Ухвала суду № 29832413, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 82949/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта"Надія" та Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2012р. по справі № 2а-12475/11/1370 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта"Надія" до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області третя особа ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта Надія"(далі -ДВАТ"Шахта Надія") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі -ДПІ у Сокальському районі Львівської області), за участю третьої особи на стороні відповідача -Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові), в якому просить суд з урахуванням уточнень позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 000435150/0.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства. Податковий борг, який виник внаслідок декларування сум податку на додану вартість (далі -ПДВ) в деклараціях в 2002 року не був повністю сплачений за відсутності коштів. Однак, на протязі 2005-2007 року при покращенні фінансового становища ДВАТ "Шахта Надія" сплачувала поточні платежі до державного бюджету, які зараховувалися на погашення податкового боргу за попередні періоди. Відповідачем неправомірно проводились зарахування коштів, сплачених до бюджету в розмірах, відображених у податкових деклараціях, у зв'язку з цим було неправомірно прийнято податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 000435150/0, яким застосовано до ДВАТ "Шахта Надія" штрафні санкції за несвоєчасність сплати узгоджених сум податкового зобов'язання. Крім того, відповідачем не наведено посилань на законодавчі акти, якими визначається строк 1095 дні за затримку узгодженої суми податкового зобов'язання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 04.05.2007 року № 000435150/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 344 грн. 62 коп. Стягнуто на користь Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта Надія судові витрати у розмірі 16 грн. 79 коп. (шістнадцять гривень сімдесят дев'ять копійок) з Державного бюджету України.

Представник ДПІ у Сокальському районі Львівської області, в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Не погодившись з таким рішенням його оскаржив позивач Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта"Надія" в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення яким просить задовольнити його позовні вимоги повністю Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Також не погодився з постановою суду 1 інстанції відповідач Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Позивач -ДВАТ "Шахта Надія" зареєстроване як юридична особа 16.03.2001 року. Взятий на облік як платник податків в ДПІ у Сокальському районі Львівської області 01.09.1997 року за № 02-214.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області 20.04.2007 року на підставі пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-III проведено перевірку дотримання ДВАТ "Шахта Надія" порядку погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами за період з 31.08.2002 року по 30.03.2007 року.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та частина прибутку (доходу) державних, казенних підприємств, чим порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-III та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII.

За результатами перевірки ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено акт № 335/150/00178175 від 20.04.2007 року, яким встановлено порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) задекларованого (узгодженого) позивачем у деклараціях з ПДВ за 2002 рік із затримкою: що є більшою 90 календарних днів в сумі - 123559 грн. 00 коп. згідно поданої декларації № 13832 від 19.08.2002 року.

На підставі акту перевірки № 335/150/00178175 від 20.04.2007 року, згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III податковим органом видано винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 04.05.2007 року № 000435150/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі - 61779 грн. 51 коп.

Вказаний висновок у акті перевірки ґрунтується на тому, що погашення позивачем податку з ПДВ в сумі 123559 грн. за декларацією № 13832 від 19.08.2002 року відбулося із затримкою більшою ніж 90 календарних днів.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 04.05.2007 року № 000435150/0.

З матеріалів справи вбачається ,що при вирішенні спору по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (далі -Закон № 2181-III), чинного на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону № 2181-III платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. 1. 12 ст. 1 Закону № 2181-III, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

За результатами проведеної ДПІ в Сокальському районі Львівської області перевірки дотримання ДВАТ "Шахта "Надія" вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-III за період з 31.08.2002 року по 30.03.2007 року складено акт № 335/150/00178175 від 20.04.2007 року, відповідно до якого податковий орган встановив несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", позивачем сплачено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою, що є більшою 90 календарних днів в сумі 123 559 грн. 00 коп., нараховано штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що становить 61 779 грн. 51 коп.

Позивачем подано декларацію по ПДВ від 19.08.2002 року № 13832 (до сплати податкового зобов'язання в сумі 123 559 грн.). Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання по вказаній декларації спливає відповідно 30.08.2002 року, однак узгоджена сума податкових зобов'язань в граничний термін не була сплачена.

