Рішення № 29839026, 05.03.2013, Харцизький міський суд Донецької області

0550/12675/2012

2/0248/213/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.

при секретарі - Сауніної С.О.

за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьк цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про виділення частки спільного майна в натурі, встановлення порядку користування приміщеннями квартири, третя особа - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач-відповідач ОСОБА_3 в грудні 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, в якому вказує, що він є власником ј частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.12.1997р., №1437. Кожному з відповідачів також належить по ј частині вказаної квартири. Загальна площа квартири 65,90кв.м., житлова площа всієї квартири становить 39,00кв.м., в тому числі кімнати площею 10,6 кв. м., 11,7кв.м. та 16,7кв.м. Крім того, до квартири входить коридор - 10,5кв.м., кухня - 9,2кв.м., ванна - 2,9кв.м., туалет - 1,3кв.м., кладова - 0,6кв.м. Розмір житлової площі на кожного з власників спірної квартири становить 9,75кв.м. Всі три кімнати ізольовані. На теперішній час в квартирі проживає лише одна відповідачка - його колишня дружина ОСОБА_4. Син ОСОБА_5 працює і живе з сім'єю у м.Донецьк, але адреса його йому невідома, дочка ОСОБА_6 теж живе окремо. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 вони живуть кожний своїм життям, іншого житла у нього немає, але він постійно дає гроші колишній дружині на оплату комунальних послуг за свою частку квартири, хоча не має можливості проживати у спірній квартири, так як йому постійно погрожують колишня дружина і зять. Вони всіляко йому перешкоджають проживати у квартирі. Оскільки вони не можуть домовитись про порядок володіння та користування квартирою, він змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Поділити в натурі квартиру неможливо.

Просить встановити порядок користування житловим приміщенням - спірною квартирою, та виділити для користування та проживання йому кімнату за НОМЕР_1 житловою площею 10,6кв.м., а кімнати НОМЕР_2 житловою площею 11,7кв.м. і НОМЕР_3 житловою площею 16,7кв.м. залишити у користуванні відповідачів, кімнати №1,2,5,6,7 - коридор, ванну, туалет, кладову, кухню - залишити у загальному користуванні, зобов'язати відповідачів не перешкоджати йому у користуванні житлом.

В січні 2013 року відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виділення частки спільного майна в натурі, встановлення порядку користування приміщеннями квартири, який мотивують тим, що їй - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності №1437 від 25.12.1997р. належить в рівних долях квартира АДРЕСА_1 - по ј частині. Під час приватизації квартири частки були вказані, але не були виділені в натурі. Загальна площа квартири складає 65,90кв.м., житлова площа - 39,00кв.м. Спірна квартира складається з 3-х кімнат: 1-а кімната становить 11,7кв.м., 2-а кімната становить 10,6кв.м., 3-я кімната становить 16,7кв.м., кухня - 9,2кв.м., ванна кімната - 2,9кв.м., туалет - 1,3кв.м., коридор - 10,5кв.м. Квартира обладнана балконом 1,4кв.м. та лоджією 1,0кв.м. На час звернення спірної квартири у сумісну власність вони були однією сім'єю, виросли їх з відповідачем діти, до жовтня 2011 року вони вчотирьох постійно мешкали та користувалися цією квартирою. Протягом багатьох років їх відносини з відповідачем будувалися лише на сварках, погрозах відповідача щодо фізичної розправи з ними. Неодноразово пропонувалося відповідачу купівлю іншої житлової площі, однак він не погоджувався, говорив, що виділить кімнату в спірній квартирі та буде туди впускати інших мешканців. Після вимагав з них 12000 доларів США, оцінивши в цю суму свою ј частку квартири. Але стільки не коштує ј частина трикімнатної квартири. У жовтні 2011 року ОСОБА_3 створив сім'ю з іншою жінкою, забрав свої речі і добровільно пішов з квартири. З того часу відповідач постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2. 02.12.2011 року рішенням Харцизького міського суду їх шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач продовжував їй погрожувати, тому донька ОСОБА_6 вимушена була із своєю сім'єю переїхати до неї, і на теперішній час вона постійно буває з нею. Спочатку відповідач намагався приходити в квартиру, завжди був на підпитку влаштовував сварки, його не хвилювало, що в квартирі є онука, і що є сусіди. Відповідач завжди влаштовував сварки тільки тоді, коли сина в місті не бувало, так як він працює за межами міста. Кожного місяця вони, усі власники квартири, крім ОСОБА_3, складають кошти та сплачують комунальні послуги. Відповідач мешкає своїм окремим життям, жодного разу не сплатив за комунальні послуги, починаючи з листопада 2011 року. На дійсний час вони, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, бажають припинити своє право сумісної часткової власності і виділити в натурі частки квартири - по ј ідеальної частини. У них окремого житла немає, кожна з них бажає влаштовувати своє життя і розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, для чого їм потрібно мати окремі кімнати.

