Рішення № 29849751, 06.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/2/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.13 Справа № 908/362/13-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників сторін: від позивача - Гайдай О.В., довіреність №01/2518 від 21.11.2012 р.; від відповідача - Хорольський В.В., довіреність №74 від 1.08.2012 р.; Крамаренко А.А., довіреність №48 від 2.07.2012 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/362/13-г

за позовом: Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області (скорочено КП «Дніпрорудненські ТМ»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Завод будівельно - опоряджувальних машин», м. Дніпрорудне Запорізької області (скорочено ПАТ «Завод БОМ»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 24.01.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/2/13 засідання призначено на 13.02.2013 р. та оголошувалась перерви до27.02.13 р. та до 06.03.13 р.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

КП «Дніпрорудненські ТМ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПАТ «Завод будівельно - опоряджувальних машин» заборгованості за Договором №2-Т від 01.11.2004 р. в сумі 508581,13 грн. з урахуванням суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів та 3% річних за період з квітня 2009 р. по жовтень 2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за період з квітня 2009 р. по жовтень 2012 р. отримав від позивача теплової енергії за Договором №2-Т від 01.11.2004 р. на загальну суму 1347832,19 грн. Взяті на себе зобов'язання за вказаним договором щодо оплати поставленої теплової енергії відповідач належним чином не виконує. В обґрунтування вимог посилається на ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 612, 625, 714 ЦК України, ст. ст. 193, 216-218, 275-277 ГК України, ст. ст. 1, 49, 54-57 ГПК України та умови договору №2-Т.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ПАТ «Завод БОМ», відповідач у справі, проти позову заперечує, борг станом на 30.04.2009 р. не визнає, зазначає, що частина гуртожитку, на який подавалася теплова енергія належить іншому споживачу, просить застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечує з підстав, що викладені в запереченнях.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.011.2004 року між КП «Дніпрорудненські ТМ» (Енергопостачальна організація, позивач у справі) та ВАТ «Завод будівельно - оопоряджувальних машин» (правонаступником якого є ПАТ «Завод БОМ», Споживач, відповідач у справі) укладено Договір на постачання теплової енергії №2-Т (надалі Договір №2-Т), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти Споживачу теплову енергію в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором (п. 1 Договору №2-Т).

Теплова енергія постачається в обсягах у відповідності з Додатком 3 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору №2-Т).

Згідно Додатку №1 до Договору №2 - Т, постачання теплової енергії здійснюється на адмінбудівлю, що знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, вулиця Степна, 3 та гуртожиток, що знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, вулиця Комсомольська, 17.

За умовами п. 5.9 Договору №2-Т сторони встановили, щомісячно, не пізніше 4 - го числа місяця наступного за звітним, відповідальний представник Споживача з'являється до Енергопостачальної організації для оформлення та підписання актів на відпуск теплової енергії. При нез'явленні представника Споживача акт вважається дійсним підписаний тільки представником Енергопостачальної організації.

Порядок розрахунків визначено розділом 6 Договору №2-Т.

Відповідно до п. 6.1 Договору №2-Т, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами.

Пунктом 6.2 вказаного договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги Споживач зобов'язується здійснити на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації в повному розмірі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 7.2.7 Договору №2-Т, подача теплової енергії здійснюється безперебійно протягом опалювального періоду у відповідності до заявлених величин (Додаток №3 до договору).

Порядок вирішення спорів визначено пунктами 8.1 та 8.2 Договору №2-Т.

Цей договір укладається строком на 3 роки. Вступає в силу з 01.11.2004 р. та діє до 31.10.2007 р.

Згідно до п. 10.2 Договору №2-Т, Договір призупиняє свою дію у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття рішення про його припинення;

- ліквідації сторін.

Відповідно до п. 10.3 Договору №2-Т, у разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається продовженим на наступний строк. При цьому розрахунки обсягів теплоспоживання Споживач надає Енергопостачальній організації щорічно станом на початок кожного року.

В позовній заяві позивач вказує, що станом на 30.04.2009 р. у відповідача існував борг у сумі 155886,55 грн. та за період з квітня 2009 р. по жовтень 2012 р. ним відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 1347832,19 грн. за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради №295 від 09.12.2008 р., №06 від 19.01.2010 р. та №204 від 17.08.2010 р.

