Ухвала суду № 298342, 14.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

14.11.06 Справа № А-9/102

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Калуської ОДПІ від 19.07.06 № 10465/100

на постанову господарського суду Івано- Франківської області від 05.07.06

у справі А-9/102

за позовом - ТзОВ»Карпатнафтохім»

доКалуської ОДПІ

провизнання нечинним податкового повідомлення- рішення

за участю представників сторін:

Від відповідача Коваленко О.Б., Бойко О.С., Тепак Л.П.

Від позивача- Бойко Р.Б., Кульбанська Л.С.

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Івано- Франківської області від 05.07.06 у справі № А-9/102, позов ТзОВ»Карпатнафтохім» задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення- рішення від 25.04.06 № 0000862301/0.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в позові відмовити. Зокрема зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Порушення процесуального права полягає в тому, що суд скасувавши повністю спірне податкове повідомлення- рішення, скасував усю визначену суму штрафних санкцій, в той час як сам визнав правомірним нарахування перевіряючими суми податкового зобов»язання, при цьому не призначив судовобухгалтерської експертизи та не витребував розрахунок суми штрафних санкцій, що призвело до прийняття необ»єктивного рішення. Господарським судом порушено також ст.ст. 5, 7, 13,15 Закону України від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю»із змінами та доповненнями. Так, судом було встановлено, що Калуською ОДПІ неправомірно виключено з валових витрат суму земельного податку в розмірі 79,7 тис. грн. за землі, на які позивач немає правовстановлюючих документів. Даний висновок суду є безпідставним, так як згідно із ст. 5 Закону України «Про плату за землю»обєктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або в користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки чи землекористувач, у тому числі орендар. ТОзВ „Карпатиафтохім»не надало суду або податковій інспекції жодних доказів того, що воно є власником або користувачем земельної ділянки в розмірі 285,7494 га., за яку відповідно необхідно сплачувати 79,7 тис, грн. на рік.

Господарський суд Івано-Франківської області не надав жодної оцінки доказам Калуської оДПІ про те, що згідно відповіді, наданої міським відділом земельних ресурсів від 15.08.2005 року № 791, ТзОВ «Карпатнафтохім»немає жодних правовстановлюючих документів на землю, тобто земельні ділянки за ним не закріплені. Земельні ділянки, по яким позивач плату включив до валових витрат за даними державного земельного кадастру знаходяться станом на 01.07.2005 року в оренді ЗАТ «Лукор», який уклав договори оренди з Калуською міською радою. Апелянт не погоджується також з висновком суду щодо правомірності застосування позивачем норм амортизації основних засобів, оскільки Законом України від 01.07.2004 року № 1957 було внесено зміни до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»та встановлено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств», а саме 1 група - 2%, 2 група - 10%, З група - 6 %, застосовуються лише щодо витрат, понесених платником податку після 1 січня 2004 року та тільки за умови придбання або спорудження (поліпшення) нових основних фондів. Господарський суд, на думку апелянта в порушення вище зазначених норм визнав правомірним застосування норм амортизації основних фондів в розмірі 1 група - 2%, 2група - 10%, Згрупа - 6 % до основних фондів, які не є новими. Також судом не надано оцінку доказам Калуської оДПІ про те, що „новими основними фондами»є основні фонди, які раніше не були в експлуатації, про що зазначено в Законах України „Про Державний бюджет України на 2004 рік», „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 року № 349. Згідно преамбули Закону… на 2004 рік зупинено дію підвищених норм амортизації, встановлених для основних фондів групи 1,2,3, крім дії цих норм до амортизаційних витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у звязку з придбанням нових основних фондів, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації...». В даному випадку суд звертає увагу на одну частину норми закону, а саме яка стосується придбання основних фондів з 01.01.2004 року та не бере до уваги (упускає) іншу частину норми закону, яка стосується придбання саме нових основних фондів, що не були в експлуатації.