Просять припинити право спільної часткової власності на спільне майно, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6; виділити ОСОБА_4, ідеальну ј частку спільного майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на ј частку вказаної квартири, що становить кімната НОМЕР_2 площею 11,7кв. м.; виділити ОСОБА_6 ідеальну ј часку спільного майна в спірній квартирі та визнати за нею право власності на ј частку спірної квартири, що становить кімната НОМЕР_3 площею 16,7кв.м.; стягнути з відповідача на їх користь понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 147,70грн., та витрати по оплаті послуг адвоката.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_3 свої позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та додатково пояснив, що в спірній квартирі він не проживає з листопада 2011 року, але у нього є ключі від квартири і він періодично буває там. Жити в квартирі він не може, оскільки його дружина постійно виштовхує його з квартири, разом із зятем погрожують йому, що він одного разу може не прокинутися, якщо залишиться жити в квартирі. Одного разу дружина викинула його речі на балкон. Також, він почав помічати, що у нього пропадають гроші. Син - ОСОБА_5 не перешкоджав йому проживати в квартирі, а дочка - ОСОБА_6, настроювала проти нього зятя. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до нього він не визнає та просить відмовити в їх задоволенні з вищезазначених підстав, а також тому, що вони не ґрунтуються на законі.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 і просив їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_6 просив відмовити через їх необґрунтованість.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, надавши заяву, в якій вказала, що її інтереси в суді буде представляти адвокат ОСОБА_2, та просила справу розглянути у її відсутності. В своїх письмових поясненнях, наданих суду, ОСОБА_4 свої позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, а позовні вимоги ОСОБА_3 до неї не визнала та пояснила, що через постійні сварки, які влаштовував ОСОБА_3, в грудні 2011 року шлюб між ними було розірвано. Після цього ОСОБА_3 утворив сім'ю з іншою жінкою і, зібравши свої речі, добровільно пішов з квартири. Ключі від квартири у нього залишилися, і він міг безперешкодно бувати в ній. При цьому ніхто його не виганяв та не погрожував йому. Коли він приходив до квартири, то був постійно на підпитку та вчиняв скандали. Вони навіть пропонували виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за його частку в квартирі, або купити йому окреме житло, однак він вимагав дуже великі суми за свою частку, які не співмірні з її вартістю. Вважає, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 будуть порушені її права, як власника, оскільки кімната, яку просить виділити ОСОБА_3 йому у користування, по площі перевищує його ј частку.

Відповідач-позивач ОСОБА_6 в судове засідання не прибула, надавши заяву, в якій вказала, що її інтереси в суді буде представляти адвокат ОСОБА_2, та просила справу розглянути у її відсутності. В своїх письмових поясненнях, наданих суду, ОСОБА_6 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, а позовні вимоги ОСОБА_3 до неї не визнала та пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Через поведінку ОСОБА_3 вона була вимушена піти з квартири зі своєю сім'єю. На теперішній час вони з батьком відносини не підтримують, їх зустрічі завжди закінчувалися скандалами. Батьки розірвали шлюб, і ОСОБА_3 добровільно зібрав свої речі і пішов з квартири. Вона для підтримки матері стала проживати з нею, але відповідач приходив в спірну квартиру, вчиняв скандали. У ОСОБА_3 є ключі від квартири, і йому ніхто не перешкоджає в ній проживати. Вони пропонували ОСОБА_3 сплатити компенсацію за його ј частину квартири, але він відмовлявся. Пізніше він пропонував їм виплатити йому 12000 доларів США за його ј частину квартири, однак ј частина трикімнатної квартири стільки не коштує. Вважає, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 будуть порушені її права, як власника, оскільки кімната, яку просить виділити ОСОБА_3 йому у користування, по площі перевищує його ј частку.

Відповідач-третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, надавши заяву, в якій вказав, що його інтереси в суді буде представляти адвокат ОСОБА_2, та просив справу розглянути у його відсутності. В своїх письмових поясненнях, наданих суду, ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 до нього не визнав і з цього приводу дав пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не заперечував.

Представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 - в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів-позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, та відповідача-третьої особи ОСОБА_5

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, та зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про виділення частки спільного майна в натурі, встановлення порядку користування приміщеннями квартири, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.08.1980 року. Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу вони мають двох дітей - дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі свідоцтва про право власності від 25.12.1997 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному належить на праві власності по ј частині квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65,9кв.м. та житловою площею 39,0кв.м. Зазначена квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат: кімнати НОМЕР_3 площею 16,7кв.м, кімнати НОМЕР_1 площею 10,6кв.м., кімнати НОМЕР_2 площею 11,7кв.м., а також підсобних приміщень: коридору площею 10,5кв.м., кухні - 9,2кв.м., ванної кімнати - 2,9кв.м., туалету - 1,3кв.м., лоджії - 1,4кв.м., балкону - 1,0кв.м.

