Постанова № 29852430, 26.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р. Справа №2а-12385/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 000471640/1

за участю представників:

від позивача: Пащенко Г.В. Пастельняк Т.В.

від відповідача: Фатьянов Р.О., Шеремет В.О., Русенко О.М.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» заявлено позов до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0000471640/0, від 17 серпня 2009 № 0000471640/1 щодо донарахування податку на додану вартість за травень 2009 року на загальну суму 5043715 грн. 56 коп., у тому числі за основним платежем 4203096 грн. 30 коп. та штрафними санкціями 840619 грн. 26 коп. (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.11, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.11, позов задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0000471640/0, від 17 серпня 2009 № 0000471640/1. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.12.12, було здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області на Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби, касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.11 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.11 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування стало те, що судами не будо досліджено добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ними дій господарській меті, наявність первинних документів та реальність усіх даних наведених у них. Будь-яких інших фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовує вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та які мають значення для правильного вирішення справи. В ухвалі Вищого адміністративного суду зазначено, що висновки експертизи підлягали обов'язковому дослідженню, оскільки є доказовою базою у даній справі, проте обмежуючись дослідженням лише таких висновків, суди залишили поза увагою, що дослідженню у даній справі підлягала наявність первинної документації у позивача, зокрема, податкових накладних, як того вимагають приписи Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість, доводить право на формування податкового кредиту в сумі податку на додану вартість, включеної до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, посилаючись на розбіжності у сумах податку на додану вартість, яка включена позивачем до податкового кредиту, та яка включена контрагентом позивача ТОВ «Краснолиманська» до податкових зобов'язань, що підтверджується автоматизованою базою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та встановлено під час документальної невиїзної перевірки.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31599557, перебуває на податковому обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06462658 (т .1 а.с. 48, 49)

З 6 липня 2009 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року позивача, наслідки якої викладені в акті перевірки від 6 липня 2009 року № 750/15-213/31599557 (надалі - акт перевірки) (т.1 а.с. 6).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1, якими визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 5043715 грн. 56 коп., з яких за основним платежем 4203096 грн. 30 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 840619 грн. 26 коп. (т. 1 а.с. 9,24).

Правовою підставою визначення податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 зобов'язань (надалі Закон № 2181), (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з акту, в ході проведення документальної невиїзної перевірки в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» були встановлені взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», за наслідками яких позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 6399514 грн. 79 коп., а ТОВ «Краснолиманське» до податкових зобов'язань включило суму 2196418 грн. 49 коп., розбіжності складають 4203096 грн. 30 коп. Відповідачем до позивача було надіслано лист від 24 червня 2009 року № 10540/10/15-213 про надання письмового пояснення та документального підтвердження щодо правовідносин з контрагентами, з якими встановлені розбіжності (податкові накладні та інші документи) та документального підтвердження підприємство не надало. За висновком перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем порушені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, а саме позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку у зв'язку із придбанням товарів, не підтвердженими податковими накладними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року була призначена судова економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи від 10 листопада 2010 року № 264/24 в результаті проведених досліджень експертом встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за травень 2009 року, яка підтверджена первинними документами (податковими накладними) складає 9324702 грн. Також, в результаті проведеного дослідження, експертом встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, яка задекларована у податковій звітності за травень 2009 року підтверджується первинними документами повністю. У суду відсутні підстави для неприйняття висновку експерта.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.11 по справі було призначено додаткову судову економічну експертизу. Перед експертом були поставлені наступні питання.

1. Встановити перелік первинних документів, які є підставою для подання уточнюючого розрахунку №9000233509.

2. З урахуванням результатів дослідження по питанню №1 встановити: чи формували зазначені первинні документи будь-які податкові наслідки в податковій звітності з ПДВ за травень 2009 року.

3. З урахуванням досліджень виявлених по п.1 та п.2 встановити: чи є документально обґрунтованим податковий кредит за травень 2009 року узгоджені в податковій звітності станом на 01.06.09.

4. Встановити на підставі первинних документів позивача чи підтверджуються факт настання першої події, на підставі якої виписані податкові накладні, враховані в податковому кредиті позивача за травень 2009 року по розрахункам з ТОВ «Краснолиманське».