У поданих запереченнях, позивач не погодився із доводами апелянта з підстав викладених у запереченнях, просив апеляційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

За результатами проведеної відповідачем документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Карпатнафтохім «за період з 29.10.2004р по 30.09.2005р. (акт № 265/23- 1 /33129683 від 22.12.2005р.) прийнято податкове повідомлення- рішення від 25.04.06 № 0000862301/0, яким позивачу визначено до сплати 353210 грв. штрафних санкцій.

Зокрема перевіркою зафіксовано завищення валових витрат в першому кварталі 2005 р. на суму 2537, 8 грн. по фактичних витратах на страхування майна над 5 % лімітом , завищення витрат на 11407, 8 тис. грн. у зв»язку із неправильним застосуванням розміру ставок амортизації .

Як вбачається із акту перевірки зокрема розділу «Земельний податок«та розділу «Податок на прибуток», то актом не зафіксовано та не обгрунтовано неправомірності включенння чи невключення 79, 7 тис. грн. земельного податку до складу валових витрат, на що вказує апелянт в апеляційній скарзі, хоча дана сума врахована при нарахуванні суми штрафних санкцій при прийнятті спірного податкового повідомлення- рішення.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2005р.»та деяким інших законодавчих актів України , були внесені зміни в п. п. 5.4.6. Закону України «Про оподаткування прбутку підприємств», відповідно до яких, зокрема, зазначений підпункт доповнено новим абзацом: Віднесення до складу валових витрат, платника податків витрат із страхування ( крім витрат по медичному , пенсійному страхуванню та за обовязковими видами страхування ) здійснюється у розмірі , що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік». У вказаному законі зазначено що «норми цього Закону щодо оподаткування прибутку підприємств поширюються на результати фінансово -господарської діяльності платника податків за наслідками податкового періоду, на який припадає дата набрання чинності цим Законом».

Розділом II Прикінцевих положень Закону № 2505 встановлено , що він вступає в силу з дня його опублікування. Опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2005р»та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.2005р. № 2505 - І V в газеті «Урядовий кур»єр»за № 58 - 58 31.03.2005р., що дає підстави вважати, що норми даного Закону щодо оподаткування прибутку підприємств застосовуються на результати фінансово - господарської діяльності платника податку за наслідаками 1 кварталу 2005р.

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами « податкові декларації за бюджетний період, що дорівнює календарному кварталу , подаються протягом 40 - ка календарних днів наступним за останній календарним днем звітного кварталу.

З огляду на викладене, позивачу належало подати результати фінансово - господарської діяльності за перший квартал 2005р., починаючи з 01.04.2006р. ( другий квартал) .

Вище встановленими обставинами підтверджується факт неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат 2537, 8 тис. грн. .

Щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат земельного податку, то слід зазначити наступне .

Відповідно до підпункту 5.2.5. пункту 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями, до складу валових витрат включається «суми внесених ( нарахованих) податків зборів , ( обовязкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування»( крім тих , що прямо не визначені у переліку податків , зборів ( обовязкових платежів) визначених , зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію , за винятком податків, зборів, ( обовязкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3. , 5.3.4. та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5. цієї статті.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що норми Закону України «Про плату за землю»не виключають можливість сплати податку фактичним користувачем, навіть якщо фактичне користування землею належним чином не оформлене.

Як вище зазначалося, представниками ДПІ належним чином не спростовано факт подання позивачем розрахунку земельного податку на 2005р. та понесення ним витрат по сплаті земельного податку. За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо завищення позивачем витрат на суму 79, 7 тис. грн.

В акті перевірки зафіксовано також, неправомірне застосування ставок амортизації по основних засобах, які були введені в експлуатацію до 01.01.04 року та відповідно зменшено суму амортизації на 11407, 8 тис. грн.

Ставки амортизаційних відрахувань для основних фондів , що перебувають в податковому обліку платників податків , встановлені п.п.8.6.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України від 24.12.2002р. № 349 - IV «Про венесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який вступив в силу з 01.01.2003р., розмір ставок амортизації було збільшено та запроваджено четверту групу основних фондів. Зокрема , з урахуванням змін внесених Законом № 349 на сьогодні в Законі про прибуток передбачено такі ставки амортизації : група : 1 - 2 % , група 2 - 10 % , група 3 - 6 %, група 4- 15%.

Відповідно до п. 15 Перехідних положень Закону № 349 зазначені збільшені ставки амортизації для 1 - 3 груп основних фондів повинні застосовуватись починаючи з 01 січня 2004р., тобто фактично Законом № 349 було передбачено застосування вказаних вище збільшених ставок амортизації до вартості всіх основних фондів 1 - 3 групи, що перебували в податковому обліку платників податків починаючи з 01.01.2004р.

Законом України «Про державний бюджет України на 2004р. «від 27.11.2003р. № 1344 -IV було запроваджено обмеження щодо їх застосування протягом 2004р. Зокрема згідно ст. 80 Закону про бюджет було встановлено : зупинити на 2004р. дію : ... 45 ) підвищених норм амортизації, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для основних фондів групи 1, 2, 3 , крім дії цих норм до амортизації витрат здійснених платником податку після 01.01.2004р. у зв»язку з придбанням ( виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних ( виготовлених ) основних фондів, понесених платником податків після 01.01.2004р.

01 липня 2004 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким п. 1 Перехідних положень було встановлено що : «Норми амортизаційних відрахувань зазначених в ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для основних фондів груп 1, 2, і 3 застосовуються щодо витрат , понесених ( нарахованих ) платником податку після 01.01.2004р. у зв»язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1,2 і 3 , а також витрат на поліпшення таких основних фондів».

Абзацом 2 п. 1 Перехідних положень Закону № 1957 передбачено : «Амортизація витрат , понесених ( нарахованих) платником податку у зв»язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2, і 3 до 01.01.2004р. , здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01.01.2004р.

Суд першої інстанції із врахуванням вище наведеного, дійшов правильного висновку, про те, що чинне законодавство фактично розрізняє основні фонди за моментом їх придбання (понесення витрат на придбання), зокрема, до 01.01.04 року та після цієї дати.

Як було зазначено вище, підвищені норми амортизації для основних фондів 1-3 груп були запрваджені Законом № 349. Зокрема, п. 15 Перехідних положень цього Закону було встановлено, що «Норми амортизаційних відрахувань, встановлені цим Законом для основних фондів груп 1, 2, 3 , застосовуються, починаючи з 1 січня 2004 року»Законом № 349 не передбачалось при цьому будь-яких обмежень чи умов щодо того, до яких саме фондів повинні застосовуватись встановлені ним ставки амортизації. Єдиною умовою було лише відстрочення у часі дії підвищених ставок амортизації, порівняно із датою вступу в силу цього Закону. Застереження щодо основних фондів містилося тільки в Законі України «Про Державний бюджет на 2004 рік», який втратив чинність із спливом бюджетного року, що такі фонди мають бути такими, що не були в експлуатації.

Як вбачається із матеріалів справи, основні засоби позивачем придбано після 01.01.04 року, а саме згідно акту приймання-передачі 28.02.05 року від ЗАТ «Лукор».

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем обгрунтовано застосовано підвищені норми амортизації щодо основних фондів, витрати на придбання яких ним понесено після 01.01.04 року ( 28.02.05 року).

Слід зазначити, що твердження апелянта про нібито порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме безпідставного скасування усієї суми штрафних санкцій, в той час як частково суму нарахованого податкового зобов»язання, суд визнав правомірним є безпідставними, так як нормами процесуального законодавства не покладено на суд обов»язку щодо розмежування суми штрафних санкцій. Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень , дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Так як апелянт є відповідачем і заперечує проти адміністративного позову, зокрема щодо доводів позивача про неправомірне нарахування суми штрафних санкцій, то в силу ст.. 70 КАС України, апелянту в обґрунтування своїх доводів потрібно було подати належні докази , а саме розрахунок штрафних санкцій по кожному виду порушення податкового законодавства.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Івано- Франківської області від 05.07.06 у справі № А-9/102 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано- Франківської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк