Постанова № 29849793, 04.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2012 року Справа № 2а-3700/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Горбуновій К.С., за участю:

представника позивача - Посунька В.Ю.,

представника відповідача - Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Димерське лісове господарство» до про Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень в частині,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Димерське лісове господарство» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 14.03.2012 № 0000552300 та 14.03.2012 № 0000582300 в частині (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення в частині визначення Державному підприємству «Димерське лісове господарство» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 476912 грн. 04 коп., зменшення бюджетного відшкодування з цього податку на суму 745873 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 305696 грн. 26 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкові повідомлення - рішення в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Димерське лісове господарство» (ідентифікаційний код 00992036, місцезнаходження: 07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Шевченка, буд. 1) зареєстроване державним реєстратором Вишгородської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 16.02.1994 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 а.с. 16).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність у сфері лісового господарства.

Судом встановлено, що у період з 26.08.1997 по 01.04.2009 Державне підприємство «Димерське лісове господарство» перебувало на загальній системі оподаткування та було платником податку на додану вартість на загальних підставах.

З 01.04.2009 позивач як суб`єкт господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність у сфері лісового господарства, перейшов на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

У лютому-березні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та статті 77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Державним підприємством «Димерське лісове господарство» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2012 № 40/23-2/00992036 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Зокрема, податковим органом виявлено, що відповідачем у період з 01.01.2009 по 31.12.2011 порушено вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 187.1 статті 187 та пунктів 199.1 - 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем показників податкового кредиту за січень - листопад 2009 року, січень, лютий, квітень - грудень 2010 року та січень - грудень 2011 року на загальну суму 1308264 грн. 06 коп.

Внаслідок допущення позивачем вказаних правовопорушень під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, та декларування суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідач дійшов висновку про наявність у Державного підприємства «Димерське лісове господарство» обов`язку сплатити до бюджету податок на додану вартість у загальному розмірі 516330 грн. 74 коп. та про невідповідність суми бюджетного відшкодування, заявленої підприємством у податкових деклараціях за березень, квітень, серпень - грудень 2010 року, березень та червень - жовтень 2011 року на загальну суму 778042 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.03.2012 № 0000552300 та 14.03.2012 № 0000582300, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 516330 грн. 74 коп., зменшено розмір бюджетного відшкодування за березень, квітень, серпень - грудень 2010 року, березень та червень - жовтень 2011 року на суму 778042 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 314318 грн. 76 коп.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив, що Державним підприємством «Димерське лісове господарство» не оспорюються висновки податкового органу про необхідність донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 39418 грн. 70 коп. та про завищення ним бюджетного відшкодування на суму 32169 грн. 00 коп.

Відтак, позивач не заперечує, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 14.03.2012 № 0000552300 в частині визначення Державному підприємству «Димерське лісове господарство» суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 43579 грн. 45 коп., з яких: 39418 грн. 70 коп. - за основним платежем; 4160 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та 14.03.2012 № 0000582300 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування на суму 32169 грн. 00 коп. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4461 грн. 75 коп. відповідають вимогам законодавства про оподаткування.

У ході судового розгляду справи судом встановлено відсутність між сторонами спору щодо правомірності нарахування позивачу суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з цього податку у вказаному вище розмірі, і у суду не виникає сумніву щодо достовірності вказаних обставин.

Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного позовного провадження, стосуються питання правомірності нарахування податковим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 596140 грн. 55 коп., з яких: 476912 грн. 04 коп. - за основним платежем; 119228 грн. 01 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями., а також зменшення розміру бюджетного відшкодування на суму 745873 грн. 00 коп. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 186468 грн. 25 коп.

За поясненнями представника відповідача, наданими у ході судового розгляду справи, підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з цього податку у наведеному вище розмірі є висновки податкового органу про відсутність у Державного підприємства «Димерське лісове господарство» права на включення до складу податкового кредиту за січень 2009 року - грудень 2010 року сплаченого ним податку на додану вартість за операціями з придбання товарів, робіт і послуг у його контрагентів - ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI», свідоцтва яких про реєстрацію платниками податку на додану вартість анульовані.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та повернення сум податку з Державного бюджету України визначалось Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР).

Так, Закон України № 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 зазначеної статті встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З матеріалів адміністративної справи, зокрема, акта перевірки вбачається, що у ході контролюючого заходу податковим органом встановлено, що протягом лютого 2009 року - грудня 2010 року позивач перебував у господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI».

Так, у лютому 2009 року - грудні 2010 року позивачем на підставі укладених з ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ТОВ «Спецекспорт ХХI», ПП «Дніпро-ресурс» та КПМ «Липки» письмових правочинів придбано у вказаних контрагентів товари, роботи та послуги, а саме: у ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ТОВ «Спец експорт ХХI» - послуги із заготівлі деревини; у КПМ «Липки» - роботи з технічного обслуговування УКХ радіостанцій «ЛТ-В»; у ПП «Дніпро-ресурс» - паливо-мастильні матеріали (бензин та дизельне паливо).

Крім того, у липні - листопаді 2009 року у ПП «СААН» позивачем придбано запасні частини та інші матеріали, а у жовтні 2009 року у ПП «Мобілочка» - скетч-картки поповнення рахунку. Придбання товарів здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних ПП «СААН» та ПП «Мобілочка» рахунків-фактур.

