Ухвала суду № 29833635, 26.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р.Справа № 2а-8196/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» (далі по тексту - ТОВ фірма «Харківагроснаб») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (на час виникнення спірних правовідносин - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, далі - Західна МДПІ) від 09.12.2011 року № 0002582330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1.784.262 грн. 75 коп. з яких: 1.573.455 грн. - основний платіж, 210.807 грн. 75 коп. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 25.11.2011 року № 2248/23-304/25190036 про результати виїзної планової перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року (далі - Акт перевірки). Вказує, що правомірно формував витрати за спірний період по операціям з зазначеними в акті перевірки контрагентами, реальність вказаних правочинів підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності та рішеннями судів яки набрали законної сили. Вказаними судовими рішеннями скасовані податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість, яки були прийняті на підставі перевірки тих же самих правочинів з тими ж самими контрагентами за той же самий період що зазначені в акті перевірки позивача на підставі якого прийняте оскаржуване податкове-повідомлення рішення з податку на прибуток.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року позовні вимоги ТОВ фірма «Харківагроснаб» задоволені частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ від 09.12.2011 року № 0002582330 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1.589.807 (один мільйон п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сім) грн. 25 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Західна МДПІ, невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ фірма «Харківагроснаб» у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі направлень від 27.10.2011 року № 868, від 28.10.2011 року № 889, від 28.10.2011 року № 878 та наказу від 13.10.2011 року № 1138, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання - ТОВ фірмою «Харківагроснаб» вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2011 року № 2248/23-304/25190036 про результати виїзної планової перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року (т. 1, а.с. 7-21 арк.)

Згідно з висновками вказаного Акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1.573.275 грн., в т.ч. за III квартал 2010 року - 459.205 грн., за IV квартал 2010 року - 384.018 грн., за І квартал 2011 року - 343.579 грн., за II квартал 2011 року - 386.653 грн.

В основу зазначених висновків акту перевірки від 25.11.2011 № 2248/23-304/25190036 податковим органом покладено податкову інформацію закріплену:

1. в актах ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо порушення ТОВ фірмою «Харківагроснаб» вимог податкового законодавства:

- від 25.03.2011 року № 404/07-004/25190036 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фінвестбуд»;

- від 31.05.2011 року № 977/07-004/25190036 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питання достовірності декларування від'ємного значення з ПДВ за січень 2011 року та з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року;

- від 26.10.2010 року № 2954/07-004/25190036 про результати позапланової перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року;

- від 04.02.2011 року № 125/07-004/25190036 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року;

- від 16.03.2011 року № 347/07-004/25190036 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року;

- від 15.07.2011 року № 1341/07-004/25190036 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2011 року;

- від 05.08.2011 року № 1525/07-004/25190036 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2011 року.

2. актах перевірки контрагентів позивача - ТОВ фірми «Харківагроснаб», а саме:

- акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 218/23-104/35331483 від 10.03.2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фінвестбуд», з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року;

- акті ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.07.2011 року № 2735/18-010/37363847 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11» з питань правильності визначення суми податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року;

- акті ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14.09.2011 року № 455/1/-010/37363847 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки про перевірки ТОВ «Афінас-11» з питань правильності визначення суми податку на додану вартість за червень 2011 року;

3. інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: АІС «Податки» обласного рівня (АІС ОР), розроблений ДПА у Черкаській області та Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тощо.

З аналізу наведеної інформації Західною МДПІ зроблено висновок про те, що позивачем в порушення вимог пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на суму 1.588.536 грн. (за ІІ квартал 2011 року) та в порушення п. 44.1 ст. 44, ст. 138, ст. 198 ПК України, пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно включено до складу валових витрат суми витрат від ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Фінвестбуд», по господарським операціям фактичність та реальність здійснення яких є неможливою, що призвело до несплати податку на прибуток на загальну суму 1.573.275 грн.

На підставі вказаних висновків викладених в акті перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 року № 0002582330 (т.1, а.с.22).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ фірма «Харківагроснаб» з огляду на наступне.

Так судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року, скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000220700, 0000240700, 0000250700 від 06.04.2011 року, які були прийняті на підставі акту від 25.03.2011 року № 404/07-004/25190036.

12.04.2012 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на вказану постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а саму постанову без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року, було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000400700 від 07.06.2011 року, яке було прийняте на підставі акту від 31.05.2011р. № 977/07-004/25190036.

16.05.2011 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на вказану постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а саму постанову без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000050700/0 від 02.11.2010 року, яке було прийняте на підставі акту від 26.10.2010 року № 2954/07-004/25190036.

19.10.2011 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на вказану постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а саму постанову без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року, відмовлено ТОВ фірмі «Харківагроснаб» у задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140700, 0000170700 від 25.03.2011 року, які були прийняті на підставі акту від 16.03.2011 року № 347/07-004/25190036.

24.01.2012 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ТОВ фірми «Харківагроснаб» на вказану постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а саму постанову без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000470700 від 22.07.2011 року, яке було прийняте на підставі акту від 15.07.2011 року № 1341/07-004/25190036.

21.02.2012 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на вказану постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а саму постанову без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000530700 від 15.08.2011 року, яке було прийняте на підставі акту від 05.08.2011 року № 1525/07-004/25190036.

13.03.2012 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на вказану постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а саму постанову без змін.

Тобто, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, даними судовими рішеннями скасовані податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість, яки були прийняті на підставі перевірки тих же самих правочинів з тими ж самими контрагентами за той же самий період що зазначені в акті перевірки позивача від 25.11.2011 року № 2248/23-304/25190036 на підставі якого прийняте оскаржуване податкове-повідомлення рішення Західної МДПІ від 09.12.2011 року № 0002582330. Виключенням є постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року, якою відмовлено ТОВ фірмі «Харківагроснаб» у задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140700, 0000170700 від 25.03.2011 року, які були прийняті на підставі акту від 16.03.2011р. № 347/07-004/25190036. Оскільки постачання від ТОВ «Фінвестбуд» до ТОВ фірми «Харківагроснаб» за період зазначений у вищевказаній постанові складало 622.258,33грн., то вирахований з даної суми податок на прибуток (25%) становить 155.564,5 та разом зі штрафною санкцією (25%) складає 194.455,5грн. Отже, грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток на вищезазначену суму в податковому повідомленні-рішенні Західної МДПІ від 09.12.2011 року № 0002582330 є законним та обгрунтованим з урахуванням обставин, встановлених постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд встановлено, що зміст договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Фінвестбуд» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (подалі ПК України), відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивачем - ТОВ фірма «Харківагроснаб» документально підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Фінвестбуд», що підтверджено належними первинними документами.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04 березня 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова