Постанова № 29847280, 06.03.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 807/130/13-а

Ряд стат. звіту № 12.3

Код - 10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дору Ю.Ю., за участю секретаря судового засідання Сабадаш В.І., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1; представник ОСОБА_2;

відповідача: Чопської митниці Державної митної служби -представник Машіка М.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чопської митниці Державної митної служби про визнання протиправними дій, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 06 березня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 березня 2013 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Чопської митниці Державної митної служби про визнання протиправними дій Чопської митниці при виконанні наказу ДМС України №2561-к від 06.11.2012 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Вилок» Чопської митниці та скасування наказу Чопської митниці № 1599-к від 07.11.2012 року про переведення ОСОБА_1 на посаду інспектора митного поста «Батєве» Чопської митниці на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника, скасування наказу Чопської митниці №1605-к від 08.11.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за згодою сторін та зобов'язати вчинити дії по поновленню на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011 року ОСОБА_4 було поновлено на роботі, та видано наказ ДМСУ №2561-к від 06.11.2011 про його поновлення, а 07.11.2012 року аналогічний кадровий наказ №1598-к було видано Чопською митницею про поновлення ОСОБА_4 08.11.2012 року згідно наказу Чопської митниці від 08.11.2012р. №1605-к на підставі заяви ОСОБА_1, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, тобто за угодою сторін з 08.11.2012 року припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України.

Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки 07.11.2012 року йому було запропоновано посаду інспектора митного поста «Батєве» Чопської митниці у зв'язку зі змінами в організації роботи та істотних умов праці, на яку він під тиском погодився, подавши відповідну заяву і був ознайомлений з Наказом Чопської митниці №1599-к від 07.11.2012 року про переведення його на посаду інспектора митного поста «Батєве» Чопської митниці. Надалі, у зв'язку з погіршеним самопочуттям, піддавшись психологічному тиску та погрозам з боку співробітника Чопської митниці ОСОБА_5, написав заяву про звільнення за згодою сторін. Наказом Чопської митниці Державної митної служби від 08.11.2012р. №1605-к був звільнений з митних органів України.

Позивач вважає дії Чопської митниці незаконними і спрямованими на те, щоб не виконувати Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011 року та Наказ ДМСУ від 06.11.2012 року № 2561-к про поновлення його на роботі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, що наведені в позовній заяві та письмових поясненнях до неї (а.с.2-4, 53).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні такого, як безпідставному, обґрунтовуючи свою позицію тим, що всі оскаржувані позивачем кадрові накази приймалися виключно на підставі поданих ОСОБА_4 заяв (а.с.56-59).

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивача, ОСОБА_1 Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011 року було поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Вилок» Виноградівської митниці.(а.с.5-8)

Наказом Державної митної служби України від 14.10.2010 №1218 „Про оптимізації структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей" припинено Виноградівську митницю шляхом її приєднання до Чопської митниці та визначено Чопську митницю правонаступником Виноградівської митниці (а.с.60).

01.12.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців було внесено запис про припинення юридичної особи - Виноградівської митниці шляхом приєднання.(а.с.64)

Так, наказом від 06.11.2012 року №2561-к позивача було поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Вилок» Чопської митниці (правонаступника Виноградівської митниці) - (а.с.9). На виконання даного наказу, 07.11.2012 року наказом Чопської митниці №1598-к позивач був поновлений на вищезазначеній посаді з 16.10.2010 року (а.с.10).

Так, у зв'язку із змінами в організації робот та істотних мов праці, а також з урахуванням штатного розпису Чопської митниці на 2012 рік, було підготовлено письмове повідомлення про зміну істотних умов праці та про можливе наступне вивільнення із займаної посади. Також вказане повідомлення містило пропозицію щодо переведення на посаду інспектора митного поста «Батєво» Чопської митниці (а.с.11).

07.11.2012 року позивача було ознайомлено з наказом ДМСУ від 06.11.2012 року №2561-к (а.с.9), та з наказом Чопської митниці №1598-к від 07.11.2012 р. (а.с.10).

Також, 07.11.2011 року ОСОБА_1 було ознайомленням із повідомленням про зміну істотних умов праці (а.с.11).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 07.11.2012 року про перевід на посаду інспектора митного поста «Батьово» (а.с.94), наказом Чопської митниці від 07.11.2012 №1599-к, ОСОБА_1 було переведено на посаду інспектора митного поста «Батєво» Чопської митниці, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника (а.с.95). З даним наказом ОСОБА_1 ознайомився 07.11.2012 року.

В подальшому, 07.11.2012 року, ОСОБА_1 подав на ім'я начальника Чопської митниці заяву про звільнення за угодою сторін із 08.11.2012 року (а.с.97). 08.11.2012 року на підставі вищевказаної заяви Чопською митницею було видано наказ №1605-к «Про звільнення ОСОБА_1» за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Із вищевказаним наказом 08.11.2012 року був ознайомлений ОСОБА_1 (а.с.98). Також, вказаним наказом було передбачено повний розрахунок з ОСОБА_1 та виплату йому компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

У відповідності до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи. Дані норми КЗпП України були дотримані Чопською митницею.

Відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Так, заява про звільнення ОСОБА_1 із резолюцією ОСОБА_5(а.с.101) та наказ про звільнення від 08.11.2012 №1605-к свідчить про домовленість сторін про звільнення за ОСОБА_1 за їх угодою. Дані факти підтверджують законність даного Наказу від 08.11.2012 №1605-к, а отже, у суду немає підстав для визнання його недійсним та скасування.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 про практику розгляду судами трудових спорів при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Встановлені судом та підтверджені матеріалами справи та доводами сторін фактичні обставини справи вказують на безпідставність позовних вимог, оскільки позивач добровільно, без будь якого тиску погодився на запропоновану посаду інспектора митного поста «Батєво» Чопської митниці, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, про що свідчить його заява від 07.11.2012 року (а.с.94)

Таким чином у суду немає підстав для визнання наказу Чопської митниці від 07.11.2012 №1599-к про переведення ОСОБА_1 протиправним.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що всі його заяви про переведення, про звільнення за угодою сторін були ним написані під тиском, оскільки ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів щодо погроз на його адресу та протиправний тиск співробітників Чопської митниці. Також такий тиск не був підтверджений в ході службової перевірки (а.с.66-109), яка була проведена на підставі звернення ОСОБА_1 від 30.11.2012 року, через три тижні, після його звільнення (а.с.15-19).

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог

Керуючись ст..ст.17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чопської митниці Державної митної служби про визнання протиправними дій, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Дору Ю.Ю.