Постанова № 29850938, 05.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. Справа № 804/698/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Юрков Е.О.

судді - Тулянцева І.В.

Степаненко В.В.

при секретарі - Мізера А.В.

за участю: представник позивача - Ястремська І.О.

представник відповідача - Бондар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області з вимогою щодо визнання неправомірним та скасування рішення Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 11.12.2012р. № 38 про накладення штрафу за порушення Публічним акціонерним товариством «Єкатеринославський Комерційний Банк» вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області було безпідставно винесено рішення № 38 від 11.12.2012р. про накладення штрафу за порушення Публічним акціонерним товариством «Єкатеринославський Комерційний Банк» вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом у розмірі 24 752,63 грн., тому що Банком ведуться електронні анкети клієнтів по всіх клієнтах у яких відкриті рахунки (включаючи поточні, вкладні, карткові та депозитні), в тому числі і співробітників Банку. Під час проведення перевірки Банком на підтвердження проведення поквартального аналізу фахівцям НБУ були надані справи з юридичного оформлення відкриття рахунків разом з анкетами, заповненими при відкритті рахунку та електронні анкети клієнтів. Зазначене підтверджується даними, наведеними в додатку № 2 до акту перевірки. Отже, висновок відповідача в оскаржуваному Рішенні № 38 щодо невідповідності пункту 6.9. Програми ідентифікації клієнтів, затвердженої Правлінням Банку (протокол від 10.01.2012р.) пункту 5.16. розділу V Положення № 189 про здійснення банками фінансового моніторингу - є помилковим.

Висновок відповідача про порушення Банком вимог пункту 2.3. розділу II Положення № 189 щодо не розроблення окремих програм здійснення фінансового моніторингу за кожним напрямом діяльності Банку також є безпідставним, тому що під час проведення інспектування Банком до перевірки була надана Програма здійснення фінансового моніторингу по операціям Банку, затверджена рішенням Правління банку (протокол від 12.05.2011р.).

Також, Банком не порушено вимоги пункту 2.5. розділу II Положення № 189 в частині відсутності у внутрішніх документах Банку з питань здійснення фінансового моніторингу визначеного порядку ознайомлення з цими документами працівників Банку (залежно від їх посадових обов'язків) під підпис, оскільки зазначений порядок наведено в програмі кваліфікації працівників Банку з питань фінансового моніторингу, затвердженій Правлінням Банку 10.01.2012р.

Наступним порушенням відповідач вважає порушення Банком вимог підпункту «б» пункту 2.10. II Положення № 189, в частині відсутності у Програмі оцінки ризиків, затвердженої Правлінням банку (протокол від 12.05.2011р.) порядку перевірки достовірності результатів оцінки ризиків, який, зокрема, має передбачати зіставлення отриманих результатів і результатів перевірок банку службою внутрішнього аудиту та/або окремим структурним підрозділом із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму і Національним банком. Цей висновок є необгрунтованим, оскільки, до перевірки була надана Методика оцінки ризику клієнтів та ризику використання послуг Банку, затверджена рішенням Правління банку 12.05.2011р.

Таким чином, позивач вважає, що рішення відповідача від 11.12.2012р. № 38 про накладення штрафу за порушення Публічним акціонерним товариством «Єкатеринославський Комерційний Банк» вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю. Надала до суду заперечення в яких зазначила, що Комісія керуючись статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктами 9.1, 9.17 глави 9 розділу II Положення №346 прийняла рішення №38 від 11.12.2012 (надалі - Рішення) про накладення штрафу на Банк в сумі 24 752,63 грн. за порушення вимог частини 1 статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 2, 4, 22, 23 Закону України від 20.05.1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Національний банк є юридичною особою. До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.

Статтею 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Отже, Національний банк України (його територіальні управління) при реалізації ним прав, передбачених законодавством, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що фахівцями Управління Національного банку України в Дніпропетровській області (надалі - Управління), проведено з 29.10.2012 по 09.11.2012 планове інспектування Публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» (надалі за текстом - Банк) щодо дотримання вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, (Довідка про планову інспекційну перевірку від 09.11.2012, період інспектування з 01.07.2011 по 01.10.2012).

