Ухвала суду № 29841400, 04.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"04" березня 2013 р. Справа № 0670/3852/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" січня 2013 р. у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року задоволено позов Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод".

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 5 червня 2012 року №№ №000044222, 000045222, винесені Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Житомирі), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не надано оцінку тим обставинам, що вчинені позивачем правочини з ТОВ "Грант" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування фактично не підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, а за відсутності факту придбання товару ці суми не можуть бути включені до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами виїзної позапланової перевірки Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі ДП "ЖЛГЗ") з питань фінансово - господарських відносин з ТОВ "Грант" за червень 2011 року, складено акт від 25.05.2012 № 825/22-2/00375504/0100 (том І, а.с. 13-41) в якому зазначено, що підприємством допущено порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "ЖЛГЗ" при придбанні товарів від постачальника TOB "Грант", оскільки товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

Також, податковий орган посилається на те, що підприємством порушено п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ кв. 2011 року в сумі 3767767 грн. (3360959 грн. + 406808 грн.) в тому числі 3360959 грн. за ІІ кв. 2011 року та вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2962514 грн. за червень 2011 року.

05 червня 2012 року, на підставі даного акту, відповідачем прийнято податкові - повідомлення рішення № 000045222, яким ДП "ЖЛГЗ" визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2962514,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 1 грн. (том І, а.с. 12), № 000044222, яким ДП ДП "ЖЛГЗ" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 406808 грн. (том І, а.с. 11).

Перевіряючи законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність включення у червні 2011р. до витрат, витрати, пов'язані з придбанням товарів отриманих від ТОВ "Грант", а також, правильно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 6 червня 2005 року між ДП "ЖЛГЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант" (далі - ТОВ "Грант") укладено договір постачання товару, а саме: шкіряного напівфабрикату "Вет-блу" (том І, а.с. 42-44). Пунктом 2.1. цього договору визначено, що кількість і асортимент товару обумовлюється в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною.

У червні 2011 року, на виконання умов зазначеного договору, TOB "Грант" передало у власність ДП "ЖЛГЗ" шкіряний напівфабрикат "Вет-блу" на загальну суму 17775085,74 грн., в т.ч. ПДВ - 2962514,29 грн. відповідно до специфікацій товару №№69,70,71 (том І, а.с. 45,50,57).

Придбання товару на вказану суму підтверджується видатковими і податковими накладними в матеріалах справи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції (том І, а.с. 46, 47, 51, 52, 58, 59, 62, 63, 66, 67, 69, 70, 73, 74, 77, 78, 81, 82, 85, 86).

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору товар передається ДП "ЖЛГЗ" за адресою, вказаною в актах приймання-передачі (том І, а.с. 49, 54-56, 61, 65, 72, 76, 80, 84, 88) та в послідуючому, після отримання товару від TOB "Грант" на відповідних складах, даний товар позивач передав комісіонеру Товариству з обмеженою відповідальністю "Хартманс" на підставі договору комісії на продаж товару від 31.05.2010 №3 (том 1 а.с. 89-95), за яким, вказаний шкіряний напівфабрикат "Вет-блу" несортований, був переданий Комітентом (ДП "ЖЛГЗ") Комісіонеру (TOB "Хартманс") для здійснення продажу на експорт.

Як встановлено судом, товар був переданий на комісію в місцях отримання товару від постачальника (TOB "Грант"), відповідно до актів приймання-передачі, які знаходяться в матеріалах справи.

В послідуючому, на підставі вантажно - митної декларації Комісіонером (TOB "Хартманс") було поставлено шкіряний напівфабрикат "Вет-блу" одержувачу BLU POINT S.R.L. і відповідно до якої вказаний товар залишив митну територію України та був відправлений одержувачам (том І, а.с. 103-105). Отже, вказані обставини свідчать про фактичну наявність Товару та господарську мету ДП "ЖЛГЗ" щодо отримання прибутку від комерційної діяльності .

На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копії договорів, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання - передачі, звіти комісіонера, вантажно - митні декларації, платіжні доручення.

Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Доводи податкового органу, що первинні документи неналежним чином заповнені не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так само, є безпідставними доводи податкового органу про те, що у позивача немає документального підтвердження фактичного отримання товару, товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до умов договору №06/06/05 від 06.06.2005 року, місце постачання товару визначається окремими повідомленнями постачальником покупця, перехід товару фіксується відповідними актами прийому - передачі.

Окрім того, умовами доповнення №1 від 01.06.2010 (а.с. 95) до договору комісії від 31.05.2010 №3, з договору виключений п.п 1 п. 7.1 розділу 7 стосовно компенсації комісіонеру витрат на транспортування товару, оскільки отримання товару від постачальника та передача його комісіонеру відбувалась в одному місці (з метою здешевлення ціни товару), а саме на підприємствах по переробці шкіри.

Та обставина, що на час підписання зазначених актів приймання-передачі товару, директор підприємства не перебував у відрядженні, не може слугувати підставою для спростування фактів, викладених в даних актах.

Також, є безпідставним посилання податкового органу на те, позивачем порушено вимоги податкового законодавства щодо віднесення витрат та формування податкового кредиту, оскільки основним постачальником ТОВ "Грант" у перевіряємий період було ТОВ "Українська паливна компанія" яке не знаходиться за податковою адресою і неможливо встановити господарські відносини між цим товариством та ТОВ "Грант".

Саме у зв"язку з вказаними обставини, відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між ДП "ЖЛГЗ" та TOB "Грант" договорів, внаслідок чого позивачу донараховано податкові зобов'язання.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими висновками, оскільки вони не узгоджуються з нормами ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, однією з ознак, яка згідно з ЦК впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано податковим органом у спосіб, визначений законом, угоди, укладені між ДП "ЖЛГЗ" та TOB "Грант" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ "Грант" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу шкіри, а в подальшому позивач через комісіонера реалізував даний товар іноземним контрагентам. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до складу витрат та до доходу. Посилання відповідача на те, що ТОВ "Грант" не повністю відобразило податкові зобов'язання у своїй звітності суд не приймає до уваги, адже позивач не може нести відповідальність за такі дії контрагента.

Так само, відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ДП "ЖЛГЗ" та TOB "Грант" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від TOB "Грант" та передачу товару на комісію TOB "Хартманс", підтверджені первинними документами ДП "ЖЛГЗ", у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини на які посилається податковий орган щодо нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, а тому позивачем правомірно, відповідно до підпункту 14.1.27 ст.14, п.138.1 ст.138 ПК України включено до витрат за червень 2011 року витрати, пов'язані з придбанням товарів отриманих від ТОВ "Грант".

Також, надаючи правову оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту 2011 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем дотримано вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту.

Такі дії позивача узгоджуються з нормами ст.198 ПК України, оскільки податковий кредит сформовано ДП "ЖЛГЗ" на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону. Доказів на підтвердження того, що податкові накладні на підставі яких сформовано податковий кредит не відповідають вимогам ст.201 ПК України не надано та не встановлено судом.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов правильних висновків, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість діяв неправомірно та без урахування встановлених обставин.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що характер господарських операцій з ТОВ "Грант" не відповідає меті діяльності позивача, оскільки Статутом ДП "ЖЛГЗ" визначено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, комерційна та посередницька діяльність, здійснення торгово-закупівельних і бартерних операцій як на території України так і за її межами згідно з діючим законодавством.

В свою чергу, податковим органом не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" березня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" вул. 1-го Травня , 38,м.Житомир,10008

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014