Як вбачається з пп. 5.1.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідач свої дії обґрунтовував тим, що ДВАТ "Шахта "Надія" має тривалий борг перед бюджетами, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуванням їх відповідно до п.3.7 Інструкції "Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС", де зазначено: якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі, то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 р. № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 р. за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

При цьому перевірка з питань своєчасності сплати платником податків узгодженого податкового зобов'язання по певному виду податку, контролюючим органом проводиться на підставі даних особового рахунку (облікової картки) такого платника по податку, своєчасність сплати якого перевіряється, відповідно, розрахунки штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з такого виду податку формуються на підставі даних облікової картки платника.

Згідно з карткою особового рахунку платника, сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ згідно декларації від 19.08.2002р. № 13832, ДВАТ "Шахта Надія" була здійснена в березні 2007 року.

Стосовно тверджень позивача, що податковий орган не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих підприємством до бюджету, судом зазначено наступне з чим і погоджується колегія суддів.

Відповідно до банківської виписки Червоноградського безбалансового відділення філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк" у м. Львові від 26.01.2012 року № 408 податкове зобов'язання по сплаті ПДВ, задекларованих 19.08.2002 року за № 13832 з рахунку 26049313400314 позивачем було здійснено проплату в розмірі 85 000 грн. з призначенням платежу: ПДВ за лютий 2007 року. Термін сплати 06.03.2007 року.

Податковим органом, суми грошових коштів, які надходили згідно з платіжним дорученням від 06.03.2007 року № 397 на загальну суму 85 000 грн., з яких в частині 40 689 грн. 23 коп. були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання згідно з поданою декларацією по ПДВ від 19.08.2002 року.

Вказані вище обставини призвели до застосування податковим органом відповідно до пп. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 40 689 грн. 23 коп. у вигляді 50% на суму 20 344 грн. 62 коп.

При цьому, судом вірно зазначено , що відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999р. № 679-XIV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного колегія суддів зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп. 16.5.2 п.16.5 ст. 16 Закону України № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відтак, в частині спрямування коштів, отриманих від вжитих податковим органом заходів для погашення податкового боргу у розмірі 50 % від загальної суми 40 689 грн. 23 коп. згідно поданої декларації від 19.08.2002 року в частині 20 344 грн. 63 коп. є протиправним.

Враховуючи викладене вище, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 000435150/0 в частині нарахованих штрафних санкцій на суму 20 344 грн. 63 коп. підлягає скасуванню.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 538 від 15.04.2002р., спрямування готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків здійснюється за його згодою.

Попередню згоду платника податків на зарахування коштів у рахунок податкового боргу можна отримати від нього в довільній формі у будь-який момент до фактичного розподілу коштів; попередня згода може бути загальною для всіх випадків реалізації або окремою для конкретного випадку.

Для отримання такої згоди посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за встановленою формою. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі та є підтвердженням згоди платника податків.

Колегія суддів також зазначає, що зарахування коштів, отриманих від реалізації описаних активів, в рахунок погашення податкового боргу, що відповідно п. 37 вищевказаного Порядку наступного робочого дня після зарахування коштів на зазначений рахунок управління Державного казначейства засобами електронного зв'язку передає витяг у вигляді електронного реєстру розрахункових документів про надходження коштів до відповідного відділення Державного казначейства. Відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня передає цей витяг податковому органу за місцем реєстрації платника податків.

Податковий орган не пізніше наступного робочого дня подає відділенню Державного казначейства довідку про розподіл коштів, які надійшли на рахунок, відкритий за балансовим рахунком № 3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету"Плану рахунків Державного казначейства (додаток 8). У довідці зазначаються суми, використані на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, а саме - транспортних витрат, послуг експертів тощо, суми боргу за видами податків, зборів (обов'язкових платежів), суми пені, штрафних санкцій, а також повна назва отримувача коштів та його ідентифікаційний код, назва установи банку або органу Державного казначейства, де відкрито рахунок, код банку або органу Державного казначейства, номер рахунка.

