Рішення № 29850244, 11.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.13 р. Справа № 905/1357/13-г

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Тітова Ю.О. - довіреність від 17.05.2012р.

від відповідача - не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»

с. Розівка Шахтарського району Донецької області

до відповідача - Спільного підприємства «Агроспецмонтажник» м. Ясинувата Донецької області

про стягнення 34381,82грн. заборгованості, 3% річних, інфляційних витрат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Спільного підприємства «Агроспецмонтажник» про стягнення 34381,82грн., з яких: 29439,60грн. - заборгованість, яка виникла з поставки товару за позадоговірними зобов'язаннями, 2204,34грн. - 3% річних, які нараховані за період з 16.08.2010р. по 11.02.2013р., 2737,88грн. - інфляційні витрати, які нараховані за період з вересня 2010р. по січень 2013р.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на укладену усну угоду з Спільним підприємством «Агроспецмонтажник», яке звернулося до позивача з гарантійним листом № 42 від 09.08.2010р. з проханням поставити комбікорм, який був отриманий відповідачем по видатковим накладним № Ф-0000001530 від 09.08.2010р. на суму 29439,60грн., № Ф-0000001615 від 21.08.2010р. на суму 26109,60грн. на підставі довіреностей серій ААА № 067718/169 від 09.08.2010р., № 0677728/179 від 20.08.2010р. В якості поставки товару та отримання його відповідачем позивач також надав товарно-транспортні накладні № 001005 від 09.08.2010р., 001215 від 21.08.2010р., податкові накладні. Однак, отриманий товар залишився сплаченим лише частково в сумі 26109,60грн., на підтвердження чого позивач надав платіжне доручення № 1319 від 16.12.2010р., у зв'язку з чим 23.01.2013р. відповідачу була направлена вимога № 87 від 23.01.2013р. про сплату боргу.

11.03.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з повною сплатою відповідачем суми основного боргу, та просив суд стягнути з останнього 2204,34грн. - 3% річних та 2737,88грн. - інфляційних витрат.

Представник відповідача без поважних причин в судове засідання не явився, незважаючи про належне повідомлення судом про час і місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення уповноваженому представнику, відзив на позов не надав.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст.75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних і інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару поза договором.

2

Підставою позову позивач вважає гарантійний лист відповідача, в якому просив відпустити комбікорм марок ПК20 в кількості 4 тн і ПК 22 в кількості 4тн., оплату якого гарантував сплатити в термін 5-ти банківських днів договором.

Визначення поняття господарського договору надано у статті 202 ЦК і статтею 626 ЦК , за якими договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов»язання визначені статтею 179 Господарського кодексу України ( далі по тексту - ГК ), тому і зміст його повинен становити всі істотні умови для даного виду взаємовідносин між сторонами. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Але одним з істотних умов договору відповідно до вимог ст. 180 ГК, окрім предмету, строку дії є і ціна. Оскільки ціна сторонами у гарантійному листі не визначена, він не може бути визнаний як договір у розумінні визначених статей.

Зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Господарський судом встановлено, що Спільне підприємство «Агроспецмонтажник» звернулося до Закритого акціонерного товариства «Феоніс», правонаступником якого є позивач, з гарантійним листом № 42 від 09.08.2010р., в якому просило поставити комбікорм ПК20 в кількості 4 тони і комбікорм ПК22 в кількості 4 тони та гарантувало оплату протягом 5 банківських днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв пропозицію покупця. По видатковим накладним № Ф-0000001530 від 09.08.2010р. на суму 29439,60грн., № Ф-0000001615 від 21.08.2010р. на суму 26109,60грн. поставив, а уповноважена особа відповідача на підставі довіреностей серій ААА № 067718/169 від 09.08.2010р., № 0677728/179 від 20.08.2010р. отримала замовлений товар всього на загальну суму 55549,20грн.

Факт поставки товару відповідачу та його отримання також підтверджується товарно-транспортними накладними № 001005 від 09.08.2010р., 001215 від 21.08.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, фактично сторонами без укладання договору у формі єдиного письмового документу, укладений правочин, який за своєю природою є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини регулюються згідно з п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину купівлі-продажу продукції на суму 55549,20грн., оскільки в накладних сторони чітко визначилися з найменуванням продукції, її кількістю, ціною та загальною вартістю, тобто узгодили всі істотні умови.

Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (статті 610, 612 ЦК).

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки в гарантійному листі відповідачем гарантовано оплату протягом п»яти днів, але не визначений строк з якого у відповідача виникає це зобов»язання, тому повинна застосовуватися частина друга статті 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 23 січня 2013р. направив відповідачу вимогу № 87 про сплату боргу. Таким чином, відповідач повинен був оплатити остаточно товар до 01 лютого 2013р. з урахуванням часу поштового перебігу.

Господарським судом встановлено, що відповідач в порушення умов діючого законодавства отриманий товар сплатив частково в сумі 26109,60грн. - до звернення позивача з позовом, про що свідчить платіжне доручення № 1319 від 16.12.2010р. і після звернення решту суми боргу, що підтверджено платіжним дорученням № 365 від 28.02.2013р. на суму 29439,60грн.

Оскільки на момент розгляду справи між сторонами врегульований спір в частині стягнення боргу шляхом перерахування відповідачем на рахунок кредитора боргу в повній сумі, господарський суд припиняє провадження по справі в цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

3

Враховуючи те, що відповідач сплатив отриманий товар з порушенням строків оплати, позивач просить стягнути з нього 2204,34грн. 3% річних, які нараховані за період з 16.08.2010р. по 11.02.2013р. та 2737,88грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з вересня 2010р. по січень 2013р.

Вирішуючи правомірність цих вимог, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, але, починаючи з семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, тобто з 02.02.2013р.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 2204,34грн. 3% річних, та провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині частково в сумі 24,20грн., оскільки матеріалами справи доведений факт поставки товару відповідачу та його сплати останнім з порушенням строків, однак позивач невірно визначив момент, з якого у нього виникає право вимоги з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України.

Що стосується вимог про стягнення 2737,88грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з вересня 2010р. по січень 2013р., господарський суд, відмовляє в задоволенні цих вимог в повному обсязі, оскільки право вимагати сплатити борг з урахуванням індексу інфляції виникає у позивача з 02 лютого 2013р., а інфляційні нараховані до січня 2013р.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1474,40грн., оскільки позов задоволений частково.

На підставі статей 202, 526, 530, 610, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та, керуючись статтями 75,49,п.1-1ст.80,82,84,81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» с. Розівка Шахтарського району Донецької області до Спільного підприємства «Агроспецмонтажник» м. Ясинувата Донецької області про стягнення 2204,34грн. - 3% річних, 2737,88грн. - інфляційних витрат частково.

Припинити провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» с. Розівка Шахтарського району Донецької області до Спільного підприємства «Агроспецмонтажник» м. Ясинувата Донецької області про стягнення 29439,60грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Спільного підприємства «Агроспецмонтажник» м. Ясинувата Донецької області-86000, вул. Орджонікідзе, 179, ЄДРПОУ 21952182 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» с. Розівка Шахтарського району Донецької області-86221, вул. Степова, 2, ЄДРПОУ 32357650 3% річних в сумі 24,20грн., 1474,40грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 11.03.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.