Ухвала суду № 29833202, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-10557/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Жигилія С.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-10557/12/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Харківпаб"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 р. позов Дочірнього підприємства «Харківпаб» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000061800 від 27.03.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Харківпаб" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "МІТРА", ТОВ "ЯТУС", ТОВ "АЛАБАМА" за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р., за результатами якої складено акт № 750/18-018/32239540 від 02.03.2012 р. (а.с.10-21 т1).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого підприємству зменшена сума податкового кредиту за серпень 2010 р. у сумі 141 575,00 грн.

27.03.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000061800, яким з врахуванням листа ДПІ від 13.04.2012р. № 2004/10/15-316, позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 176 969,00 грн. (основний платіж 141 575, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 35 394,00 грн.) ( т.1, а.с. 22).

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що постачальники позивача не мають основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, а їх місцезнаходження встановити не має можливості, посилаючись на акти перевірок контрагентів іншими податковими органами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу нікчемність укладених позивачем господарських операцій з контрагентами та про порушення позивачем податкового та іншого законодавства не підтвердженні належними доказами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 12.08.2010 р. між ДП "Харківпаб" (замовник) та ТОВ "Ятус" (виконавець) укладено договір № 20/07-10, за умовами якого виконавцем надавалися послуги з розробки, організації і проведення шоу-програм, дизайнерського оформлення ресторану (т.1,а.с.112-114).

Проведення господарських операцій за угодою підтверджується актами виконаних послуг, розрахунком вартості дизайнерських послуг з оформлення ресторану "Старгород" та літнього майданчика (додаток до договору № 3), шоу- програми за період: 12-31.08.2010р. (т.1,а.с.126-148).

В межах даної господарської операції ТОВ "Ятус" були виписано податкові накладні, до яких включено вартість наданих позивачу послуг з розрахунку їх вартості (враховуючи суми ПДВ), погодженої контрагентами (т.1, а.с. 139-146).

28.06.2010 р. між позивачем та ТОВ "АЛАБАМА" (постачальник) укладено договір № 2816 за умовами якого позивач придбав товар (посуд та ін.) в кількості, асортименті та за ціною, визначеною у специфікаціях до угоди (п.1.1, 2.1).

Поставку здійснено на умовах відстрочення оплати шляхом перерахунку коштів на користь постачальника або виданням йому векселів (п.3.3 договору) (т.1, а.с.149-151).

На виконання правочину, позивачем як до перевірки так і до суду надано специфікації, видаткові накладні , податкові накладні (т.1, а.с. 152- 167,176-183).

Фактичне переміщення ТМЦ від постачальника (м. Дніпропетровськ) до покупця (м.Харків) здійснено силами позивача, що підтверджується наданими суду товарно-транспортними накладними та подорожніми листами автомобіля ГАЗ 5327 д.н. НОМЕР_1 (т.1, а.с.168-175).

25.06.2010 р. позивачем та ПП "МІТРА" укладено договір № 28/06-10, предметом якого є поставка товару (продуктів харчування), обсяг та номенклатура якого визначені сторонами у специфікаціях до угоди (п. 1.1, 2.1).

Оплату поставки сторонами погоджено провести на умовах відстрочення шляхом перерахунку коштів на користь постачальника або виданням йому векселів (п.3.3 договору ) (т.1, а.с.186 -188).

В підтвердження виконання умов договорі позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні (т.1, а.с. 189-250, т. 2, а.с. 1-7).

Фактичне переміщення ТМЦ підтверджено товарно-транспортними накладними (т.2, а.с. 8-19) та дорожніми листами автомобіля ГАЗ 5327 державний номер НОМЕР_1 (т.2, а.с. 14-19).

Зобов'язання з оплати операцій за договорами від 25.06.2010 р та 28.06.2010 р., 12.08.2010 р. позивачем виконано наступним чином:

- з ТОВ "Ятус" шляхом видачі векселів на суму 630 600,00 грн. згідно з актом приймання-передачі векселів від 03.11.2010 р.;

- з ТОВ "Алабама" шляхом видачі векселів на суму 430 869,62 грн. згідно з актом приймання-передачі векселів від 02.11.2010р. та шляхом перерахування грошових коштів на рахунок контрагента в сумі 22 935,20 грн. (в тому числі ПДВ 3 822,53 грн.) згідно з платіжним дорученням № 2608 від 05.10.2010 р.;

- з ПП "Мітра" шляхом видачі векселів на суму 175 734,16 грн. гідно з актом приймання-передачі векселів від 05.11.2010 р.