На підставі даних довідки відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня розподіляє кошти від реалізації описаних активів, формує в установленому порядку платіжні доручення та передає їх засобами електронного зв'язку до відповідного управління Державного казначейства для перерахування розподілених коштів за призначенням. У реєстрі платіжного доручення "Призначення платежу" повинно бути зазначено: "Покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, що перебували в податковій заставі" або "Реалізація активів, що перебували в податковій заставі".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем здійснено часткове погашення податкового боргу, що виник через несплату податкового зобов'язання по ПДВ задекларованих 19.08.2002 року, згідно платіжних доручень: № 519 від 28.03.2007 року -на загальну суму - 100 000 грн. 00 коп., № 529 від 29.03.2007 року на суму - 50 000 грн. 00 коп., в яких вказано призначення платежу - кошти від реалізації активів, що перебувають у податковій заставі (довідка 14 про розподіл коштів, які надійшли на рахунок № 3412 за 29.03.2007 року), згідно з карткою особового рахунку платника -платіжне доручення № 2056 від 30.03.2007 року на загальну суму - 150 000 грн. 00 коп., з яких спрямовано 7023 грн. 90 коп. -на погашення пені на прибуток, 82 869 грн. 77 коп. -на погашення ПДВ по декларації 13832 від 19.08.2002 року, у зв'язку з чим нараховано штрафну санкцію у розмірі - 41 434 грн. 89 коп. і 60 106 грн. 33 коп. на погашення ПДВ по декларації № 15213 від 19.09.2002 року.

Суд також зазначає, що реалізація активів платника, що перебувають у податковій заставі, та вилучення готівки згідно із положеннями Закону № 2181-III є заходами, що вчиняються з метою погашення податкового боргу. Відповідно, кошти від реалізації активів, що перебувають у податковій заставі та кошти від вилучення готівки спрямовуються на погашення податкового боргу платника, а не на сплату поточних податкових зобов'язань такого платника.

Тобто, у разі погашення податкового боргу (його частини) за рахунок коштів від реалізації активів, що перебувають у податковій заставі та коштів від вилучення готівки, відповідно до положень ст. 16 Закону № 2181-III проводиться нарахування пені та виникає підстава для застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в частині спрямування коштів, отриманих від вжитих податковим органом заходів для погашення податкового боргу у розмірі 41 434 грн. 89 коп. дії ДПІ у Сокальському районі Львівської області є правомірними, а тому підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2007р. № 000435150/0 не має. Отже, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо тверджень позивача, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до ДВАТ "Шахта Надія" податковим органом пропущено строк давності, визначений ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III -а саме 1095 днів, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 15.1.1 ст. 15 Закону № 2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 вказаного пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 15.2.1 Закону № 2181-III у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що граничний строк - 1095 днів для стягнення боргу, встановлюється лише для податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання платника, що визначене контролюючим органом відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону.

При цьому, податковий орган не визначав податкове зобов'язання позивача, останнє було самостійно визначено ДВАТ "Шахта "Надія" при поданні податкової декларації і являється узгодженим, при цьому спірні штрафні санкції були накладені за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

В силу вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону податкове зобов'язання -це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.3 цієї ж статті податковий борг (недоїмка) -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій(, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що штрафні санкції у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є складовою податкового зобов'язання і на них поширюється строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону.

Чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Оскільки за змістом пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, а пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання із штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу.

Таким чином, для застосування штрафу, передбаченого пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-III, необхідна така обов'язкова умова як сплата податкового боргу і саме момент цієї сплати (а не декларування даного зобов'язання) є визначальним при застосуванні штрафів.

Враховуючи наведе вище,колегія суддів вважає,що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не пропущені встановлені законом строки давності ,а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі від 04.05.2007 року № 000435150/0 є протиправним в частині нарахованих штрафних санкцій на суму 20 344 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта"Надія" та Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2012р. по справі № 2а-12475/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко