Рішення № 29840573, 28.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1817/2123/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Дашутін Ігор ВолодимировичНомер провадження 22-ц/788/563/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Гагіна М. В., Маслова В. О.,

за участю секретаря судового засідання-Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,

про розірвання договору довічного утримання,

В С Т А Н О В И Л А :

22 травня 2012 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 01 квітня 2004 року між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_4 укладений договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом, при цьому вона передала набувачу майна ОСОБА_4- власний будинок, а остання взяла на себе зобов'язання довічно утримувати її, забезпечувати всім необхідним, що визначено в договорі, але ОСОБА_4 не виконує своїх зобов'язань, а тому ОСОБА_3 просила розірвати договір довічного утримання.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, по суті позовних вимог.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд фактично слово в слово переписав попереднє рішення Сумського районного суду від 20 січня 2011 року. Зміст пояснень свідків з боку відповідачки абсолютно співпадає з тими пояснення, які вже покладались в основу попереднього судового рішення. Справжній зміст пояснень свідків і ті пояснення, на які послався суд у рішенні суду суттєво відрізняються. Судом першої інстанції при ухваленні рішення зовсім не були взяті до уваги численні пояснення свідків, які підтверджували факти невиконання відповідачкою договору довічного утримання протягом останніх двох років. Судом було проігнороване навіть пояснення самої відповідачки стосовно того, що вона та її чоловік з ранку до вечора знаходяться на роботі та не мають можливості годувати позивачку, а також те, що ОСОБА_4 не було надано жодного письмового документа на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по придбанню предметів одягу, взуття та ліків для позивачки. Нею ж навпаки було надано фотокартки, на яких зображений дійсний стан речей на даний час та ті жахливі умови в яких позивачка змушена існувати. Вважає, що ОСОБА_4 не виконує умов договору, а тільки користується переданим позивачкою згідно договору майном, тоді як вона змушена ходити по сусідах просити допомоги та залишається у безпорадному стані, оскільки сама не може себе обслуговувати. Крім того, вказує, що гроші, отримані від відповідачки при укладенні договору вже давно останній повернуті з пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, її представників ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_4, яка проти скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню - з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з факту ненадання позивачкою доказів щодо неналежного виконання відповідачкою обов'язків по договору довічного утримання.

Проте з таким висновком суду неможливо погодитись.

Постановлюючи судове рішення у цій справі, суд фактично переписав судове рішення від 20 січня 2011 року, не давши належну оцінку показам свідків, невірно виклавши їх зміст.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначених вимог суд не дотримався.

Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) має триваючий характер, тому щовимагає систематичного і постійного виконання набувачем своїх обов'язків щодо відчужувача до моменту припинення договору.

Під утриманням можна розуміти повне забезпечення матеріальними та грошовими ресурсами особи для задоволення її життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності. Головною ознакою утримання є забезпечення утриманця (відчужувача) грошовими коштами та (або) іншими матеріальними цінностями.

Поняття (догляд) означає нагляд за відчужувачем, станом його здоров'я, умовами побуту тощо. Догляд не обов'язково пов'язаний з наданням матеріальної допомоги і опосередковується своєрідною трудовою участю набувача в житті відчужувача, наданням відчужувачу послуг, обсяг яких передбачається договором.

Матеріальне забезпечення (утримання) та послуги з догляду надаються набувачем до моменту смерті відчужувача (довічно) або до моменту розірвання договору довічного утримання.Тобто набувач бере на себе обов'язок по утриманню відчужувача, який встановлений за умовами договору у вигляді матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) .

Згідно вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються

Відповідно до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 квітня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Сумської районної держнотконтори О.В. Хоменко.

Умовами договору передбачено, що ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 свій житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку при ньому загальною вартістю згідно оцінки Сумського БТІ - 31 307 грн., розташовані у АДРЕСА_1. У свою чергу ОСОБА_4 зобов'язалася забезпечити матеріальне утримання ОСОБА_3 щомісячно на суму 200 грн., забезпечити житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у кімнаті жилою площею 16,2 кв. м. у відчужуваному будинку, забезпечити щоденним триразовим харчуванням, надання побутових послуг (прання постільної білизни - один раз на 14 днів), забезпечити необхідним одягом та належним медичним обслуговуванням, користування земельною ділянкою згідно з цільовим призначенням.