За період з квітня 2009 року по жовтень 2012 року (включно) Позивач надав теплову енергію на об'єкт Відповідача, а саме: за квітень 2009 року на суму 17191,56 гривень; за травень 2009 року на суму 13059,01 гривень; за червень 2009 року на суму 13059,01 гривень; за липень 2009 року на суму 13059,01 гривень; за серпень 2009 року на суму 13059,01 гривень; за вересень 2009 року на суму 13059,01 гривень; за жовтень 2009 року на суму 13540,25 гривень; за листопад 2009 року на суму 35569,1 гривень; за грудень 2009 року на суму 52481,1 гривень; за січень 2010 року на суму 61637,87 гривень; за лютий 2010 року на суму 55582,81 гривень; за березень 2010 року на суму 51058,83 гривень; за квітень 2010 року на суму 17573,96 гривень; за травень 2010 року на суму 14441,37 гривень; за червень 2010 року на суму 14441,37 гривень; за липень 2010 року на суму 14441,37 гривень; за серпень 2010 року на суму 14441,37 гривень; за вересень 2010 року на суму 14441,37 гривень; за жовтень 2010 року на суму 39550,49 гривень; за листопад 2010 року на суму 42618,19 гривень; за грудень 2010 року на суму 60452 гривень; за січень 2011 року на суму 72609,72 гривень; за лютий 2011 року на суму 72094,92 гривень; за березень 2011 року на суму 63045,89 гривень; за квітень 2011 року на суму 21685,42 гривень; за травень 2011 року на суму 16965,07 гривень; за червень 2011 року на суму 16965,07 гривень; за липень 2011 року на суму 16517,91 гривень; за серпень 2011 року на суму 16965,07 гривень; за вересень 2011 року на суму 16965,07 гривень; за жовтень 2011 року на суму 32080,87 гривень; за листопад 2011 року на суму 52412,47 гривень; за грудень 2011 року на суму 51829,8 гривень; за січень 2012 року на суму 64622,91 гривень; за лютий 2012 року на суму 70712,21 гривень; за березень 2012 року на суму 54087,3 гривень; за квітень 2012 року на суму 20448,13 гривень; за травень 2012 року на суму 16852,76 гривень; за червень 2012 року на суму 16852,76 гривень; за липень 2012 року на суму 16852,76 гривень; за серпень 2012 року на суму 16852,76 гривень; за вересень 2012 року на суму 16852,76 гривень; за жовтень 2012 року на суму 18802,5 гривень; а всього на суму 1347832,19 гривень.

Виставлені рахунки на оплату за спожиту теплову енергію відповідачем в повному обсязі не сплачено.

На вимогу (претензія № 20 від 19.10.2012 р.) сплатити заборгованість згідно виставленим рахункам за період з 30.04.2009 р. по 30.09.2012 р. відповідачем залишено без відповіді.

Стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором №2-Т в сумі 508581,13 грн. з урахуванням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3% річних є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору енергопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

За приписами абзацу 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поставка теплової енергії за період з квітня 2009 р. по жовтень 2012 р. на суму 1347832,19 гривень підтверджується Актами про надання комунальних послуг та виписаними позивачем рахунками (т. 1 а. с. 74-150, т. 2 а. с. 1-39). Акти оформлені позивачем в односторонньому порядку, що не суперечить п. 5.9 Договору №2-Т. Направлення (вручення) рахунків відповідачу частково підтверджується Книгою «Документація для «Заводу СОМ», «Завод Будмаш» за період з червня 2010 р. по січень 2013 р., а частково посиланням на номери рахунків самим відповідачем у платіжних дорученнях. Суд не вбачає порушення порядку направлення (вручення) рахунків з боку позивача, оскільки за умовами Договору №2-Т такий порядок не визначено.

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що саме в актах зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач майже щомісяця підтверджував існуючу на момент підписання акту заборгованість, яку не можливо звірити без наявності у сторони рахунків. Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог №46 від 31.10.2012 року відповідачем визнано існування дебіторської заборгованості у сумі 440 045,61 грн.

За спірний період Розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.11.2012 г. складає:

Див. додаток 31-908-362-13-г

За контррозрахунком відповідача вартість наданих послуг з теплопостачання з квітня 2009 р. по жовтень 2012 р. складає 1347832,189 грн., що співпадає з даними бухгалтерського обліку позивача. Кількісні показники розрахунків за даними позивача складають 1061300,63 грн., за даними відповідача - 1076050,71 грн., розбіжність складає 14750,08 грн. Крім цього відповідачем не визнається борг станом на 30.04.2009 р. в розмірі 155886,35 грн. за наслідками пропуску строку позовної давності, яку він просить застосувати при розгляді даного спору заявою №01/47 від 12.02.13 р.

Контррозрахунок відповідача суд не приймає до уваги. Відповідач не дає ніяких пояснень з приводу виникнення розбіжностей в сумі 14750,08 грн.