Сплачений у складі ціни придбаних позивачем товарів, робіт і послуг податок на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту відповідних звітних періодів, що відображено ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість (загальних та скорочених).

Під час судового розгляду справи представником податкового органу не оспорювалась наявність зв`язку витрат позивача на придбання у вказаних вище контрагентів товарів, робіт і послуг із господарською діяльністю платника податку на додану вартість.

Крім того, представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки», ТОВ «Спецекспорт ХХI» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, акти виконаних робіт, платіжні доручення, виписки по розрахунках тощо відповідають вимогам законодавства та підтверджують отримання позивачем товарів, робіт і послуг від його контрагентів у задекларованому розмірі.

Разом з тим, представник відповідача, обґрунтовуючи висновки податкового органу про порушення Державним підприємством «Димерське лісове господарство» вимог податкового законодавства під час формування ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2009 року - грудень 2010 року та визначення суми бюджетного відшкодування з цього податку, звертає увагу на недодержання його контрагентами податкової дисципліни за вказані вище звітні періоди.

Так, у ході планової виїзної перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби виявлено невідповідність (відхилення) між сумою задекларованого податкового кредиту Державного підприємства «Димерське лісове господарство», що сформований за рахунок правочинів з придбання товарів, робіт і послуг у ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки», ТОВ «Спецекспорт ХХI», та сумами податкових зобов`язань зазначених юридичних осіб.

Вказане відхилення у сумах податкового кредиту позивача та податкового зобов`язання його контрагентів відбулось внаслідок того, що ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI» не задекларовано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість за операціями з продажу позивачу товарів, робіт і послуг.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що реєстрація наведених вище суб`єктів господарювання платниками податку на додану вартість анульована, внаслідок чого ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI» втратили право на складання документів податкового обліку, у тому числі податкових накладних.

Зважаючи на наведені вище відомості, відповідач, посилаючись на приписи Закону України № 168/97-ВР, вважає, що у Державного підприємства «Димерське лісове господарство» відсутнє право на формування податкового кредиту за виданими ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI» податковими накладними.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача у ході судового засідання, факт надання позивачу товарів, робіт і послуг з боку ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки», ТОВ «Спецекспорт ХХI» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Пунктом 9.8 Закону України № 168/97-ВР та пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Положенням про порядок реєстрації платників податків на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (який діяв до 14.01.2011) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 978 (який діяв з 14.01.2011 до 16.12.2011), визначено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до приписів наведених вище нормативно-правових актів, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється на дату підписання рішення (акта) про анулювання реєстрації.

Для інформування платників податку на додану вартість центральний орган державної податкової служби оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку на додану вартість або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Судом встановлено, що згідно даних пошукової форми «Реєстр платників ПДВ», розміщеної на web-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), свідоцтва про реєстрацію ПП «Деметріс» та ПП «СААН» платниками податку на додану вартість анульовані за ініціативою податкового органу, відповідно, 13.05.2010 та 24.11.2010.

У свою чергу, датою анулювання реєстрації платником податків на додану вартість КПМ «Липки» є 05.10.2011, ТОВ «Ріко-Рівс» - 22.07.2011, ТОВ «Спецекспорт ХХI» - 19.10.2011, ПП «Мобілочка» - 15.12.2011, ПП «Дніпро-ресурс» - 27.12.2011.

Враховуючи, що анулювання реєстрації ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI» платниками податку на додану вартість відбулось після виконання позивачем та його контрагентами власних господарських зобов`язань, контрагенти позивача до дати анулювання їх реєстрації не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Слід зазначити, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26.09.2006 по справі № 21-358во06 та від 13.01.2009 по справі № 21-1578во08.

За таких обставин, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури та реєстраційної дисципліни його контрагентами.

Суд звертає увагу на те, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Так, недекларування платником податків власних податкових зобов`язань перед бюджетом тягне за собою проведення податковим органом відповідних контролюючих заходів, нарахування податкових зобов`язань та накладення на нього штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, визначені Конституцією та податковим законодавством України обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що невиконання ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI» податкового обов`язку стосовно декларування та сплати до бюджету податку на додану вартість, у тому числі щодо подання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість разом з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни отриманих від них товарів, робіт і послуг, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що висновки податкового органу про незаконне формування позивачем податкового кредиту під час судового розгляду справи були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявлену позивачем, податкове повідомлення - рішення відповідача від 14.03.2012 № 0000552300 в частині визначення Державному підприємству «Димерське лісове господарство» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 476912 грн. 04 коп. і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 119228 грн. 01 коп. та податкове повідомлення - рішення від 14.03.2012 № 0000582300 в частині визначення позивачу суми завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 745873 грн. 00 коп. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 186468 грн. 25 коп., суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2146 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 14.03.2012 № 0000552300 в частині визначення Державному підприємству «Димерське лісове господарство» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 596140 (п`ятсот дев`яносто шість тисяч сто сорок) грн. 55 коп., з яких: 476912 (чотириста сімдесят шість тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 04 коп. - за основним платежем; 119228 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 01 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 14.03.2012 № 0000582300 в частині визначення Державному підприємству «Димерське лісове господарство» суми завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 745873 (сімсот сорок п`ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 186468 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 25 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Димерське лісове господарство» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 25 вересня 2012 року.