Постанова № 29838666, 06.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р. Справа №805/2127/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Асманової Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

Державної податкової служби

до державного підприємства «Зуївська експериментальна

теплоелектроцентраль»

про стягнення податкового боргу зі збору за спеціальне використання води

в сумі 506087,49 гривень

за участю:

від позивача: Резакової Т.В., за дов. від 07 березня 2012 року,

від відповідача: Пілігріма О.О., за дов. від 09 квітня 2012 року

Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про стягнення податкового боргу зі збору за спеціальне використання води в сумі 606118,55 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач - державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» має заборгованість перед бюджетом за період з 20.05.2011 року по 19.11.2012 року у сумі 606118,55 гривень, яка виникла внаслідок несплати поточних платежів зі збору за спеціальне використання води згідно з наданими відповідачем розрахунками. Посилаючись на вимоги пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги у зв'язку із самостійним погашенням боргу з боку відповідача та просив стягнути 506087,49 гривень, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову від 04 березня 2013 року, в яких вважає себе звільненим від сплати поточних зобов'язань на підставі статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки стосовно підприємства 06 грудня 2010 року порушено справу про банкрутство.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, органи державної податкової служби є органами державної влади, уповноваженими здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою суб'єктами господарювання податків та зборів.

Відповідач - державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 04623778, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12-14), перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби як платник податків з 22 червня 1993 року, що підтверджується довідкою від 30 січня 2013 року № 1365/19-013 (а.с. 5).

06.04.2011 року відповідачем надано до податкової інспекції податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 1 квартал 2011 року № 9001753916, в якій відповідач визначив до сплати збір у сумі 191616,74 гривень (а.с. 15-19).

09.08.2011 року відповідачем надано до податкової інспекції податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за перше півріччя 2011 року № 9006251996, в якій відповідач визначив до сплати збір у сумі 60362,55 гривень (а.с. 20-24).

20.10.2011 року відповідачем надано до податкової інспекції податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 3 квартали 2011 року № 9009331366, в якій відповідач визначив до сплати збір у сумі 10968,00 гривень (а.с. 25-29).

20.01.2012 року відповідачем надано до податкової інспекції податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2011 рік № 9014119937, в якій відповідач визначив до сплати збір у сумі 160726,98 гривень (а.с. 30-34).

10.05.2012 року відповідачем надано до податкової інспекції податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 1 квартал 2012 року № 9025304263, в якій відповідач визначив до сплати збір у сумі 197805,04 гривень (а.с. 35-39).

07.08.2012 року відповідачем надано до податкової інспекції податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за перше півріччя 2012 року № 9046658125, в якій відповідач визначив до сплати збір у сумі 56433,05 гривень (а.с. 40-44).

08.10.2012 року відповідачем надано до податкової інспекції податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 3 квартали 2012 року № 9064846029, в якій відповідач визначив до сплати збір у сумі 19791,86 гривень (а.с. 45-49).

Підпунктом 9.1.12 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначено, що збір за спеціальне використання води належить до загальнодержавних зборів.

Відповідно до пункту 323.1 статті 323 Податкового кодексу України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

У пункті 324.1 статті 324 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Керуючись пунктом 326.1 статті 326 Податкового кодексу України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Так, відповідно до пункту 326.2 статті 326 зазначеного Кодексу, збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Згідно пункту 328.1 статті 328 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Пунктом 328.2 статті 328 цього кодексу встановлено, що платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, як визначено пунктом 328.3 статті 328 Податкового кодексу України.

Як передбачено підпунктом 49.18.2 пунктом 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України, податкові декларації, розрахунки, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Керуючись пунктом 328.4 статті 328 Кодексу збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Судом встановлено, що станом на день судового розгляду, з урахуванням переплати, несплаченими залишаються грошові зобов'язання зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за звітні податкові періоди - 1 квартал 2011 року, 1 півріччя 2011 року, 3 квартали 2011 року, 2011 рік, 1 квартал 2012 року, 1 півріччя 2012 року та 3 квартали 2012 року у загальному розмірі 506087,49 гривень, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу від 30 січня 2013 року (а.с. 3) та наданим у судовому засіданні представником позивача зворотнім боком облікової картки.

У встановлені законодавством строки самостійно узгоджені податкові зобов'язання відповідачем не сплачені.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод у розмірі 506087,49 гривень.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

3 грудня 2001 року податковою інспекцією сформовано першу податкову вимогу № 1/370, яка направлена поштою та отримана уповноваженою особою відповідача 5 грудня 2011 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах (а.с. 10).

08 січня 2002 року податковою інспекцією сформована друга податкова вимог, яка направлена поштою та отримана уповноваженою особою відповідача 08 лютого 2012 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах (а.с. 9).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня направлення другої податкового вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд не приймає заперечень відповідача щодо порушення справи про банкрутство та знаходження підприємства в стадії розпорядження майном, оскільки позивач просить стягнути суми поточних несвоєчасно сплачених платежів, які не знаходяться в мораторії. Діюче законодавство про банкрутство не позбавляє підприємства, що знаходяться у процедурі розпорядження майном чи санації зобов'язання щодо сплати податків, обов'язкових платежів.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби до державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про стягнення податкового боргу зі збору за спеціальне використання води в сумі 506087,49 гривень з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» (ЄДРПОУ 04623778) у банках, обслуговуючих платника податків, податковий борг зі збору за спеціальне використання води в сумі 506087 (п'ятсот шість тисяч вісімдесят сім) гривень 49 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 06 березня 2013 року в присутності представника позивача та відповідача.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.