Спочатку між сторонами була домовленість про купівлю-продаж будинку, у зв'язку з чим 09 листопада 2004 року ОСОБА_3 склала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_4 10700 грн. за свій житловий будинок. Підпис ОСОБА_3 на розписці посвідчений сільським головою Бездрицької сільської ради (а.с.31), але згодом укладений договір довічного утримання.

Після укладення договору довічного утримання між сторонами складалисядоброзичливі відносини, які задовольняли обидві сторони.

Але з часом відносини погіршились, що стало приводом для звернення до суду ОСОБА_3 з позовом про розірвання договору довічного утримання.

Рішенням Сумського районного суду від 20 січня 2011 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Після рішення суду відносини ще більше ускладнились та погіршились.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 досягла 89 річного віку. Через похилий вік та хворобу вона знаходиться в безпорадному стані.

З пояснень позивачки вбачається, що після постановлення у 2011 році судового рішення її стан здоров'я значно погіршився, вона перенесла інфаркт головного мозку, потребує постійного стороннього догляду, щоденного постійного прийому ліків та відповідного харчування, що підтверджується медичними довідками (а.с. 34, 69). Відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання за договором, разом із членами своєї сім'ї образливо ставляться до неї, плюють, б'ють, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталась до органів міліції (до матеріалів справи долучені матеріали про відмову у порушенні кримінальних справ). Всупереч умовам договору вона проживає у маленькій холодній кімнаті, а не в обумовленій згідно договору кімнаті площею 16 кв.м. Відповідачка не забезпечує харчуванням, належний їй холодильник вона пошкодила, а свій холодильник поставила у коридорі, але користуватись ним не дозволяє, продукти викидає. Вона часто голодує, заходить їсти до сусідів. Погріб, в якому відповідачка зберігає овочі - закритий і вона не може ним користуватись. Належну їй ванну відповідачка продала. Догляду не здійснює, митися не допомагає, забороняє заходити сусідам. Одяг, взуття ніколи не придбавала, білизну та речі ніколи не прала, станом здоров'я не цікавиться, ліків не купує. З приїздом у травні 2012 року доньки її життя змінилося. Донька надає їй допомогу та догляд. Донька проживає на квартирі, оскільки ОСОБА_4 забороняє їй навіть заходити в будинок.

Матеріали справи містять докази, які свідчать про те, що після січня 2011 року мало місце неналежного виконання ОСОБА_4 умов договору довічного утримання.

Відповідно до ст.57,58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст.ст.11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, що підтверджують заявлені позовні вимоги, є покази сусідів ОСОБА_3, інших осіб, які допитувались судом першої інстанції у якості свідків.

Допитані судом першої інстанції свідки фактично підтвердили ті обставини, про які зазначає ОСОБА_3

Так, сусідка ОСОБА_9 05.09.2012 року суду пояснила, що ОСОБА_3 знає з 1978 року. В будинку у ОСОБА_3 вона була останній раз у лютому 2012 року. До цього часу була по 2-3 рази на тиждень. Їй відомо, що протягом 4 років остання навіть не може вдома поїсти. Вона сама собі купує продукти. Коли приходила до неї ОСОБА_3 - вона давала їй їсти. ОСОБА_4 з позивачкою не розмовляють, не цікавляться її життям. Сусіди викликали самі швидку допомогу для ОСОБА_3 В лікарню провідувати позивачку ОСОБА_4 не приходила, не купує одягу, ліків, зачиняє двері. ОСОБА_3 постійно ходить побита, не може ходити на город, не може вирвати ягоди. Її дочку не пускають на подвір'я. Дочка готує їсти у сусідів. Сусіди купували ліки для позивачки. У лютому 2012 році ОСОБА_10 купувала ліки на 300 грн.

Свідок ОСОБА_11 05.09.2012 року суду пояснив, що після суду у 2011 році відповідачка та члени її сім'ї почали погано відноситись до ОСОБА_3, вона постійно плаче, говорила його матері про те, що з холодильника повикидали її продукти. Приходила до них обпльована, грілась сама та сушила бурки, говорила, що ОСОБА_4 налив у них води і виставив на вулицю, порізав колоші. Вона ходить до них поїсти. ОСОБА_4 не дозволяють їй сидіти біля двору, виходити на город, не пускають на кухню. ОСОБА_3 купається у сусідів. Був випадок, коли ОСОБА_3 було погано, він зателефонував своїм і ті передавали маршруткою для неї ліки. Останній раз ОСОБА_3 була у них вдома 4 вересня 2012 року, її накормили. Він особисто бачив, як ОСОБА_4 штовхнув бабушку і плюнув на неї: так було два рази. У сусідів вона брала миску для прання. ОСОБА_12 відвозив її в лікарню, а його брат купував для неї ліки.

Допитана свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_3 їй постійно скаржилась на відповідачку. Істи вона готувала у сусідів. Просила, щоб її влаштували у лікарню. Разом зі своїм чоловіком вона відвозила позивачку до В.-Сироватської лікарні. Частину коштів на ліки давала ОСОБА_3, а частину вони позичали. Їм телефонував лікар та говорив що іще потрібно привезти, коли треба переодіти, оскільки до ОСОБА_3 ніхто не приходив. Догляду за ОСОБА_3 немає ніякого. Дочку позивачки відповідачка вигнала, вона спить у сусідів. З приїздом дочки ОСОБА_3 не голодує, донька за нею доглядає.

Допитаний 20 жовтня 2010 року свідок ОСОБА_12 - директор територіального центру соціального обслуговування пристарілих - суду пояснив, що ОСОБА_3 говорила йому, що їй немає життя, запитувала, чи можна їй піти в інтернат. Кожного дня вона ходила в магазин за продуктами. На своєму автомобілі він відвозив її до лікарні, вони купували ліки і продукти. Спить ОСОБА_3 не на ліжку, а на топчані. Білизни як такої немає. Харчується у сусідів, потребує постійного догляду, а ОСОБА_4 постійно на роботі.

Сусідка ОСОБА_13 29 жовтня 2012 року суду пояснила, що у її присутності було таке, що ОСОБА_3 просила їсти, а їй відмовляли. 14 жовтня вона була у будинку, там жахливі умови для проживання.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що останній раз у будинку він був влітку 2012 року. Кухня закрита. Він жодного разу не чув, щоб ОСОБА_3 запрошували поїсти. У його присутності ОСОБА_4 відмовлялися попрати речі. Це було два рази. У його присутності ОСОБА_4 відмовлялись купувати ліки.

Аналізуючи покази свідків, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачкою неналежно виконуються умови укладеного договору. У суду відсутні підстави не довіряти показам зазначених свідків чи ставити їх під сумнів.

Не погоджуючись на розірвання договору довічного утримання відповідачка в порушення вимог ст.ст.11,60 ЦПК України не надала відповідних необхідних доказів належного утримання позивачки з наданням їй матеріального забезпечення відповідно до умов укладеного договору. У матеріалах справи відсутні чеки, квитанції, які б підтверджували придбання позивачці ліків, одягу. Відповідачкою не наведено доказів на підтвердження виконання п.5 Договору, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язалася забезпечити матеріальне утримання ОСОБА_3 щомісячно на суму 200 грн.

Утримання ОСОБА_4 має бути достатнім для підтримки повноцінного та достатнього життєвого рівня позивачки - відчужувача майна за договором довічного утримання.

За своїм віком та станом здоров'я ОСОБА_3 не в змозі самостійно годуватися.

Практично цілий день вона сама знаходиться вдома, оскільки відповідачка та її чоловік постійно працюють повний робочий день, з ранку до вечора. Ця обставина сама по собі уже свідчить про те, що належним чином не утримується позивачка, тричі на день вона не забезпечується харчуванням, як це передбачено умовами договору.

Всі викладені вище факти свідчать про неналежне виконання відповідачкою покладених на неї обов'язків за договором довічного утримання щодо матеріального утримання ОСОБА_3, забезпечення її одягом, ліками, харчуванням.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_4 про погіршення відносин після втручання доньки позивачки ОСОБА_3, яка в травні 2012 року приїхала до мами з Москви, оскільки ще задовго до приїзду доньки відносини переросли у складні та напружені, уже були предметом судового розгляду.

Допитані з боку відповідачки свідки не спростували встановлені фактичні обставини, деякі з них стосуються та характеризують інші періоди, які не мають значення для вирішення цього спору.

Колегія суддів вважає, що позивачкою доведена обґрунтованість заявлених нею позовних вимог.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розглядуапеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої

інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивачки підлягають стягненню з ОСОБА_4 понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору у сумі 222 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2013 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 01 квітня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Сумської районної держнотконтори О.В. Хоменко.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі у сумі 222 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий -

Судді -