Рішення № 29853484, 04.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.13 р. Справа № 5006/24/124/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, ЄДРПОУ 00131268

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ, ІПН НОМЕР_1

про: стягнення 33 385,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Снігаренко Н.Ю. - за дов. №354-13 «Д» від 22.01.2013р.

від відповідача: ОСОБА_1 - особисто

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення за договором про постачання електричної енергії №508 від 10.11.2004р. боргу у розмірі 33 385,53 грн., з яких: 17 849,46 грн. - борг за спожиту активну електроенергію за березень 2012р., 14 008,61 грн. - вартість перевищення договірних величин споживання електричної енергії у березні 2012 року, 1 272,88 грн. - пеня, нарахована за період з 10.04.2012р. по 30.09.2012р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за березень 2012р., 254,58 грн. - 3% річних, нарахованих з 10.04.2012р. по 30.09.2012р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за березень 2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 16, 258, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України та ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику».

На підтвердження позовних вимог надано суду у копіях: договір про постачання електричної енергії № 508 від 10.11.2004р. з додатками та додатковими угодами, акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), рахунки за спожиту активну електроенергію, рахунок за перевищення договірних величин споживання електричної електроенергії за березень 2012р., акт контрольного огляду засобів обліку від 30.03.2012р., розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що не знаходиться в договірних відносинах з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та повідомила, що приміщення швейного цеху було продано з публічних торгів Шахтарським відділом державної виконавчої служби в 2011р., на підставі чого просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження заперечень надано суду у копіях протокол № 0511551-1 від 26.10.2011р. проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.10.2011р.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядження голови суду від 04.02.2013р. справу передано на розгляд судді Величко Н.В.

В судовому засіданні, що відбулось 04.03.2013р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, до канцелярії суду надав письмові пояснення № 51юр-1472/13 від 13.02.2013р. у яких на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

До приведення статутних документів у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства» позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго». Так, 30.03.2012р. державним регістратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут ПАТ «Донецькобленерго». У відповідності до положень статуту підприємства відбулась зміна найменування ВАТ «Донецькобленерго» на ПАТ «Донецькобленерго», а у подальшому підприємство було перейменовано у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». Інші реквізити підприємства не змінилися.

10.11.2004р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 508 (а.с.7). За умовами цього договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - оплачувати вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у т.ч. шляхом банкрутства), відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника за 7 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити оплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення (п.2.5 договору).

Згідно з пунктами 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4 договору відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору, оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію», здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 10 та (або) 10а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до п.2 додатку № 5 до договору (а.с.12), споживач 18 числа кожного місяця самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток № 5.1 до договору «Звіт про покази розрахункових приладів обліку за розрахунковий період»). Періодично уповноваженим представником електропередавальної організації проводиться контрольний огляд засобів обліку (не менш одного разу в шість місяців) та технічна перевірка (не менш одного разу в три роки). Показання розрахункових лічильників, що зафіксовані в акті контрольного огляду (додаток до договору № 19) або в акті технічної перевірки (додаток до договору № 20), враховуються в розрахунках за спожиту електроенергію (п. 2.2 додатку № 5).

Пунктом 7 додатку № 5 до договору встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача.

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється «Акт прийняття-передавання товарної продукції». Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки споживач для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, а за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа і більше (п.4.2.1, п.4.2.2 договору)

Відповідно до п.5.1 додатку 5 до договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 30 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 13 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».) У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.

У пункті 9.4 договору (в редакції додаткової угоди від 11.05.2012р.) сторони визначили строк дії договору - до 10.11.2012р. (а.с.11).

У додатку № 2 до договору (а.с.52) сторони погодили перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію.

У додатку № 8 до договору (а.с.15) сторони погодили договірні величини споживання електричної енергії на розрахункові періоди 2012 року, у тому числі на березень - 1,0 тис.кВт/год.

Договір № 508 від 10.11.2004р. разом з додатками та додатковою угодою підписаний сторонами без розбіжностей.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» електроспоживання можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Тобто, саме договір визначає коло обов'язків та відповідальність споживачів. Обов'язок споживання електричної енергії на підставі договору покладений виключно на споживача. Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (з подальшими змінами і доповненнями) регулюються взаємовідносини, пов'язані з купівлею-продажем електричної енергії, які виникають між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією (надалі за текстом - ПКЕЕ) встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт споживача - будинок «Дім побуту», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - був реалізований 26.10.2011р. шляхом проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Про такі обставини свідчать надані відповідачем протокол № 0511551-1 від 26.10.2011р. проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.10.2011р. (а.с.44,45)

Пунктом 6.18 ПКЕЕ встановлено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

У п.2.5 договору сторони встановили, що у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у т.ч. шляхом банкрутства), відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника за 7 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити оплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем енергопостачальника про звільнення займаного приміщення та розірвання договору ані у строк, встановлений самим договором № 508 від 10.11.2004р., ані у строк, встановлений ПКЕЕ.