За результатами інспектування виявлені факти порушень Банком вимог законодавства, а саме частини 1 статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (надалі за текстом - Закон про банки), в частині обов'язку банку розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» N 249-IV від 28.11.2002р. (надалі за тестом - Закон), відносини, що виникають у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних здочинним шляхом, регулюються цим Законом, іншими законами України, що регулюють діяльність суб'єктів фінансового моніторингу, а також нормативно-правовими актами інших державних органів, уповноважених здійснювати регулювання діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, прийнятих на виконання цього Закону.

Суб'єктом державного фінансового моніторингу згідно частини 3 статті 51 Закону є Національний банк України. Державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо банків, здійснює Національний банку України. Суб'єкти державного фінансового моніторингу зобов'язані погоджувати із Спеціально уповноваженим органом проекти будь-яких нормативно-правових актів з питань, пов'язаних з виконанням вимог цього Закону(стаття 14 Закону).

«Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» погоджено Головою Державної служби фінансового моніторингу України, затверджено постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 №189, в редакції постанови Правління Національного банку України від 31.01.2011 №22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.04.2011 за №463/19201, далі - Положення №189. В силу статті 56 Закону України «Про Національний банк України» N 679-XIV від 20.05.1999р., Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для банків.

Так, порушення позивачем вимог частини 1 статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» полягає у наступному.

Невідповідність Програми ідентифікації та вивчення клієнтів (затверджено Правлінням Банку, протокол від 10.01.2012, далі - Програма ідентифікації), вимогам законодавства , зокрема:

- пункт 6.9 Програми ідентифікації не відповідає пункту 5.16 розділу V Положення №189 в наступній частині:

«Банк не веде анкети стосовно категорій клієнтів, які одноразово здійснюють операції на незначні суми та становлять низький ризик їх використання з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме таких, які:

- користуються одноразово послугами Банку з отримання кредиту, розміщення депозиту у сумах, що не перевищують 150 000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, оренди банківських сейфів тощо;

- отримують за допомогою Банку заробітну плату, пенсію, стипендію тощо;

- у разі проведення фінансових операцій співробітниками Банку на яких в банку сформована особиста справа.»

Всі перелічені операції потребують відкриття Банком позивача рахунку клієнту (поточного, вкладного, карткового, депозитного) та відповідно укладання договору на обслуговування цього рахунку. До того ж Банк в позовній заяві стверджує, що веде електронні анкети по всіх клієнтах у яких відкриті рахунки. Отже Банк фактично дотримується вимог законодавства щодо ведення анкет клієнтів, а пункт 6.9 вказаної Програми не відповідає цим вимогам. Відповідно до пункту 5.16 розділу V Положення №189, «банк під час реалізації Програми ідентифікації та вивчення клієнтів банку зобов'язаний формувати та вести електронні анкети клієнтів за формами, наведеними в додатках 1-6 до цього Положення». Отже, Банк повинен вести анкети на своїх клієнтів, які підлягають ідентифікації відповідно до законодавства України.

Пунктом 5.1. розділу V Положення №189 встановлено, що банк відповідно до законодавства України зобов'язаний ідентифікувати та здійснювати вивчення фінансової діяльності клієнтів, які встановлюють ділові відносини з банком (відкривають рахунки, укладають договори). Вказаний пункт Положення №189 повторює вимоги встановлені частиною 4 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною 3 статті 9 Закону.

Судом встановлено, що позивачем не розроблені окремі програми здійснення фінансового моніторингу за кожним напрямом діяльності банку відповідно до пункту 2.3 розділу II Положення №189. Ця норма є імперативною.

Замість окремих програм позивачем розроблено Програму здійснення фінансового моніторингу по операціям банку (затверджено Правлінням Банку, протокол від 12.05.2011).

В своїх запереченнях № 01/1269 від 14.11.2012 позивачем фактично визнав невідповідність вказаної Програми вимогам Положення №189 і зазначив, що «для уникнення в подальшому різночитання нормативно-правових документів Банком будуть вилучені із загального зшиву Програми здійснення фінансового моніторингу по операціям банку та затверджені у окремі документи Програми по кожній операції Банку у кількості 6 штук».

Також суд зазначає, що позивачем порушено вимоги пункту 2.5 розділу II Положення №189, в частині відсутності у внутрішніх документах банку з питань здійснення фінансового моніторингу визначеного порядку ознайомлення з цими документами працівників банку (залежно від їх посадових обов'язків) під підпис у разі:

- затвердження, унесення змін до внутрішніх документів банку з питань здійснення фінансового моніторингу;

- приймання на роботу в банк - до початку виконання посадових обов'язків.

Позивачем не було надано до перевірки внутрішніх документів з питань здійснення фінансового моніторингу, які містять вищезазначений порядок ознайомлення під підпис. Наданий позивачем до заперечень № 01/1269 від 14.11.2012 Порядок та режим доступу до Правил внутрішнього фінансового моніторингу та до програм здійснення фінансового моніторингу в ПАТ «ЄКБ» (затверджено 12.05.2011 в.о. Голови Правління ПАТ «ЄКБ» К.В. Ващенко), встановлює саме режим доступу до документів, а не порядок ознайомлення з ними під підпис у разі наявності підстав, вказаних у пункті 2.5. розділу II Положення №189.

Наданий позивачем під час перевірки перелік працівників, датований 01.06.2011р. та свідчить, що ці працівники розписалися за те, що пройшли курс підвищення кваліфікації з відповідних питань. Крім цього, позивачем було надано «Програму ідентифікації та вивчення клієнтів» затверджену 10.01.2012р., а доказів ознайомлення з нею працівників не надано.

Ці факти підтверджують, що у позивача відсутній відповідний Порядок ознайомлення з документами працівників банку і належний контроль з цього питання.

Також, позивачем порушено вимоги підпункту «б» пункту 2.10 розділу II Положення №189, в частині відсутності у Програмі оцінки ризиків (затверджено Правлінням Банку, протокол від 12.05.2011р.) порядку перевірки

достовірності результатів оцінки ризиків, який, зокрема, має передбачати зіставлення отриманих результатів і результатів перевірок банку службою внутрішнього аудиту та/або окремим структурним підрозділом із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму і Національним банком.

Методика на яку посилається позивач в пункті 1.4 позовної заяви, містить в розділі 2 (аркуш 5) інформацію про підрозділ Банку позивача і співробітників Національного банку України які здійснюють перевірку достовірності результатів оцінки ризиків. Інша зазначена Банком в позовній заяві інформація, яка міститься в Програмі оцінки ризиків, не має ніякого відношення до вимог підпункту «б» пункту 2.10 розділу II Положення №189.

Порушення не виправленні позивачем під час інспектування.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 9.1, 9.17 глави 9 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 (надалі за текстом - Положення №346), Національний банк України має право застосувати до Банку захід впливу у вигляді накладення штрафу за порушення вимог Закону про банки в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, в розмірі 0,01 відсотка статутного капіталу за кожне порушення.

Зареєстрований статутний капітал Банку позивача - 247 526 310,00 грн.

Таким чином, розмір штрафу становить: 247 526 310,00 х0,01/100 = 24 752,63 грн. (Двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 63 коп.).

Згідно з підпунктом а) пункту 4.18 Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків і Комісію з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.10.2007 №395 (надалі - Положення №395), пунктом 9.21 глави 9 розділу II Положення №346, рішення про накладення штрафу на банк за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу, приймає Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області (надалі - Комісія).

Враховуючи викладене, Комісія керуючись статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктами 9.1, 9.17 глави 9 розділу II Положення №346 прийняла рішення №38 від 11.12.2012 про накладення штрафу на Банк в сумі 24 752,63 грн. за порушення вимог частини 1 статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Банку встановлено строк п'ять робочих днів з дня отримання Рішення, для сплати штрафу в добровільному порядку. Представник Банку позивачем Козюк А.О. отримала Рішення 14.12.2012. Банк не сплатив штраф і про це повідомив листом від 25.12.2012 за №01/1346.

Проте, як було встановлено у судовому засіданні, на час розгляду справи позивач усунув виявлені комісією відповідача недоліки та привів банківську документацію у відповідність до норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» N 249-IV від 28.11.2002р. Вищезазначене підтверджено витягом з Довідки про планову інспекційну перевірку Публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» від 13.02.2013р.

З огляду на викладене, оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що

відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування рішення - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 10.03.2013 року.

Головуючий суддя Е.О. Юрков

Судді: І.В. Тулянцева

В.В. Степаненко