Постанова № 29841514, 22.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2013 року 2а-6347/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Горбач М.І.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Кибальник Я.М.,

представника відповідача-1 - Гайдай В.Ф.,

представник відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколайф»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейств України у Київській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколайф» (далі - позивач) з позовною заявою до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України (далі - відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Київській області (далі - відповідач-2), - про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалами суду від 16.01.2013 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача-1. Від представника відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив зобов'язати відповідача-1 надати висновок відповідачу-2 із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає відшкодуванню, а також - зобов'язати відповідача-2 перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти з Державного бюджету України у якості бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 601 952 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що відповідач не відшкодовує позивачу ПДВ в порушення судового рішення, яке набрало законної сили.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив повністю, письмових заперечень до суду не подавав. Обґрунтовуючи свої усні заперечення проти позову, представник відповідача-1 зазначив, що з норм чинного законодавства та, зокрема, статті 200 Податкового кодексу України, які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, - слідує, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі ж невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права, на думку відповідача-1, має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Представник відповідача-2 проти позову заперечив, обґрунтування заперечень подав до суду в письмовій формі. З письмових заперечень відповідача-2 слідує, що позовні вимоги щодо нього є безпідставними, оскільки за умов ненадходження до відповідача-2 висновків відповідача-1 щодо відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ та узгодженої інформації, у відповідача-2 відсутні правові підстави для відшкодування позивачу ПДВ.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період липень-жовтень 2007 року відповідачем-1 був складений Акт від 18.01.2008 №3\23-2\31856409 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2008 №0000022340/0 (далі - рішення від 18.01.2008), яким заявлена позивачем сума відшкодування ПДВ, що становила 2 218 857 грн., була зменшена на 1 601 952 грн.

Не погоджуючись з рішенням від 18.01.2008, позивач подав позов до Господарського суду Київської області про визнання цього рішення недійсним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2012, яка набрала законної сили, у справі №А18/297-08 К-51867/09 за вищезазначеним позовом залишено в силі постанову Господарського суду Київської області від 7.08.2008, якою було скасовано рішення відповідача від 18.01.2008.

З врахуванням рішень цих судів та на підставі декларацій з ПДВ, поданих позивачем за період липень-жовтень 2007, всього до відшкодування позивачу підлягає 1 601 952 грн.

Факт заборгованості відповідача щодо відшкодування позивачу ПДВ в сумі 1 601 952 грн. представником відповідача не заперечувався. Заперечення представника відповідача проти позову в судовому засіданні є за своїм змістом лише вказівкою на порушення позивачем процедури стягнення з відповідача цієї заборгованості.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Із матеріалів справи слідує, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.02.2012 у справі №А18/297-08 К-51867/09 за вищезазначеним позовом залишено в силі постанову Господарського суду Київської області від 7.08.2008, якою було скасовано рішення відповідача від 18.01.2008, - судом було визнано право позивач на відшкодування з Державного бюджету України ПДВ в розмірі 1 601 952 грн.

Відповідно до п. 200.15 статті 200 Податкового кодексу України від 2.12.2010 № 2755-VI, - у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В порядку виконання зазначеної норми відповідач-1 мав протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ним ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.02.2012 у справі №А18/297-08 К-51867/09 подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Такий висновок є підставою для перерахування коштів ПДВ відповідачем-2 на користь позивача. Однак з пояснень представника відповідача слідує, що такий висновок відповідачем-1 не подавався, незважаючи на отримання ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.02.2012. Таким чином, бездіяльність відповідача-1, що виразилась у не направленні висновку суперечать статті 200 Податкового кодексу України, а позовні вимоги про спонукання до дій по направленню висновку - є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.200.13 статті 200 Податкового кодексу України орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, висновок відповідача-1 є юридичною підставою для перерахування позивачу коштів відповідачем-2.

Оскільки відповідач-1 не надсилав відповідачу-2 в порядку виконання п.200.13 статті 200 Податкового кодексу України висновку, то суд приходить до висновку, що відповідач-2 діяв в межах, встановлених законодавством та не мав права на перерахування сум бюджетного відшкодування позивачу.

Суб'єкт владних повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за умов відсутності правопорушення в його діях.

У зв'язку з зазначеним позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Васильківську ОДПІ Київської області ДПС надати, у порядку передбаченому статтею 200 Податкового кодексу України, висновок із зазначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у зв'язку з визнанням недійсним у судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 18.01.2008 № 0000022340/0.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 лютого 2013 р.