Таким чином, суд вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами продовжував діяти договір № 508 від 10.11.2004р.

Матеріали справи свідчать, що позивач постачав відповідачу електроенергію, а відповідач її отримував, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2011р. - березень 2012р., підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с.16,54-56). 30.03.2012р. представниками енергопостачальника (позивачем) складено акт контрольного огляду засобів обліку № 106293 та зафіксовано показники приладів обліку, зазначений акт підписано відповідачем без заперечень (а.с.57)

Згідно з актом прийняття-передавання товарної продукції за березень 2012р. позивачем поставлено відповідачу активної електричної енергії у обсязі 25632 кВт/год. на суму 28 611,47 грн. Зазначений акт прийняття-передавання товарної продукції підписаний 02.04.2012р. з боку споживача ОСОБА_1 та скріплений печатками обох сторін (а.с.16).

Позивачем виписано рахунок на оплату активної електроенергії у березні 2012р. обсягом 16060 кВт/год на загальну суму 17 849,46 грн., який на підставі п.7 додатку №5 до договору надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення 20.08.2012р. (а.с.16,17,19).

В матеріалах справи відсутні докази оплати виставленого позивачем рахунку за спожиту у березні 2012р. електроенергію на суму 17 849,46 грн., тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відхиляє заперечення відповідача про безпідставність позовних вимог у зв'язку з реалізацією на прилюдних торгах приміщення ФОП ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем енергопостачальника про звільнення займаного приміщення та розірвання договору ані у строк, встановлений самим договором № 508 від 10.11.2004р., ані у строк, встановлений ПКЕЕ. Крім того, за приписами ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Згідно п.6.18 ПКЕЕ у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено зокрема пеню (ч.1 ст. 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд враховує, що виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10 (3-132гс11).

За умовами п.7 додатку № 5 до договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки споживач для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення. Пунктом 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Оскільки матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано факту наявності боргу за спожиту у спірний період електричну енергію у розмірі 17 849,46 грн., тому позивач здобув право вимагати від відповідача сплати пені та 3% річних.

Судом встановлено, що позивач виписав відповідачу рахунок на оплату активної електроенергії у березні 2012р. обсягом 16060 кВт/год на загальну суму 17 849,46 грн., який на підставі п.7 додатку №5 до договору надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення 20.08.2012р. (а.с.16,17,19).

Позивачем розраховано за період з 10.04.2012р. по 30.09.2012р. та пред'явлено до стягнення з відповідача 1 272,88 грн. пені та 254,58 грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за березень 2012р.

Суд вважає такий розрахунок помилковим та зазначає, що з огляду на умови п.7 додатку № 5 до договору та ст. 253, 254 ЦК України, позивач здобув право вимоги сплати пені та 3% річних з 26.08.2012р.

За допомогою програмного комплексу «Законодавство» судом розраховано розмір пені та 3 % річних з урахуванням визначеної позивачем кінцевої дати розрахунку та встановлено, що за період з 26.08.2012р. по 30.09.2012р. розмір пені склав 263,35 грн., 3% річних - 52,67 грн. і саме ці суми підлягають стягненню з відповідача як обґрунтовані.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 14 008,61 грн. вартості перевищення договірних величин споживання електричної енергії у березні 2012 року.

Відповідно до ч.5 ст.277 ГК України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення Правил користування електричною енергією. Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (з подальшими змінами і доповненнями) регулюються взаємовідносини, пов'язані з купівлею-продажем електричної енергії, які виникають між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 6.14 ПКЕЕ, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

За приписами ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

В силу п. 6.16 ПКЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Судом встановлено і відповідачем не спростовано, що у додатку № 8 до договору (а.с.15) сторони погодили договірні величини споживання електричної енергії на розрахункові періоди 2012 року, у тому числі на березень - 1,0 тис.кВт/год. Згідно з актом прийняття-передавання товарної продукції за березень 2012р. відповідачем спожито активної електричної енергії у обсязі 25632 кВт/год. (а.с.16). 06.08.2012р. позивач направив відповідачу рахунок на оплату перевищення договірних величин споживання у обсязі 24 632 кВт/год на суму 14 008,81 грн. (а.с.18,20). Як вбачається, позивач при розрахунку вартості різниці фактично спожитої і договірної величини виходив з обсягу, спожитому відповідачем у спірний період, у розмірі 16060 кВ/год (а.с.22)

Докази оплати відповідачем вартості перевищення договірних величин споживання електроенергії в матеріалах справи відсутні.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії у березні 2012 року, що є підставою до покладення на відповідача обов'язку здійснити її оплату за фактичними об'ємами споживання.

Згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем не спростовано доводів позивача належними доказами, тому вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33 385,53 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, м. Горлівка, пр.-т Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) 17 849,46 грн. боргу за активну електроенергію, пеню - 263,35 грн., 3% річних - 52,67 грн., 14 008,81 грн. вартості перевищення договірних величин споживання електричної енергії та 1 551,10 грн. - судовий збір.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2013р.

Суддя Величко Н.В.