За висновком додаткової судово-економічної експертизи від 17.11.10 №305/24, в результаті проведеного дослідження встановлено, що підставою для подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2009 року є розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, які відображені в розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2009 року. Позивача (структурний підрозділ - Шахта). Експерт зазначає, що сума податкового кредиту в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2009 року підприємством занижена на 6302251грн.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що з урахуванням висновків по питанню 1, в податковій декларації з ПДВ за травень 2009 року на підставі зазначених первинних документів (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної) позивачем було зменшено підсумкове значення податкового кредиту з ПДВ за травень 2007 року на загальну суму 2099154,57грн.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що сума податкового кредиту з ПДВ за травень 2009 року, яка узгоджена у декларації з ПДВ за травень 2009 року обґрунтована податковими накладними в повному обсязі.

В результаті проведеного дослідження, в зв'язку з тим, що для проведення не надані первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій по взаєморозрахунках з ТОВ «Краснолиманське» (накладні, акти прийому -передачі, банківські виписки, платіжні доручення, тощо), на підставі яких виписані податкові накладні, враховані в податковому кредиті позивача за травень 2009 року по розрахункам з ТОВ «Краснолиманське», визначити факт настання першої події, на підставі якої виписані податкові накладні, враховані в податковому кредиті позивача за травень 2009 року по розрахункам з ТОВ «Краснолиманське».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Краснолиманське» було укладено договір від 06.03.06 №41-у на підставі якого позивачем придбавалось рядове вугілля, отримане при обробці запасів продавця. В договорі визначено, що ціна на продукцію встановлюється на підставі додатку, який є невід'ємною частиною договору (т.4 а.с. 102). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти прийома - сдачі рядового вугілля (т.4 а.с. 43, 44, 47, 48, 51, 54, 55, 57, 60, 63, 66), рахунки-фактури (т.4 а.с. 45, 46, 49, 50, 52, 53, 56, 58, 59, 61, 62, 64, 65, 66-71).

Позивачем засобами електронного зв'язку була подана до податкового органу (відповідача) декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року, в якій позивачем сформований податковий кредит у загальному розмірі 8757414 грн., де у додатку 5 до декларації, операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту, за контрагентом ТОВ «Красноліманськая», у рядку 20 зазначено суму 2 196 418,49, у рядку 95 суму 4 203 096,30 грн. (т. 1 а.с.11-19).

Під час судового розгляду з'ясовано, що сума 4 203 096,30 грн. була вказана у складі податкового кредиту травня 2009 року помилково, про свідчить подання позивачем 30 червня 2009 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, який прийнятий відповідачем до відома, а не як податкова звітність (т.1 а.с. 88-147). Вказана сума складається з сум які позивачем були не віднесені до складу податкового кредиту у серпні -грудні 2007 року січні -березні 2008 року, за наступними податковими накладними від 31.08.07 №27 ,28, від 30.09.07 №33, 34, від 31.10.07 №43, 44, від 30.11.07 № 45,52 від 31.12.07 №53, від 31.01.08 №3,4, від 29.02.08 № 6, 7 від 31.03.08 №13,14 (т.4 а.с. 76-91). Вказане підтверджується висновками експертизи

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з експертного висновку, даними облікових регістрів позивача підтверджується право підприємства на формування у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року сума податку на додану вартість по податковим накладним, які відображені в розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних за травень 2009 року, дата отримання яких передує травню 2009 року. В результаті проведеного експертного дослідження встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість, яка підтверджена первинними документами (податковими накладними) складає 9324702 грн., тобто більше показника, який задекларований позивачем у декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Суд зазначає, що допущення помилок позивачем при складанні податкової декларації, в тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яку позивач намагався виправити шляхом подання уточнюючого розрахунку, але який не був прийнятий відповідачем як податкова звітність, не свідчить про включення позивачем до податкового кредиту травня 2009 року сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними. Як визначено висновком експерта, податковий кредит позивача повністю підтверджується податковими накладними по всім контрагентами позивача, що могло б бути встановлено й відповідачем при приведенні позапланової виїзної документальної перевірки, під час якої були б досліджені всі первинні документи позивача, які б стосувалися формування податкового кредиту травня 2009 року за господарськими операціями по всім контрагентам позивача, а не тільки по ТОВ «Краснолиманське». Отже, у спірних правовідносинах, позивачем не було допущено зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України. Безпідставність донарахування спірними рішеннями податку на додану вартість посвідчує безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України. Витрати на проведення експертизи позивачем документально суду не підтверджені, внаслідок чого судом позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167,185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 000471640/1, задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1, якими визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 5043715 грн. 56 коп., з яких за основним платежем 4203096 грн. 30 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 840619 грн. 26 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 лютого 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.