Надходження придбаного товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку та генеральними довіреностями на отримання ТМЦ.

Доводи позивача про подальше використання придбаними за спірними правочинами послуг та товару у власній господарській діяльності, а саме: реалізація кінцевому споживачу послуг громадського харчування, відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовані.

Згідно бухгалтерської довідки, наданої позивачем, ТМЦ, отримані ним за угодами поставки з ПП "МІТРА", ТОВ "АЛАБАМА" оприбутковані по бухгалтерським документам первинного обліку підприємства. Списання відповідних ТМЦ відбулося на підставі виробничих калькуляцій та технологічних карт (продукти харчування), а також шляхом введення в експлуатацію з подальшим списанням по закінченню строків експлуатації (малоцінні та швидкозношувані предмети).

На момент укладення угод між позивачем та "МІТРА", ТОВ "ЯТУС", ТОВ "АЛАБАМА", у період виконання вказаних угод, сторони мали повну дієздатність юридичних осіб, були платниками ПДВ.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету, а з огляду на положення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товарів (послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Первинні бухгалтерські документи по угодам позивача з "МІТРА", ТОВ "ЯТУС", ТОВ "АЛАБАМА" надавалися позивачем до податкової перевірки та до суду.

Заперечення з приводу їх належності в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів також вважає, що вказані документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем сум ПДВ на підставі документів по господарським операціям з контрагентами є вірним.

Апелянт посилається на неправильну оцінку судом першої інстанції даних актів податкових перевірок щодо ПП "МІТРА" (акт №67/233/32804278 від 25.01.2011 р.), ТОВ "ЯТУС" (акт № 74/233/32746080 від 04.02.2011), ТОВ "АЛАБАМА" (акт 49/23-3/36959888 від 21.01.2011 р.), складених ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які є підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про не взяття до уваги судом першої інстанції висновків вказаних актів, з яких вбачається що підприємства контрагенти позивача мають ознаки фіктивності по ланцюгу постачання, щодо ТОВ "ЯТУС" та розпочато процедуру банкрутства, у підприємств відсутні трудові, матеріальні, адміністративно-господарські ресурси, щодо них не підтверджено наявності об'єктів оподаткування за серпень 2010 р. по господарським операціям з іншими контрагентами, перебування за юридичною адресою яких не підтверджено, у зв'язку із чим операції позивача з ПП "МІТРА", ТОВ "ЯТУС", ТОВ "АЛАБАМА" не мають реального характеру.

Колегія суддів вважає оцінку суду першої інстанції вказаних посилань відповідача правильною, а доводи апелянта необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акт податкової перевірки контрагента позивача не є достатнім доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Господарська діяльності контрагентів позивача, не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Тим більше, судовим розглядом встановлено та підтверджено наявність у позивача матеріальної бази, щодо якої здійснювалися роботи (надавалися послуги) та поставлялися товари за договорами з ПП "МІТРА", ТОВ "ЯТУС", ТОВ "АЛАБАМА", і доказів протилежного відповідачем не надано.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу від контрагента позивача до інших контрагентів не підтверджений доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо. Одне лише припущення в акті перевірки податкового органу не є доказом порушення позивачем вимог портового закону позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між контрагентами позивача третіми особами визнані недійсними судом. Підстав, з якими закон пов'язує нікчемність угод між позивачем та його безпосередніми контрагентами, контролюючим органом не зазначено.

Суду не надано доказів умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів господарюючих суб'єктів, з якими контрагенти позивача укладали угоди.

Посилання на початок процедури банкрутства ТОВ "ЯТУС" не приймається колегією суддів до уваги, оскільки укладення та виконання угод між позивачем та вказаним товариством передує вказаній обставини, у зв'язку із чим така обставина не є доказом нереальності операцій між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Будь-яких інших доказів, крім відхилених судом, відповідач у підтвердження позицій заперечення проти позову не надав.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-10557/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Жигилій С.П. Курило Л.В.