Постанова № 29833622, 04.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 р. Справа № 2а-11227/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Бумеранг-2" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. по справі № 2а-11227/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Бумеранг-2"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10.10.2012 року, Приватне підприємство "Бумеранг-2" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Лозівської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.04.2012 року №0000461502.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 20 листопада 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким, задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон" за жовтень 2011 року, про що був складений акт від 20.03.2012 року № 62/15-228/30794677.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.44.1 ст.44,п.198.1 п.198.6 ст.198 ПК України, а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в сумі 15933,99 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 4 квітня 2012 року № 0000461502, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19917,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 4 квітня 2012 року було залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 І1К України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВКК Протон" та правильність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за даними господарськими операціями.

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП «ВКК Протон» з яким був укладений договір №11/10-11 від 11.10.2011 року про поставку продукції. та додаткова угода №1 від 30.12.2011 року.

Як свідчать матеріали справи та вбачається із наданих до суду апеляційної інстанції письмових пояснень представника позивача необхідність укладання угоди з ПП "ВКК Протон" виникла у зв"язку з виконанням позивачем умов угоди №84 від 18.08.20112 року з Харківським обласним радіотелевізійним передавальним центром про виконання робіт з електрозабезпечення РТПС в смт. Кигичівка, вул.Кірова, 81, та угоди №89 від 08.09.2011 року з КП "Харківські теплові мережі" про виконання реконструкції системи теплопостачання з облаштування поквартирного індивідуального газового теплопостачання будинку, що розташований за адресою: вул.Зубарєва, 1а, м.Лозова, Харківська область.

Від ПП "ВКК Протон" позивачем були отримані товари відповідно до специфікації до договору, додаток №1, №2, які були передані для зберігання на склад підприємства 11.10.2011 року та 19.10.2011 року, про що свідчить звіти по складу станом на 10.10.2011 року,11.10.2011 року; 19.10.2011 року ; 20.10.2011 року, довідка про наявність основних засобів підприємства станом на 01.10.2011 року.

Відповідно до витягів із банківського рахунку оплата була здійснена позивачем своєчасно та повно.

Подальше використання даного товару позивачем підтверджується копіями наступних документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: актом прийому виконаних будівельних робіт між позивачем та КП "Теплові мережі" №10 за жовтень 2011 року про реконструкцію системи теплопостачання з облаштування поквартирного індивідуального газового опалення багатоквартирного житлового будинку, що розташований за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Зубарева, 1а; відомістю матеріалів №10 за жовтень 2011 року; відомість матеріалів до локального кошторису електропостачання РТПС у смт. Кегичівка, вул. Кирова, 81; товарно-транспортних накладних про перевезення товару до місць виконання робіт за умовами угод з КП "Харківські теплові мережі", та з Харківським обласним радіотелевізійним передавальним центром, витягами із банківського рахунку про отримання позивачем оплати за виконанні роботи.

Колегія суддів погоджується з позицією апеляційної скарги про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення сторонами даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає що позов обґрунтований та позивачем було правильно сформований податковий кредит за результатами даних господарських операцій, тому судове рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача та суду першої інстанції про відсутність документів, підтверджуючих транспортування товару від ПП "ВКК Протон", то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни, що відбулись у власному капіталі чи зобов"язаннях позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 етапі 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом першої інстанції під час вирішення даної справи були зроблені висновки які не відповідали обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бумеранг-2" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. по справі № 2а-11227/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 04.04.2012 року № 0000461502.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Зеленський В.В.

Повний текст постанови виготовлений 07.03.2013 р.