Борг в сумі 155886,35 грн. виник у зв'язку з наявністю боргу станом на 29.04.2009 р. за попередні періоди за надані послуги з теплопостачання на підставі листа відповідача №01/273 від 27.04.2009 р. Наслідком розгляду цього листа постало укладання між сторонами Договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 29.04.2009 р. Протягом травня-вересня 2009 р. відповідач оплачував послуги з теплопостачання з посиланням в платіжних дорученнях як на Договір про реструктуризацію від 29.04.2009 р. так і вказуючи на поточний місяць. За таких обставин позивач правомірно відносив платежі, що надходили в рахунок поточної заборгованості, в результаті чого борг За договором про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 29.04.2009 р. в розмірі 155886,35 грн. залишився не погашеним на дату розгляду спору. Більш детально контррозрахунок спростовується в поясненнях позивача в листі від 4.03.13 р.

Законність зарахування платежів, внесених відповідачем, для погашення в першу чергу існуючої заборгованості підтверджується висновками про те, що питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому ці послуги чи товар надані, законодавством не зовсім чітко регламентовано. Тому такий період згідно з роз'ясненням Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином:

1. Якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору;

2. Якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (лист № 06-10/10-1215 від 29.10.2004).»

Заявлена відповідачем вимога про застосування строку позовної давності по справі, судом відхиляється з огляду на приписи ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Долучені до справи акти звіряння розрахунків та майже щомісячні акти зарахування зустрічних однорідних вимог за період з грудня 2004 року по жовтень 2012 року включно є беззаперечними доказами визнання відповідачем свого боргу, а відповідно і є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Долучені до справи договір про реструктуризацію заборгованості від 29.04.2009 року та акти звіряння розрахунків та майже щомісячні акти зарахування зустрічних однорідних вимог за період з грудня 2004 року по жовтень 2012 року включно є доказами визнання відповідачем свого боргу, та відповідно є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Стосовно неналежності наданих копій первісних бухгалтерських документів.

У формах Актів ранніх періодів, у тому числі за квітень 2009 року, який зазначає відповідач не було передбачено номеру і дати складання. Це не суперечить діючому законодавству та не позбавляє їх доказової сили.

Позивач пояснює, що копіювання документів проводилось з прошитих папок бухгалтерських документів і цілком логічно, що частини документів на копії не видно, але це не впливає на наявність самого документу та його суть.

Зазначена у деяких актах адреса адмінбудівлі як Степова, 2 замість Степова, 3 є технічною помилкою. Теплопостачання фактично надавалось позивачем на об'єкти відповідача відповідно до карти дислокації, в тому числі за адресою м. Дніпрорудне, вул. Степова, 3.

Наявність інформації про інших споживачів, позивач обумовлює тим, що при копіюванні, з прошитих папок, документів по ПАТ «Завод «БОМ», автоматично копіювалась інформація і про інших споживачів, якщо ці документи були викладені на форматі меншому ніж А-4.

Щодо зазначеного у запереченні номеру Договору №2 Т/130 від 01.11.2004 року, то позивач пояснює, що договір на поставку теплової енергії був складений КП «Дніпрорудненські теплові мережі», який був зареєстрований на підприємстві під № 2-Т. Відповідач, при підписанні щомісячних актів взаємозаліку визнавав наявність заборгованості саме до Договору № 2-Т. При цьому між підприємствами господарські відносини урегульовані лише одним договором - Договором на поставку теплової енергії від 01.11.2004 року № 2-Т, інших договорів між підприємствами не існує. Відповідачем це не спростовується. При цьому зроблена відповідачем у своєму екземплярі договору, можливо для внутрішньої реєстрації, дописка до номеру договору «/130» не змінює суті зобов'язань по його виконанню.

Стосовно листа Відповідача від 19.01.2012 року №01/20.

19.01.2012 року відповідач надав на адресу Енергопостачальної організації інформацію, про нібито зменшення з 2008 року площ на які проводяться нарахування позивачем. Відповідач безпідставно вважає, що це є автоматичною підставою для зменшення нарахувань.

Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, аналогічне встановлене приписами ст. 526 Цивільного кодексу України.

Сторонами до Договору №2-Т від 01.11.2004 року відповідні зміни у встановленому порядку не внесено.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за Договором №2 -Т підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Перерахувавши заявлений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2009 р. по листопад 2012 р. в розмірі 35995,99 грн. та 3% річних за період з червня 2009 р. по листопад 2012 р. в сумі 30167,03 грн. суд знайшов його правильним.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» (71630, м. Дніпрорудне, Запорізької області, вул. Степова, 10, код ЄДР 04689323) на користь Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (71630, м. Дніпрорудне Запорізької області, вул. Комсомольська, 11, код ЄДР 32597943) основний борг в розмірі 442418 (чотириста сорок дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 11 коп., втрати від інфляції в розмірі 35995 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 99 коп., три відсотки річних в розмірі 30167 (тридцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 03 коп. та судовий збір в розмірі 10171 (десять тисяч сто сімдесят одна) грн. 63 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя В.М. Хуторной