи зі змісту вказаного контракту та додаткової угоди від 20.10.2010 року, ТОВ «АНІ ПЛАСТ» є ексклюзивним дистриб'ютором російського виробника санітарно-технічного обладнання торгової марки - «Ані пласт». Тільки при дотриманні всіх умов даного контракту виключно ТОВ «АНІ ПЛАСТ» отримує можливість ввозити на територію України дану продукцію.

Відповідно п. 3.2.4 вказаного контракту з урахуванням додаткової угоди від 20.10.2010 року ТОВ «АНІ ПЛАСТ» зобов'язано виконати любі рекомендації та вимоги, отримані від ТОВ «АНІ пласт» (РФ), що стосуються організації торгівлі, підтримання необхідного запасу товарів.

Так, згідно вимог вказаного контракту та додаткової угоди від 20.10.2010 року позивачем була розроблена цінова політика (у складі Маркетингової політики узгодженої з ТОВ «АНІ пласт» (РФ) (а.с. 86-91), відповідно до якої встановлені 3 категорії покупців (в залежності від умов поставки): категорія 1 - крупний опт; категорія 2 - середній опт, категорія 3 - дрібний опт. Кожній категорії покупця, при утриманні відповідних умов, надається знижка від базової (рекомендованої роздрібної) ціни.

На виконання вимог цінової політики та відповідно до наказів №1-ЦП від 20.10.2010 року, №2-ЦП від 21.02.2011 року, від 25.02.2011 року, №1-ЦП від 01.06.2011 року, від 28.07.2011 року, №1-ЦП від 01.08.2011 року (а.с. 112, 114, 115, 147-149, 163), яким також були затверджені скидки покупцям в процентному співвідношенні від базових (роздрібних) цін на товар, позивачем з ТОВ «АНІ пласт» (РФ) були розроблені та затверджені в прас-листах базові ціни з рекомендованими роздрібними цінами від 20.10.2010 року, від 01.03.2011 року (а.с. 97-99, 118-121).

На підставі затверджених базових (роздрібних) цін та на виконання вимог вказаного контракту та додаткових угод позивачем з ТОВ «АНІ пласт» (РФ) були узгоджені окремі (для кожної категорії покупців) прайс - листи (для крупних, середніх, дрібних оптових покупців) від 20.10.2010 року, від 01.03.2011 року, від 01.06.2011 року, від 01.08.2011 року (а.с. 100-111, 122-133, 135-146, 151-162).

Судом встановлено, що ТОВ «АНІ ПЛАСТ» у квітні - вересні 2011 року здійснювало реалізацію сантехнічних виробів торгової марки «Ані Пласт», придбаних відповідно до умов контракту №ЕК-2010/23 від 08.09.2010 року, що не заперечується відповідачем по справі, за цінами, затвердженими з виробником (ТОВ «АНІ пласт» РФ) для кожної категорії оптових покупців.

Суд зазначає, що відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Статтею 39 Податкового кодексу України установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України норми Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; - розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334), крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону № 334, а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Відповідно до п.п. 1.20.2. Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року, до висновків про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивач дійшов на підставі аналізу цін у роздрібній торгівлі, в обґрунтування чого надав до суду витяги з Інтернет - магазину сантехніки в м. Харкові.

Однак, слід відмітити, що податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з реалізації сантехнічних виробів у ТОВ «АНІ ПЛАСТ» та у інших підприємств - продавців.

Так, судом встановлено, що при проведенні перевірки та складанні вищевказаного акту, позивачем не досліджувались питання кількості (обсягу) товарів за правочинами, що були вчинені при кожній поставці товару, питання строків виконання зобов'язань за цими правочинами, питання умов платежів, ані питання рентабельності відповідної категорії товару, його якості, будь-які інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну товару.

Тобто, позивачем у повній мірі, не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно завищення рівня звичайної ціни.

Крім того, відповідачем не було доведено, що під час проведення перевірки позивача досліджувались ціни ТОВ «АНІ ПЛАСТ» та інших підприємств - продавців з урахуванням однакових знижок при однакових умовах поставки (суми, кількості тощо).

Надані відповідачем витяги з Інтернет - магазину сантехніки в м. Харкові, в якості доказів здійснення податковим органом аналізу цін у роздрібній торгівлі, суд оцінює критично, оскільки зазначені витяги складені станом на 28.02.2013 року, проте, як сантехнічні вироби реалізовані ТОВ «АНІ ПЛАСТ» у квітні - вересні 2011 року. Отже, з наданої інформації з Інтернет - магазину неможливо встановити, що ціни зазначені в цих витягах діяли на момент реалізації сантехнічних виробів ТОВ «АНІ ПЛАСТ».

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено у судовому засіданні представником позивача, ТОВ «АНІ ПЛАСТ» здійснювало реалізацію сантехнічних виробів оптом, проте, як аналіз цін на сантехнічні вироби проведено відповідачем у роздрібній торгівлі.

Інших доказів, на підставі яких було здійснено аналіз цін на сантехнічні вироби на оптово-роздрібному ринку, відповідачем до суду не надано, також не надано належних та допустимих доказів невідповідності рівню звичайної - базової ціни вартості реалізованих ТОВ «АНІ ПЛАСТ» сантехнічних виробів торгової марки «Ані Пласт».

Крім того, зі змісту акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року вбачається, що податковим органом проводилась вибіркова перевірка первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, прас-листів по затвердженим базовим цінам від 01.03.2011 року).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, при проведені перевірки за запитом податкової інспекції №20375/10/22-125 від 13.12.2012 року (а.с. 182) за перевіряємий період, в обґрунтування рівня договірних цін, ТОВ «АНІ ПЛАСТ» були надані відповідачу всі документи щодо цінової та маркетингової політики ТОВ «АНІ ПЛАСТ» з реалізації сантехнічних виробів листом №12/1-1 від 18.12.2012 року (а.с. 183-184).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає викладені у акті перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року висновки необґрунтованими, а нарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн., у тому числі за основним платежем - 502913 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125728,25 грн.; та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134616,00 грн. за вересень 2011 року - безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень - рішень №0000132201 від 15.01.2013 року та №0000142201 від 15.01.2013 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними спірних податкових повідомлень - рішень, суд дійшов висновку, що вони необґрунтовані та не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є актами індивідуальної дії - рішеннями, дію яких поширено на конкретну особу, і які є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку сплатити певні податкові зобов'язання.

Як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, оскільки різниця у незаконності (протиправності) нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту прийняття, нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Таким чином, у випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту визнання його нечинним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження податкових повідомлень-рішень є скасування вказаних актів.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІ ПЛАСТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправною діяльність та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000132201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «АНІ ПЛАСТ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000142201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «АНІ ПЛАСТ» грошового зобов'язання у сумі 134616,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2013 року.

Суддя Піскун В.О.