Ухвала суду № 29833101, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-1870/4088/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-1870/4088/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "За мир"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "За мир", в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001611503/19890 від 05 березня 2012 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 131 250, 00 грн.

21 листопада 2012 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0001611503/19890 від 05 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 131250 грн.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції п.201.10, п.201.15 статті 201 Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що податкова накладна № 6/2 від 29.07.2012 р. видана ТОВ "За мир" на суму податку на додану вартість в розмірі 105 000, 00 грн., не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв'язку з чим ТОВ "Сумикомбікорм" не має права на включення зазначеної суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" зареєстровано у встановлено законом порядку та є юридичною особою.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Сумикомбікорм" з питань правомірності формування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. № 9006945429 від 18.08.2011 р.

16 лютого 2012 року за результатами перевірки складений акт № 916/15-319/30991968, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України № 1002 від 24.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 105 000, 00 грн.

В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що податкова накладна № 6/2 від 29.07.2012 р. видана ТОВ "За мир" на суму податку на додану вартість в розмірі 105 000, 00 грн., не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв'язку з чим ТОВ "Сумикомбікорм" не має права на включення зазначеної суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

05 березня 2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах Сумської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001611503/19890, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 131 250, 00 грн., з яких: 105 000, 00 грн. основний платіж, 26 250, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв не у межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність у покупця належно оформленої податкової накладної, включення даної податкової накладної до ЄРПН, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що документом, який би підтверджував прийняття або неприйняття податкової накладної є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається податковим органом протягом операційного дня.

У випадку коли така квитанція не надсилається платнику податку протягом встановленого строку, податкова накладна вважається такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (абз. 7 п. 201.10 ПК України).

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.15 ст. 201 згаданого Кодексу платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 1002 від 24.12.2010 р., реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. При цьому, коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Таким чином, платники податків зобов'язані заносити до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних всі видані чи отримані податкові накладні. Податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість складає понад 100 тисяч гривень, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, ті податкові накладні, сума податку на додану вартість у яких менше 100 тисяч гривень, не підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних і у покупця є право на включення сум податку на додану вартість такої податкової накладної до податкового кредиту без реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в липні 2011 року ТОВ "За мир" згідно накладної № 157 від 29 липня 2011 року (а.с. 96) поставило ТОВ "Сумикомбікорм" зерно ячменю на загальну суму 306 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 51 000, 00 грн.).

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не ставив під сумнів дійсність та реальність операцій за договором поставки, укладеного між ТОВ "За мир" та позивачем.

Згідно накладної № 158 від 31 липня 2011 року (а.с. 97), позивачу було поставлено зерно пшениці на загальну суму 324 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 54 000, 00 грн.).

На кожну поставку товарів продавцем ТОВ "За мир" були виписані податкові накладні № 6/2 від 29.07.2011 р. (а.с. 89) на суму податку на додану вартість 51 000, 00 грн. та № 9/2 від 31.07.2011 р. (а.с. 90) на суму податку на додану вартість 54 000, 00 грн.

Проте, в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (а.с. 65), позивач помилково відобразив одну податкову накладну № 6/2 від 29 липня 2011 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 105 000, 00 грн.

20 вересня 2011 року ТОВ "Сумикомбікорм" листом повідомило відповідача про виявлення зазначеної помилки у відповідності до вимог п. 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 58).

Позивач виправив зазначену методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку: "МІНУС" накл. № 6/2 від 29.07.2011 р. на суму 630 000, 00 грн., ПДВ 105 000, 00 грн.; "ПЛЮС" накл. № 6/2 від 29.07.2011 р. на суму 306 000, 00 грн., ПДВ 51 000, 00 грн. та накл. № 9/2 від 31.07.2011 р. на суму 324 000, 00 грн., ПДВ 54 000, 00 грн. (а.с. 71-72).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем помилково в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. та Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображена не існуюча податкова накладна № 6/2 від 29.07.2011 р. на суму ПДВ в розмірі 105 000, 00 грн. і вказана помилка була виправлена у передбачений законодавством спосіб, а продавцем були виписані дві податкові накладні, які не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що ТОВ "Сумикомбікорм" має право на включення сум податку на додану вартість по цим податковим накладним до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-1870/4088/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.