З довідки №456 від 10.12.2012р., виданої ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія», вбачається що в спірній квартирі зареєстровані сторони ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, оскільки кожному з них належить по ј частині квартири.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання відповідачів не перешкоджати йому у користуванні житлом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач-відповідач ОСОБА_3, як встановлено в судовому засіданні, в спірній квартирі не проживає. Ці обставини визнані сторонами і на підставі положень частини першої ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 показали, що вони проживають по сусідству з ОСОБА_3. ОСОБА_3 вони можуть охарактеризувати з позитивної сторони, спиртними напоями він не зловживає. Про скандали в сім'ї ОСОБА_3 вони нічого не знають. На теперішній час в квартирі АДРЕСА_1 проживає лише ОСОБА_4 ОСОБА_3 пішов з квартири після розлучення, але з якої причини, вони не знають. ОСОБА_5 тривалий час проживає із сім'єю десь в м.Донецьк. ОСОБА_6 зі своєю сім'єю також проживає окремо.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в своїх письмових поясненнях заперечували проти того, що позивачу-відповідачу ОСОБА_3 ними чиняться якісь перешкоди у користуванні квартирою. Сам же позивач-відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідачі перешкоджають йому користуватися квартирою та проживати в ній. Такі доводи позивача-відповідача суперечать його же показанням в судовому засіданні про те, що у нього є ключі від спірної квартири і він має вільний доступ до неї, а також те, що відповідач ОСОБА_5 ніяким чином не чинив йому перешкоди у користуванні житлом.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити позивачу-відповідачу ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог про зобов'язання відповідачів не перешкоджати йому у користуванні житлом.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, та виділення йому у користування житлової кімнати площею 10,6кв.м., суд вважає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню, та зазначає наступне.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в п.14 постанови від 22 грудня 1995р. №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", квартира, що є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) останньої підлягає поділу в натурі, якщо сторонам можливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Таким чином вимога учасника спільної часткової власності про порядок користування спільним майном може бути задоволена, якщо є можливість виділити у користування йому жиле приміщення відповідно до його частки в спірній квартирі.

Як вбачається з матеріалів справи, житлова площа спірної квартири складає 39,0кв.м, частка жилої площі, що припадає на кожного співвласника, відповідно до їх частки у праві спільної часткової власності, становить 9,75кв.м. В спірній квартирі відсутня кімната такої площі. При такому положенні надання у користування позивачу-відповідачу ОСОБА_3 житлової кімнати НОМЕР_1 площею 10,6кв.м., тобто площею більшою ніж приходиться на його частку, суд вважає неможливим оскільки буде порушене право власності співвласників цієї квартири. Крім того, відсутня згода інших співвласників квартири на виділ ОСОБА_3 житлової кімнати такої площі.

З тих же самих підстав, суд вважає необхідним відмовити відповідачам-позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в задоволенні їх позовних вимог про припинення права спільної часткової власності на спільне майно, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, виділення та визнання за ОСОБА_4 права власності на ј квартири АДРЕСА_1, що становить кімната НОМЕР_2 житловою площею 11,7кв.м., виділення та визнання за ОСОБА_6 права власності на ј зазначеної квартири, що становить кімната НОМЕР_3 житловою площею 16,7кв.м., оскільки кімнати, які відповідачі-позивачі просять виділити їм, по своїй житловій площі є більшими ніж частки відповідачів-позивачів у праві спільної часткової власності, що порушить права інших співвласників.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідачі-позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в судовому засіданні не надали жодного доказу на підтвердження тих обставин, якими вони обґрунтовують свої позовні вимоги, а саме, що кімнати, які вони просять виділити їм, за розмірами відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності, що такий виділ є можливим і, що він не завдасть шкоди іншим співвласникам, у звьязку з чим їх позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд також вважає необхідним відмовити сторонам у відшкодуванні понесених ними судових витрат, оскільки в задоволенні їх позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (229,40грн.) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3441грн.).

Враховуючи, що відповідачами-позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 при подачі зустрічної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі лише 147,70грн., що не відповідає вимогам вищезазначеного Закону, суд, на підставі ст.88 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з них на користь держави не доплачений судовий збір у розмірі по 40,85грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.16,316-319, 321, 355, 356, 358, 364, 365, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст.150 Житлового кодексу України ст.ст.3,10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням.

Відмовити ОСОБА_4, ОСОБА_6 в задоволенні їх зустрічних позовних вимог до ОСОБА_3 про припинення права власності спільної часткової власності на спільне майно, виділення частки спільного майна в натурі та визнання права власності на ці частки.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка народилася в с.Привольне Джалілабадського району Азербайджан, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м.Харцизьк Донецької області, на користь держави судовий збір у розмірі по 40,85грн. з кожного (р/с 31218206700088, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 37980439, отримувач Харцизьке УК /м.Харцизьк/ 22030001, код платежу 22030001 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206, код суду 02895679).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Вступна і резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05.03.2013 року. Повний текст рішення складений 11.03.2013 року.

Суддя: