Ухвала суду № 298371, 14.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

14.11.06 Справа № 18/121

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Зарічненському ра-ні від 21.07.06 № 527/10

на постанову господарського суду Рівненської області від 23.06.06

у справі 18/121

за позовом ДП»Верес»

до відповідача- ДПІ у Зарічненському ра-ні

провизнання нечинними податкових повідомлень- рішень

представники сторін- не з»явилися

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Рівненської області

від 23.06.06 у справі № 18/121, позов ДП »Верес» задоволено

частково. Податкове повідомлення- рішення від 17.05.06 №

0000072351/2 та рішення № 0000062351/2 від 17.05.06 визнано

нечинними з моменту прийняття. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду з

підстав порушення норм матеріального права та неповного

з»ясування обставин справи. На думку апелянта при вирішенні

справи господарським судом Рівненської області не

застосовано до спірних правовідносин вимоги п.п, 7.4.3. п.

7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість",

а відтак суд першої інстанції дійшов безпідставного

висновку, що відповідач допускає підміну понять

„невключення до податкового кредиту" та „коригування

податкового кредиту".

Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, що п.п, 7.4,3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", стосується операцій, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. З, та які звільнені від оподаткування згідно зі ст. 5 вказаного вище Закону. Оскільки ні ст. 7, ні ст.ст. З, 5 не містять в своєму змісті прямих вказівок чи посилань на поєднання вищезазначених правових норм.

Постанова господарського суду Рівненської області винесена з порушенням норм матеріального права і в частині надання оцінки факту порушення позивачем норм 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" при відображенні сум ПДВ по операціях оренди. Так господарським судом зроблено безпідставний висновок, що відповідачем здійснено порушення при загальному нарахуванні податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 832,74 гривень, які грунтуються на обох випадках зафіксованих порушень, оскільки чинне законодавство передбачає ведення податкового обліку ПДВ сукупно за звітний період з відображення звітних показників з нарастоючим підсумком на закінчення звітного періоду.

У поданих запереченнях, позивач не погодився із доводами апелянта з підстав викладених у запереченнях. Просив апеляційну скаргу- залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

За результатами проведеної податковим органом планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП "Верес" ВАТ "Стир" за період з 01.01.03 по 31.12.05 р.( акт перевірки від 17.02.06 № 23/30563158) із врахуванням результатів адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000072351/2 від 17.05.06 р., № 0000022351/2 від 17.95.06 р. та рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0000062351/2 від 17.05.06 р. за порушення готівкового обігу.

Зокрема перевіркою встановлені порушення: пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 пп.7.4.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на загальну суму 954,71 грн.,в т.ч. за листопад 2003 року - 416,67 грн., за грдуень 2003 року -538,04грн.; п.2.13 ст.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 встановлено -7 випадків витрачання готівкових коштів, отриманих з банку не за цільовим призначенням на загальну суму -1690,00 грн.; п.1.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746 від 28.06.1999 року в результаті чого донараховано 262,86 грн. єдиного податку; п.2.9 ст.2 "Положення про ведення каосивх операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 та п.5.9 ст.5 "Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №и 637 понадлімітні залишки готівки в касі ДП "Верес" за 2003-2005 роки складають -267,76 грн.

Як вбачається із акту перевірки, податкове повідомлення-рішення № 0000072351/2 від 17.05.06 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 954,71 грн. основного платежу та 477,36 грн. штрафних санкцій, прийняте у зв"язку з порушенням п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме в акті зазначено, що з 01.01.04 р. позивач перейшов на єдиний податок за ставкою оподаткування 10%. При переході на нову систему оподаткування не було проведено коригування податкового кредиту в продукції по ДП за грудень 2003 року, яка знаходиться в залишку на момент переходу. Перевіркою встановлено, що на 01.01.04 рахувалися товарні залишки на суму 609,86 грн., придбані з нарахуванням ПДВ яке складає 121,97.

Як встановлено судом першої інстанції, на час переходу позивача на сплату єдиного податку за ставкою 10 % ( з 01 січня 2004 року Закон України «Про податок на додану вартість»не містив норм, які регламентували б проведення будь-яких перерахунків чи коригувань при анулюванні свідоцтва платника ПДВ. Підпункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачає, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податково кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні чи придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуванні операціях звітного періоду.

Зазначена норма закону стосується невіднесення до податкового кредиту сум податку і додану вартість у платника ПДВ у разі здійснення операцій, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість»та які звільнені від оподаткуванз згідно з статтею 5 цього Закону, але вона не регулює сплату податку на додану вартість чи йо перерахунок при переході на спрощену систему оподаткування. Тому в даному випадку, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач допускає підміну понять «невключення до податкового кредиту»та «коригуваю податкового кредиту».

Щодо нарахування податкових зобов"язань по ПДВ за оренду цеху переробки деревини згідно договору від 14.10.02 р. № 86 із змінами внесеними 29.09.03 р., то слід зазначити наступне:

Згідно пункту 5.1 умов договору оренди № 161 від 29 вересня 2003 року орендна плата встановлена в сумі 1500 грн. з жовтня місяця по грудень 2003 року щомісячно. Таким чином податок на додану вартість становить 250 грн. 00 коп. щомісяця. Разом з тим, позивач повинен сплати за листопад і грудень 2003 року ПДВ в сумі 2183,43 грн. Платіжним дорученням № 109 в 24.12.2003 року сплачено 1715,00 грн., платіжним дорученням № 3 від 15.01.2004 року сплачені 540,00 грн., крім того, платіжним дорученням № 4 від 30.01.2004 року сплачено додатково 150 грн. ПДВ за грудень 2003 року.Разом сплачена сума ПДВ становить 2405,00 грн. при зобов'язанні до сплати 2183 грн. 43 коп. Таким чином, переплата становить 221 грн. 57 коп. за листопад- грудень 2003 року.

Відповідно до статті 3 п.3.1.1 Закону України "Про ПДВ" об"єктом оподаткування операції платників податків, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об"єкти застави позичальнику /кредитору/ для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об"єкту фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу /орендарю/.

Відповідно до пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов"язань з продажу товарів /робіт та послуг/ вважається дата, яка припадає на податкові періоди, протягом якого відбувається будь-яка подія , що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця /замовника/ на банківський рахунок платника податку як оплата товарів /робіт, послуг/, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів /робіт, послуг/ за готівкові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дати - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаженння товарів, а для робіт /послуг/ - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт /послуг/ платником податку.

Також перевіркою правильності нарахування єдиного податку та ведення "Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності" на підставі первинних документів по обліку виручки по касових операціях та операцяіх по банківських рахунках встановлено, що в порушення ст.ст.1,3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 р. поданий в Зарічненське відділення Дубровицької МДПІ розрахунок для нарахування 10% єдиного податку за II кв.2005 р. не в повній мірі включались суми виручки від реалізації продукції, що поступила в касу та на розрахунковий рахунок, що призвело до заниження суми єдиного податку за II квартал 2005 року в розмірі 262,86 грн, (фактична виручка складає -12888,60 грн., 10% ставка єдиного податку повинна складати - 1288,86 грн., а в поданому розрахунку єдиного податку за цей період зазначено виручку в розмірі 10260,00 грн. та 10% ставку єдиного податку в сумі 1026,00 грн.) В порушення податкового обліку в розрахунок єдиного податку за II квартал 2005 року не включено слідуючі суми виручки: виручка по касі в сумі 187,44 грн., яка надійшла по ПКО № 16 від 05.04.2005 року від Кучмін М.А. за облицювальну дощечку; виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок 04.04.2005 року в сумі 2441,12 грн. від районного відділу освіти за перевезення школярів, що в цілому призвело до заниження єдиного податку в сумі 262,86 грн. /2628,56 10%).

Згідно книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва -юридичної особи, яка застосовує спорущену систему оподаткування, обліку і звітності", за 2005 рік, позивачем не відображена виручка по касі в сумі 187,44 грн. за 05.04.05 р. та виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок 04.04.05 в сумі 2441,12 грн., а тому суд першої інстанції підставно відмовив у позові в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022351/2 від 17.05.06, яким донараховано єдиний податок в сумі 262,86 грн. та штрафні /фінансові санкції/ в сумі 170,00 грн.

Як встановлено судом, Рівненською обласною філією АППБ "Аваль" ліміт залишку грошових коштів в касі підприємства згідно заявки розрахунку від 25.01.2001 року визначено в сумі 200,00 грн.

В порушення п.2.9 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 та п.5.9 глави 5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, понадлімітні залишки готівки в касі ДП "Верес" за 2003-2005 р.р. складають -267,76 грн., а саме: залишок грошових коштів в касі ДП "Верес" на кінець дня 09.07.2003 року складав 333,88 грн., при встановленому ліміті -200,00 грн. Переліміт складає 133,88 грн. за 09.07.2003 року та 10.07.2003 року.

В порушення п.2.13 глави 2 "Положення про ведення каосивх операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 встановлено -7 випадків витрачання готівкових коштів, отриманих з банку не за цільовим призначенням на загальну суму -1690,00 грн. Дані факти порушень, позивачем належним чином не спростовано.

Згідно із ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарюванння можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового та майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. В даному випадку це Указу Президента України "Строки застосуванння адміністративно-господарських санкцій визначені статтею 250 ГК України.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня вчинення порушення таким суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення № № 0000062351/2 від 17.05.06 де строки застосовуння фінансових санкцій не враховані, зокрема за періоди 09.07.03; 10.07.03 та період 30.09.03-28.11.03 р.; 27.02.04; 21.05.04; 29.07.04; 01.11.04 та 15.12.04., оскільки порушення за ці періоди виявлені 17.02.06, а рішення прийнято /первісне 02.03.06/, яке є предмеї оскарження - 17.05.06, тобто з порушенням строків застосування.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Рівненської області від 23.06.06 у справі № 18/121 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Рівненської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк