Постанова № 29845265, 26.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6998/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування першої податкової вимоги від 23.11.10 р. № 1/1526,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» (далі по тексту - ТОВ «Інвест Таун») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просив визнати недійсною податкову декларацію зі сплати орендної плати з юридичних осіб державної та комунальної власності за 2010 рік, що подавалася ТОВ «Інвест Таун» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва та скасувати першу податкову вимогу відповідача від 23.11.10 р. № 1/1526 про сплату орендної плати з юридичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Інвест Таун» зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа 24 липня 2003 року (реєстраційний номер - 1 065 107 0009 000030).

15.11.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача податкову декларацію №272308 від 15.11.2010 р. на суму 846 374,89 грн. по орендній платі за землю за 2010 р.

Відповідачем було проведено звірку витягу Державного земельного кадастру станом на 14.02.2011 р., у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що на території Святошинського району м. Києва за підписом ТОВ «Інвест Таун» (код ЄДРПОУ 32527200) значиться земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, Святошинська площа, 1, загальною площею 14111 кв. м., кадастровий номер 75:155:0052.

За твердженням податкового органу, зазначена земельна ділянка значиться в кадастрі на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного ТОВ «Інвест Таун» з Київською міською радою згідно рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 р. у справі №44/87 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів від 20.05.2010 р. за №75-6-00491.

Позивач заперечує щодо факту наявності належно оформленого договору оренди земельної ділянки, оскільки вказує на відсутність в матеріалах справи відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду спірної земельної ділянки як необхідної передумови для укладення договору оренди земельної ділянки.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові засади оплати за використання землі встановлені Законом України "Про плату за землю" (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), статтею 2 якого визначено, що використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю відповідно до ст. 5 вказаного Закону є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем

Згідно ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із означенням її розміру.

Так, під поняттям орендної плати за землю, в контексті ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розуміють платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які і встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Отже, колегія суддів вважає, що єдиною законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди.

У зв'язку з цим, питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін та може зазначатися лише в договорі оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду справи № 44/87 за позовом ТОВ «Інвест Таун» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, Господарським судом м. Києва було прийнято рішення від 09.02.2010 року, яким задоволено позов ТОВ «Інвест Таун» та припинено право оренди ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» на частину земельної ділянки площею 14111 кв.м., розташованої на Святошинській площі, 1 у Святошинському районі міста Києва по причині добровільної відмови; визнано право ТОВ «Інвест Таун» на оренду зазначеної земельної ділянки та визнано укладеним договір оренди земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування житлового комплексу на Святошинській площі, 1 у Святошинському районі міста Києва між ТОВ «Інвест Таун» та Київською міською радою в редакції, яка підписана ТОВ «Інвест Таун» та відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220 та переданими дані земельні ділянки на умовах, викладених у договорі оренди вищевказаної земельної ділянки з моменту набрання чинності судовим рішенням.

За наслідками апеляційного перегляду вищевказаного судового рішення, Київським апеляційним господарським судом було ухвалено постанову від 24.11.2010 року, якою апеляційну скаргу Прокурора міста Києва задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2010 року по справі № 44/87 скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інвест Таун».

Постановою Вищого господарського суду України від 09 лютого 2011 року касаційну скаргу ТОВ «Інвест Таун» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2010 року - без змін.

Посилаючись на наявність вищезазначених судових рішень позивач вказує на відсутність у нього права на оренду спірної земельної ділянки, що на думку останнього звільняє його від обов'язку сплати орендної плати за землю.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічні положення містяться також у ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», де зокрема встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з абз. 5 п. 16-1 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 року, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Як вбачається з листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.07.2011 р. №07-387/21092, наданого на запит Окружного адміністративного суду міста Києва, в Головному управлінні земельних ресурсів був зареєстрований договір оренди земельної ділянки від 20.05.2010 за № 75-6-00491, укладений на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 за № 44/87 між Київською міською радою та ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:155:0052 на площі Святошинській, площею 14111 кв.м. На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 р., а також у відповідності до припису прокуратури міста Києва від 28.04.2011 за № 05/4-259 вих-11, зазначений договір оренди земельної ділянки був знятий з реєстрації, про що зроблено відповідний запис в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Однак, матеріали даної справи не містять доказів наявності відповідного рішення Київської міської ради про надання в оренду позивача спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, Святошинська площа, 1, загальною площею 14111 кв. м., кадастровий номер 75:155:0052, а також наявності належним чином оформленого договору оренди вказаної земельної ділянки.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зважаючи на те, що договір оренди спірної земельної ділянки не був підписаний представником Київської міської ради (а.с.81-85), що свідчить зокрема про неналежне його оформлення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для сплати позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, Святошинська площа, 1, загальною площею 14111 кв. м., кадастровий номер 75:155:0052.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.08.2011 року по справі № К-28962/10 та від 22.09.2011 р. № К/9991/23210/11.

Що стосується позову в частині визнання недійсною податкової декларації зі сплати орендної плати з юридичних осіб державної та комунальної власності за 2010 рік, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

згідно з п.1 Роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 року № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Виходячи з положень діючого законодавства колегія суддів зауважує, що податкову декларацію зі сплати орендної плати з юридичних осіб державної та комунальної власності за 2010 рік не можна визначити документом, що містять норми права загальної або індивідуальної дії. Така декларація не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.

Отже, податкова декларація не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржена в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Співставляючи вищенаведені положення КАС України, колегія суддів приходить до исновку, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту свого права у вказаній частині позову, а відтак висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування першої податкової вимоги від 23.11.10 р. № 1/1526 слід задовольнити частково.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування першої податкової вимоги від 23.11.10 р. № 1/1526 задовольнити частково.

Визнати нечинною та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 23.11.10 р. № 1/1526.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик Повний текст постанови виготовлено - 04.03.13 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.