Рішення № 29836348, 04.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.13 р. Справа № 905/667/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС АЗЧ МАРКЕТ", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський Металургійний Комбінат ім.Ілліча», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 225 727,46 грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з»явився

від відповідача - Альошина С.В. - представник по довіреності №09/75 від 03.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АІС АЗЧ МАРКЕТ", м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області суми основного боргу у розмірі 225 000 грн., пені у розмірі 17 151,64грн. та річних відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8 575,82 грн. (Усього 250 727,46 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №КР2801-12 (на придбання сировинних, паливо - енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 27.01.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію протоколу розбіжностей до договору, копію видаткової накладної №КрРг-01914 від 04.07.2012р., копію довіреності №647 від 02.07.2012р.

13 лютого 2013р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 11.02.2013р. в порядку ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області суму основного боргу у розмірі 200 000грн., пеню у розмірі 17 151,64грн. та річні відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8 575,82 грн. (Усього 225 727,46 грн.) Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№09/6 від 01.03.13р. пояснив, що сума основного боргу сплачена ним частково у розмірі 25 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №369 від 31.01.2013р., №453 від 11.02.2013р. Тому, просить суд припинити провадження по даній справі в сплаченій частині з підстав відсутності предмету розгляду.

Позивач у засідання суду не з»явився, проте 21.02.2013р. через канцелярію суду від останнього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

27 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АІС АЗЧ МАРКЕТ", м. Київ (далі по тексту-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №2801-12 від 27.01.2012р.(на придбання сировинних, паливо - енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), згідно умов якого Постачальник зобов"язався передати, а Покупець зобов»язався прийняти матеріали, а саме автошини та запасні частини до автомобілів на умовах, передбачених даним договором.

Вказаний договір складений з протоколом розбіжностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №КР2801-12 (на придбання сировинних, паливо - енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 27.01.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу.

Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до даного договору, які є невід»ємною частиною (п. 2.1 Договору).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація б/н від 04.07.2012р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку продукції із зазначенням строків поставки та оплати товару (протягом 10 календарних днів з моменту поставки ресурсів), її найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Згідно п.10.5 договору він чинний з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна поставка відбувалась в липні 2012р. Отже, з огляду на умови Договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

У відповідності до вищевказаної специфікації, на виконання умов Договору, за видатковою накладною №КрРг-01914 від 04.07.2012р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 458 554,97 грн.

Поставлений згідно означеної видаткової накладної товар на підставі довіреності №647 від 02.07.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.4 специфікації від 04.07.2012р. до договору, отриманий товар частково сплатив у сумі 258 554,97 грн.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 200 000грн.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 17 151,64грн. пені за період з 11.10.2012р.-16.01.2013р., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 7.2 договору у редакції протоколу розбіжностей.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Проте, розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний.

Здійснивши арифметичний підрахунок вимог щодо пені судом встановлено, що розмір пені за період з 11.10.2012р.-16.01.2013р. (98 днів прострочення) відносно заборгованості у сумі 225000 грн. складає 9036,89 грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 9036,89 грн.

Разом з цим, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача річних відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі однієї облікової ставки у розмірі 8 575,82 грн., які нараховані за прострочення оплати товару відповідно до п. 7.2 договору. Проте, суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Стаття 625 Цивільного кодексу України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, суд зазначає, що передбачені пунктом 7.2 договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі однієї облікової ставки, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 Цивільного кодексу України.

Так, пунктом 7.2 договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від суми простроченого платежу, діючого на період прострочення за кожний день прострочення оплати.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд відхиляє прохання відповідача щодо припинення провадження в сплаченій частині у розмірі 25 000грн., оскільки 13.02.2013р. позивач скористався наданим правом ст.22 ГПК України та зменшив розмір позовних вимог на вказану суму.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5014,56 грн., як зазначалось вище позивач заявою б/н від 11.02.2013р. зменшив розмір позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній часині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 500,01 грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.7 ЗУ „Про судовий збір", ст.ст. 526, 546, 549, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС АЗЧ МАРКЕТ", м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 225 727,46 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС АЗЧ МАРКЕТ", м. Київ суму основного боргу у розмірі 200 000грн., пеню у розмірі 9036,89 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4180,74 грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю „АІС АЗЧ МАРКЕТ", (04073, м. Київ, Пров.Балтійський, 20, ЄДРПОУ 33100549) судовий збір у розмірі 500,01 грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №821 від 21.01.2013р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.03.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2013р.

Суддя Подколзіна Л.Д.